Вирішальної битви до кінця року не буде. Як бачить розвиток подій на фронті американський генерал

Деякі військові чиновники США, схоже, здивовані тим, що український контрнаступ не призвів до швидкого прориву та за допомогою анонімних висловлювань у ЗМІ покладають провину на українських військових. Бригадний генерал армії США у відставці Марк Арнольд, навпаки, анітрохи не здивований повільними темпами наступу, але він звинувачує в цьому американців, а не українців.

Арнольд, життєрадісний колишній офіцер спецпризначенців, який тричі побував в Іраку й Афганістані, провів багато часу поблизу лінії фронту, консультуючи українських військових (за власний кошт). Він поїхав під враженням від професіоналізму та настрою української армії, але водночас усвідомив обмеженість навчання й обладнання, які надав Захід.

Уперше я зустрів Арнольда в Києві у травні. Ще тоді, за кілька тижнів до початку українського контрнаступу, він говорив мені, що українці не зможуть здійснити прорив цього року. Однак він був і залишається оптимістичнішим щодо перспектив вирішальних операцій наступного року.

Повернувшись із Києва, я зберіг зв'язок із Арнольдом і знайшов у ньому послідовний зразок реалізму. Ще 23 червня, на самому початку контрнаступу, він написав мені електронною поштою: "Я, як і раніше, дуже скептично ставлюся до того, що цього року станеться вирішальна битва, яка матиме істотний вплив на перемогу України. Це може статися наступного літа, коли більша частина маневреної техніки прибуде з НАТО в Україну".

Зовсім нещодавно він поскаржився: "Українцям не вистачає мобільності, необхідної для прориву щільних мінних полів і загороджень. Механізовані піхотні та бронетанкові батальйони армії США мають у кожній ротній команді танки з лопатями для розмінування та важкі катки. В українців цього немає".

Українцям не вистачає не лише засобів розмінування. Минулого тижня Арнольд написав мені електронною поштою: "Якщо зібрати всі бойові машини "Бредлі", танки "Леопард-2" і "Челенджер-2", а також іншу техніку, українці зможуть укомплектувати тільки одну бригаду. Тільки шість із приблизно 350 батальйонів сухопутних військ пройшли загальновійськову підготовку в НАТО". За його словами, цього просто недостатньо для рішучих зрушень.

Українські бійці відчувають ще більші труднощі через відсутність переваги в повітрі. У багатьох випадках російські ударні вертольоти нападали на українські бронетанкові підрозділи, які намагалися розмінувати мінні поля, сповільнюючи їхнє просування до мінімуму.

Тоді як дехто в Сполучених Штатах критикує поведінку Києва в контрнаступі, який, схоже, нарешті набирає обертів, Арнольд цього не робить. "Американським військовим було б важко домогтися набагато кращих результатів без панування в повітрі й артилерійських систем великої дальності, — сказав він мені. — Я задоволений прогресом, який українці продемонстрували на сьогодні".

Арнольд відкидає багато критичних зауважень із боку Пентагону, зокрема, звинувачення в тому, що українці перенаправили занадто багато ресурсів до Бахмута. Він стверджує, що наступ там "не вимагав великих обсягів механізованої техніки" та що "українські операції в різних географічних регіонах необхідні для зв'язування російських військових ресурсів і захисту українських територій на північному сході".

Дехто в Пентагоні, очевидно, хоче, щоб українці йшли на важкі втрати, атакуючи російську оборону прямо в лоб. Але Арнольд вважає, що українське командування зробило правильний вибір, діючи обережніше. "Потрібно розумно оцінювати й витрачати людські ресурси під час контрнаступу, водночас очікуючи на прибуття більшої частини бронетехніки та механізованої техніки наступного року", — сказав він мені.

Аргумент Арнольда про те, що Київ може домогтися ще більших успіхів наступного року, суперечить припущенню деяких американських чиновників про те, що у 2023 році настав кінець українського наступу. "Ми створили цю сталеву гору для контрнаступу. Ми не можемо зробити це знову", — сказав Wall Street Journal один із колишніх чиновників США.

Але чи так це насправді? Захід нарощує виробництво боєприпасів: армія США очікує, що випуск 155-мм артилерійських снарядів збільшиться з 24 000 за місяць цього року до щонайменше 80 000 за місяць наступного. На той момент в українців також мають бути танки М-1 і винищувачі F-16. Ба більше, українські війська, які взяли участь у цьому контрнаступі — і ті, що вижили, — стануть набагато більш досвідченими та майстерними в наступальних операціях.

Звісно, у росіян буде можливість відновити свою оборону за зиму, але, просуваючись далі на південь, українці зможуть вивести більше російських ліній постачання в Криму та на півдні України в зону дії високомобільної артилерійської ракетної системи HIMARS, перешкоджаючи зусиллям Росії з поповнення запасів узимку.

Арнольд із оптимізмом дивиться на те, що українці зможуть прорватися наступного року — за умови, що вони отримають більше підготовки й обладнання, ніж отримали цього року. "Якщо адміністрація Байдена зацікавлена в припиненні цієї війни, — сказав він мені, — то вона надасть зброю дальньої дії (армійську тактичну ракетну систему, протикорабельні ракети "Гарпун", дрони "Ріпер", F-16), більше бронетехніки — бронетранспортери М113, бойові машини "Бредлі" й танки "Абрамс".

Але справа не лише в збільшенні кількості зброї. Українські військові також потребують додаткового навчання. "Західна підготовка українських військових за останні 15 місяців на 85 відсотків складалася з базової підготовки, на 5 відсотків — із підготовки командирів невеликих підрозділів, і на 10 відсотків — із підготовки батальйонів, — каже Арнольд. — Ці зусилля дали змогу підготувати менш ніж 5 відсотків сухопутних військ України — і майже нікого з офіцерів рівня батальйону та вище". Результати цієї недосвідченості проявилися в уповільненні темпу початкового контрнаступу.

Арнольд лобіював в українському Генеральному штабі та Міністерстві оборони ідею найняти відставних західних офіцерів для навчання бригад усередині України, а не примушувати їх вирушати в інші країни, оскільки це дасть змогу швидше підготувати більше підрозділів. Він вважає, що також важливо навчати особовий склад корпусів виконання командних функцій вищого рівня, щоб вони могли ефективніше маневрувати в бою. Спочатку навчанням мають керувати відставні західні офіцери, але вони навчать інструкторів, щоб українці самі могли проводити такі курси. Арнольд також намагається залучити кошти приватного сектору для розширення підготовки й оснащення бойових медиків.

"Мене засмучує, а для українців болісно те, що Захід здатний зробити набагато більше, щоб допомогти покласти край війні, але ми цього не робимо", — сказав мені Арнольд.

Це необхідно змінити. Замість того, щоб стати жертвою "одержимості короткостроковою війною" американських військових — тих, хто уявляє, що кожна війна швидко закінчиться, — адміністрації Байдена було б розумно підготувати українців до більшого успіху в майбутньому, навіть якщо вони не зможуть досягти всіх своїх цілей під час цього контрнаступу.

Джерело

Важливо

Україна в НАТО? Моє серце каже — так, але моя голова каже — ні