Україна — напередодні великих змін. П'ять тенденцій поточного моменту на фронті та в тилу

Про поточний момент.

Ми напередодні великих змін. Частина з них проявиться блискавично найближчим часом, буквально завтра. Частина накопичується поступово, щоб проявитися восени.

Щоб не впасти в ступор від несподіванок, зверніть увагу на такі тенденції.

1. "Захід" пішов у відпустку. Традиційно до початку вересня публічна реакція буде повільнішою і млявішою, навіть ніж зазвичай.

В Україні ж навпаки — шалений сплеск політичної активності.

На фронті зараз триває важка і досить успішна робота. Просто багато хто звик або не туди дивиться.

Бунт вагнерів, хитання в командуванні росармії, арешт Гіркіна і йому подібних — це наслідок успіхів сил оборони України на полі бою.

Бавовни в Криму ми вже практично не помічаємо. Та що там бавовни — підрив Керченського мосту жив в ефірі півтора дня, потім зник під натиском серіалів та інших овочерізок.

У ситуації, коли військовий подієвий ряд програє політичному, головне в найближчі півтора місяця — не загризти один одного.

2 Через неуспіхи на полі бою Росія максимально задіяла асиметричні важелі.

Наше інфополе забите фейками. Йде нагнітання за всіма можливими напрямками, щоб розхитати. Зростання терористичних атак на всі міста, крім Києва, буде інструментом дестабілізації.

Зараз знадобиться вся холоднокровність, яка є.

3. Багато інсинуацій з приводу темпів контрнаступу.

Послухайте на цю тему тих іноземців, кого має сенс слухати.

Головний військовий США Марк Міллі, головний військовий Британії Тоні Радакін і головний військовий НАТО Роб Бауер були напрочуд одностайними: українська армія УСПІШНО вирішує складне завдання.

Три головних західних військових, які володіють необхідною повнотою інформації, високо оцінили результати українських військ. Вони розуміють, у яких умовах доводиться діяти. Решта — білий шум.

Зважаючи на це, коментарі західних анонімів, політиків і різного роду чревомовців на тему "швидше/повільніше", "очікували більшого" не стосуються власне війни, а націлені на створення певних суспільних настроїв. Не треба піддаватися цьому.

Потрібно радіти, що наше командування адаптує тактику залежно від ситуації. Було б справжньою бідою, якби після усвідомлення масштабу мінних полів продовжили б по них ломитися, не зважаючи на втрати. Коригування плану — не трагедія. Наочні результати будуть.

Терпіння. Наприклад, зверніть увагу, що наші війська системно вибивають РСЗВ і засоби ППО ворога. Уже перевищено показники червня, які було рекордними за весь час.

Ворог був змушений змінити тактику використання вертольотів через великі втрати.

Зараз у справу підуть нові боєприпаси, росіянам стане ще сумніше.

4. Осінь. Переговори — шмереговори.

Лавина повідомлень у західній пресі на тему "як в України все погано" доводить тільки одне — ми погано піддаємося тиску.

Бо, незважаючи на явні перегини з вкиданнями, спровокувати військово-політичне керівництво України на істеричні дії на фронті не вдалося. Вхитати нас не виходить. Поки що. Не треба допомагати.

Левову частку вкидань на тему неуспіхів, майбутніх переговорів, "заморожування" тощо об'єднує одна наочна ознака: вони завідомо виключають найкращі варіанти для України. Усі ці вигадки формують колію, "коридор сценаріїв", у який нас намагаються загнати. Попутно переконуючи, що Україні треба задовольнятися малим. Тобто, це абсолютно штучна конструкція.

Не варто забувати, що "осінь" — поняття розтяжне. У березні 2024 року в Росії вибори. Багатьох на Заході цікавить спокій і передбачуваність у Росії. Що наочно проявилося в історії з Пригожиним.

Тому потрібно чіпко триматися за реальні речі: пакети військової допомоги, санкції, можливості для розвитку нашого ОПК. Виявляти і відсікати російські щупальця. А не йти на поводу у тих, хто виманює на безплідний шлях дискусій з інформаційними бульбашками. Конкретика — ось, що важливо.

5. Як я вже кілька разів згадував, окрім гарячих потреб фронту, зараз у пріоритет виходять довгострокові процеси в рамках оборонного планування і взаємодії з партнерами.

Після того, як політично закрито трек зі зброєю (з платформ ми вже отримали все, що реалістично на даному етапі, літаки будуть трикрапкою) і зроблено кілька реальних кроків щодо зближення з НАТО, відкривається новий фронт робіт — конструювання довгострокових програм.

Решту процесів треба підтримувати, а тут якраз треба багато чого робити з нуля, запускати. Темп і успіхи на цьому напрямку будуть новим орієнтиром для оцінювання.

Разом.

Політично й організаційно ми вийшли на певний рубіж. Закріпилися. Далі неминучі зміни під нові завдання. Кінець літа — найкращий час для реорганізації та нового фокусу.

Рухаємося невпинно.

Джерело

Важливо

Цифри на фронті — на користь України. Як розвивається контрнаступ ЗСУ, якщо відкинути емоції