Україна не зможе воювати. Як вітчизняне законодавство може заблокувати будь-який процес
Війни в Україні немає — саме так виходить, виходячи з нормативної бази держави, констатує військовий експерт Олексій Копитько. І наводить приклад того, як це може ускладнити найважливіші оборонні процеси
Я давно нічого не пишу про бюрократичну бюрократію, хоча багато всього цікавого. Річ у тім, що Міноборони трохи скоригувало комунікацію з альтернативно обдарованими суб'єктами — у ній посилено, скажімо так, процесуально-офіційну складову. Вона не така ефектна і швидка, зате невідворотна.
Виявилося, що суди, слідчі та різного роду негідники вкрай вразливі й чутливі, вони вбачають "тиск" навіть у прогнозі погоди. Ну, нічого. Щоб не псувати сюрпризи, про багато цікавих сюжетів повідомлятиметься постфактум.
Зараз хочу звернути увагу на один сюжет, де важливі акценти.
Міністр оборони Олексій Резніков написав колонку з приводу історії, коли держаудит заборонив українським постачальникам Міноборони отримувати прибуток. Іноземним — можна, українським — не можна. Природно, Міноборони оскаржило цю нісенітницю в суді.
Тактичний вихід із цієї історії загалом зрозумілий, опрацьований і буде реалізований. Але тут важливіший контекст, про який пише міністр.
Суть у тому, що аудит узяв одну норму в підзаконному акті, витлумачив і застосував її максимально жорстко, через що обрушив низку важливих процесів у сфері оборони.
При цьому є інші норми, зокрема — у законах, які в сукупності не тільки дозволяють, а й прямо гарантують діяльність, де-факто заборонену аудитом.
Тобто, класична колізія правозастосування. Коли одні норми можуть застосовуватися, щоб щось розвивати, створювати можливості. А інші — щоб усе блокувати.
У чому небезпека?
Якщо підхід держаудиту буде сприйнято, ми не зможемо воювати.
Як я вже багато разів наголошував, наша нормативна база, до якої і в мирний час достатньо претензій, де-факто не передбачає війну як таку. Жодних "законів воєнного часу" не існує, це ілюзія. Багато речей, від яких залежить життя наших воїнів і оборона загалом, м'яко кажучи, не передбачені або формально небездоганні. Якщо за кожної формальної зачіпки зупиняти процес, водити хороводи, вносити зміни — ми дуже швидко програємо війну.
Наприклад, уся західна зброя починалася як волюнтаризм. Це зараз очевидно, що стратегія переходу на 155 калібр була рятівною. А в березні 2022 року, крім керівництва Міноборони, про це ніхто чути не хотів.
Природно, зараз усе введено в правове поле. Але якщо дуже захотіти, не складе особливих труднощів причепитися і заблокувати всю західну зброю як явище.
Формальних гачків — мільярд. Починаючи з того, що в довгострокових і середньострокових документах оборонного планування всі ці ваші хаймарси з петріотами не передбачені. А раз так, то виникає цілий букет "порушень" — від перевищення повноважень до заподіяння шкоди держбюджету (наприклад, екіпаж хаймарса отримує грошове забезпечення та їсть їжу, а він у принципі не був передбачений). Чистий кримінал.
Ну, і що, що вони воюють? Спочатку треба ухвалити програму розвитку ЗСУ і програму розвитку озброєнь на 5 років, включити туди хаймарси, а потім воювати. А поки що треба все вилучити, а винних — покарати.
Це не перебільшення від слова зовсім.
Історія з аудитом — це, мабуть, перший інцидент, коли Міноборони реагує публічно. Подібних ситуацій, коли формалізм перемагав здоровий глузд, уже був мільйон. Але їх із більшим чи меншим скандалом усередині системи розрулювали.
Однак ситуація стає тільки гіршою. За такої тенденції наше ППО скоро судитимуть за порушення шумового режиму.
Якщо у вас на руці корисний ідіот із низки народних депутатів, лояльний слідчий і суддя — ви можете заблокувати практично будь-який процес. Бойові дії зупинити ніхто не дасть, але ви можете зробити кримінальниками тих, хто воює або організовує/забезпечує оборону. Багато рішень просто не ухвалюватимуть.
Тому мало вирішити конкретну ситуацію з аудитом. Необхідний консенсус: якщо формально законна дія блокує щось в обороні, заходи реагування мають передбачати варіанти без блокування. Умовно, якби аудит написав, що у вас тут колізія, вийдіть з ініціативою її ліквідувати — це б зробили в робочому порядку і вже забули.
Якщо ж на такому наочному прикладі, як заборона прибутку для бізнесу, не прийде усвідомлення, що на війні так не можна, такі ситуації покотяться сніговим клубком. А ми зупинимося.
Важливо