У росіян — величезне зростання втрат. ЗСУ підійшли впритул до основної лінії оборони ворога

Про поточний момент.

Днів десять тому я написав пост, у якому піддав критиці загальнозанепадницький настрій частини співгромадян. Тоді була якась зовсім нездорова атмосфера. За останні дні з настроєм стало трохи краще. Закріпимо.

Ситуація по всьому фронту складна. Від Дворічної до напрямку на Кремінну реально важко. Наші, хто тримає там оборону, виконують епічно непросте завдання — сковують велику кількість російських військ, які хотіли зірвати плани українського командування, але загрузли. Там нічого ще не закінчено, задум росіян забуксував, навіть інтенсивність трохи знизилася на декілька днів, але вони готують нові спроби.

За цей час проявилася частина результатів Сил оборони України на півдні.

Є видима динаміка на двох ділянках.

Є акуратне ворушіння на лівому березі Дніпра.

З важливого — у росіян значне зростання втрат (результат застосування касетних боєприпасів). Потік поранених на півдні забиває логістику і деморалізує росоккупантів.

Новини про похорони в Росії і т.о.Криму осіб, які служили в штабах і підрозділах матеріально-технічного забезпечення (не тільки командирів), демонструють, що до управління і логістики росвійськ наші дотягуються вже в рутинному режимі.

Йде накопичення змін. У серпні темп винищення артилерії противника можна порівняти з показниками червня і липня, знизився темп знищення РЗСО і засобів ППО, але зросли цифри з вибивання транспорту і спецтехніки.

Також в останні дні пішли новини про збиті вертольоти. Такий самий падіж спостерігався в червні, коли роскомандування було змушене терміново затикати проломи через вибиту артилерію. Зараз і артилерії менше, і вертольотів менше. А наші війська впритул підійшли до основної лінії оборони ворога.

Усе це дається ціною колосальних зусиль. Є втрати. На землі є багато дуже різного. Попри всі складнощі та проблеми, наші війська володіють ініціативою. Жодних підстав для шапкозакидання немає, однак і для занепадництва теж немає.

Наші специ (справжні) обережно оцінюють стан росармії, але всі зазначають — ворог у сильній напрузі, це помітно. Поки що те, що робиться — працює.

Ще один сюжет, від якого, напевно, здригнуться наші північні брати — зустріч українського командування з американськими і британськими колегами. З боку Британії був головний військовий, від американців — командувач військами в Європі (він же глава сил НАТО). Тобто, синхронізація на високому рівні. Якби справи йшли погано — ніхто б не приїхав і в такому складі не фотографувався б. З тими, хто програє війну, не фотографуються.

Тому повторю свою тезу — терпіння.

Уникайте в мережі персонажів, які примножують і монетизують безвихідь. Від передозу безвиході настає вивчена безпорадність і апатія. А джерело внутрішньої енергії всім знадобиться.

Непрямий показник, що не варто впадати в зневіру, а краще робити щось корисне: різнобій у західних ЗМІ.

Частина продовжує говорити про "провал контрнаступу". Але паралельно вкинуто абсолютно дику тезу, що українці й без Ф-16 непогано воюють. Мовляв, і так цілей можуть досягти. Намучаться, щоправда. Є репліки, що успіхи українських військ "неймовірні".

Картина — дуже неоднорідна. Тональність мовників відображає позиції різних груп впливу: продовжувати підтримувати опір України або згортати війну за будь-яку ціну (тобто — за рахунок України). Так було всі ці півтора року.

Нам своє робити.

Джерело

Важливо

Україна — напередодні великих змін. П'ять тенденцій поточного моменту на фронті та в тилу