Фото: pexels.com
| Сирія повертається до сім'ї арабських народів — геть від великих гравців
"Сирія повертається до Ліги арабських держав". Політолог Ілля Куса розмірковує про те, коли Росія втратить Сирію.
Related video
Щодо повернення Сирії до Ліги арабських держав через 12 років.
Повернення Сирії до Ліги арабських держав — зовсім не перемога Путіна
Фото: svoboda.org
Це політична перемога Дамаску. Для регіону Башар Асад більше не ізгой. Це закріплює його перемогу у військовій фазі конфлікту, що триває з 2011 року. Щоправда, до врегулювання ще далеко, битва за післявоєнний світ триває.
Повернення Сирії до ЛАД зумовлене прагненням регіональних арабських держав обмежувати вплив Ірану. Саме побоювання остаточного скочування Сирії до статусу іранського проксі призвели до того, що в якийсь момент з подачі Еміратів переважила прагматичніша лінія: на реінтеграцію, а не ізоляцію Дамаска.
Повернення Сирії до ЛАД підвищить ймовірність політичного врегулювання війни, але не гарантує це. Оскільки очевидно, що вирішення конфлікту пов'язане не тільки і не стільки з ЛАД та членством Дамаска в регіональних організаціях. Багато питань залишаються невирішеними: санкції Заходу, непідконтрольні території, курди, національне примирення, біженці тощо.
Намагаючись реінтегрувати Сирію в лоно арабської "сім'ї", регіональні країни намагаються включити Дамаск у нову, постамериканську архітектуру безпеки на Близькому Сході. Переважно, щоб Сирія відігравала роль балансиру (а не чийогось проксі) між Ер-Ріядом, Анкарою та Тегераном, як це було за часів Хафеза Асада.
Незважаючи на всякі там пафосні крики в Москві, повернення Сирії до ЛАД потенційно може вдарити і по інтересах Росії. Адже формування постамериканського регіонального порядку на Близькому Сході — це насамперед захист інтересів регіональних держав, а не зовнішніх гравців. Росії це також стосується. Іншими словами, саудівці, еміратці, єгиптяни та інші, які просували тему реінтеграції Сирії, хочуть створити такий баланс, який був би вільний як від монопольного впливу США, так і РФ. Тому пост-американський Близький Схід, який зараз намагаються викувати на наших очах, — це не лише про відхід Штатів, а й про відхід підсанкційної та ізольованої Росії.
