Іранські ракети Fateh-110 та Zolfaghar: чи становитимуть вони проблему для української ППО

У 2022 році вперше з’явилася інформація про те, що Росія намагається отримати в Ірану балістичні ракети Fateh-110 і Zolfaghar. Такі запити були зумовлені тим, що в Росії вичерпалися запаси ракет 9М723 і 9М728 ОТРК "Іскандер", і вже наприкінці травня-початку червня російські війська почали застосовувати ЗРК С-300, переналаштовані на удари по поверхні, у спробі компенсувати нестачу вогневого потенціалу.

Проте компенсація ракетами 5В55 мала дуже сумнівну ефективність. Будучи спочатку ракетою ППО, вона не мала достатньої точності для заміни оперативно-тактичного озброєння, а також мала обмежену дальність пуску – до 75 км. У цьому точність поразки погіршувалася зі збільшенням дальності польоту. Переважно російські війська використовують комплекси С-300 в Україні як елемент невиборчого терору, завдаючи ударів по прифронтових містах та селах, Харкову, Кривому Розі, Запоріжжю, Краматорську, Слов’янську тощо. Але потреба у високоточній ракетній зброї оперативно-тактичного рівня так і не була задоволена.

У другій половині 2023 року почастішали повідомлення про те, що Росія досягла певних домовленостей з Іраном щодо постачання Fateh-110 та Zolfaghar. Особливо ці розмови почастішали на тлі закінчення обмежень на експорт ракетного озброєння, накладених на Іран. Хоча виникає цілком раціональне питання: а коли якісь обмеження взагалі зупиняли Іран?

Наприклад, та сама ракета Zolfaghar вперше була застосована в 2017 році в Сирії. Тоді іранські сили, які підтримують Башара Асада, завдали удару цією системою по Дейр-ез-Зору. А 2021-го єменські хусити атакували цими ракетами об’єкти на території Саудівської Аравії. Власне питання: обмеження ООН у дії?

Але трохи подробиць про те, що таке – ракети Fateh-110 і Zolfaghar.

Fateh-110

Описуючи ці ракети, багато хто вказує на їх основні характеристики, такі як дальність польоту і маса бойової частини, але важливо також знати, куди сягає історія створення цих ракет. Ракета Fateh-110 побачила світ у 2002 році, і була розроблена на основі некерованої ракети Zelzal-2, яка, зокрема, була створена на базі Zelzal-1, однією з перших найбільш успішних ракет у початковій стадії ракетної програми Ірану.

Чому Zelzal-1 стала найбільш успішною за багато років спроб і помилок? Все дуже просто: Іран отримав доступ до китайських ракетних технологій за допомогою постачання ракет CSS-8. Однак, китайські ракети CSS-8 (Project 8610) були копією радянської С-75 зі змінами, що дозволили з протиповітряної ракети зробити тактичну, балістичну класу "земля-земля".

Фактично вся подальша ракетна програма Ірану, в тій чи іншій мірі, але відштовхувалася від бази у вигляді Zelzal-1, не надто далеко відриваючись, навіть за характеристиками: дальність польоту – до 200 км (200-300 км у Fateh-110, залежно від покоління), а маса бойової частини – близько 500 кг (500-650 кг Fateh-110, залежно від покоління).

Крім CSS-8, на Zelzal-1 також вплинула тактична радянська ракета 9К52 "Луна-М". Таким чином, іранська ракетна програма – це симбіоз радянських та китайських технологій, яка з роками вдосконалювалася в міру отримання Іраном доступної елементарної бази для модернізації.

Zolfaghar

Ракета Zolfaghar є продовженням розвитку Fateh-110, але від ракети попереднього покоління вона відрізняється дивовижним зростанням характеристик. Зокрема, дальність польоту Zolfaghar становить до 700 км, та її точність значно зросла рахунок застосування комплексу систем наведення. Так, крім інерційної системи наведення, ракета використовує GPS, а також комерційні системи GNSS.

Так, головною відмінністю ракет Zolfaghar від попередніх поколінь є те, що бойова частина цієї групи відділяється при заході на ціль. Це значно ускладнює її виявлення, відстеження та знищення. У цьому питанні іранські ракетобудівники навіть змогли оминути російські ВТРК "Іскандер". Хоча такий технологічний ривок в іранській ракетній програмі без підтримки з боку Росії навряд чи був би можливим. Примітно, що Zolfaghar з’явилася після введення проти Росії санкцій у 2014 році та на початку дрейфу російської зовнішньої політики на Схід, як Близький, так і Далекий.

З урахуванням відомої про ці ракети інформації можна говорити, що ці ракети за своїм функціоналом більше схожі з радянськими і російськими, кінця 1980-х – початку 1990-х. Зокрема, Fateh-110 – це умовно вдосконалена ТРК "Точка-У", а Zolfaghar – це модернізований ОТРК "Іскандер".

Українські засоби ППО мають розроблені алгоритми протидії обом типам даних ракет, з тією відзнакою, що балістичні ОТРК "Іскандер-М"/Zolfaghar можуть збивати тільки ЗРК Patriot та SAMP/T. А тому не виключено, що після отримання іранських ракет Росія застосовуватиме Fateh-110 у ближніх зонах, з найменшою концентрацією ППО, а Zolfaghar – значно більшою площею тилової України, де немає засобів ППО, здатних перехоплювати дані ракети. Хоча заради експерименту можуть спробувати прорвати ешелоновану ППО Києва.

З іншого боку, проблема застосування цих ракет Росією полягає в тому, що вони не масовий продукт, їхня кількість обмежена і виробництво незрівнянно, наприклад, із виробництвом дронів-камікадзе, якими російські війська засипають Україну сотнями щомісяця.

Крім того, дані ракети запускаються із специфічних пускових установок (ПУ), які мають поставлятися до Росії разом із ракетами, а екіпажі для них проходитимуть додаткову підготовку. І в умовах протидії цим ракетам, можливо, вигідніше і ефективніше знищуватиме саме ПУ, без яких неможливо буде застосовувати і самі ракети.

Але в історії з можливою передачею Росії ракет Fateh-110 та Zolfaghar дуже багато змінних. Наприклад, так і не зрозуміло, чому з 2022 року цю передачу так і не було здійснено? Невже Росія не змогла запропонувати Ірану щось натомість, окрім грошей, що могло б зацікавити ІР? Чи власне виробництво Fateh-110 і Zolfaghar не настільки велике, що для задоволення потреб Росії, яка на початку 2022 року десятками на добу запускала ВТРК "Іскандер" по Україні, просто доведеться спустошити накопичений роками БК?

Запитань багато, але відповіді на них будуть отримані лише у двох випадках. У разі передачі або, навпаки, відмови у передачі іранських ракет Росії.

Джерело

Важливо

Росія змінює тактику ракетних ударів. Що показала перша атака на українську енергетику в цьому сезоні