Не можна жити, як до війни. Чого має навчити українців трагедія в Грозі

Розосередитися!

Харківська область: чергова жахлива трагедія. Рашисти єдиною ракетою вбили буквально населення половини села. Таке трапляється не вперше, але до цього неможливо звикнути. Єдине, що стало звичним — клясти "братній народ" за масове вбивство українців.

А мене щоразу мучить питання: чи тільки рашисти винні в цих смертях? А ми все зробили, щоб люди не загинули? Хто вирішив провести велелюдні поминки за загиблим воїном у кафе, та ще й поруч із сільським магазином? А хто анонсував привселюдно виставку військової техніки в Чернігові, а хто не організував роздачу гуманітарки в Херсоні за відсутності стовпотворіння, а хто допустив стоянку дорогої й дефіцитної пожежної техніки в Дніпрі, хто "по-мирному" влаштовує стоянки комунального транспорту на автобазах? Невже за півтора року війни не прийшло розуміння, що ворог здатний на все, у нього атрофоване почуття моралі, співчуття — він цілеспрямовано стріляє по пологових будинках, школах, житлових масивах, комунальній інфраструктурі. То чому ми живемо "як до війни", чому всі державні служби не виконують своїх найголовніших обов'язків — зберегти життя людей і матеріальні цінності? Безперечно: рашисти — негідники і злочинці, за ними український чорнозем і Гаага плачуть. А яка доля тих, хто досі не вжив належних заходів щодо цивільної оборони, не пропагує норми життя у воєнний час, не пояснює, не обвішує міста і села листівками з роз'ясненнями, з лікнепом для цивільних?

Чому військові не проводять інструктаж (а якщо проводять, то чому їх вимог не дотримуються) щодо розосередження військових, щодо заборони масово харчуватися в одних і тих самих точках громадського харчування, чому врешті-решт, де можливо, не організовано їжу для військових на винос? Це не неповага до наших захисників, це елементарні запобіжні заходи і збереження життів.

Чому, нарешті, не ухвалено заборону на масові зібрання з будь-якого приводу — від похорону до весіль — принаймні в прикордонних регіонах і там, де сили ППО недостатні? Когось це може пригнічувати, але розкажіть це тим, хто втратив здоров'я і близьких під бомбардуваннями і ракетними обстрілами. Другий рік війна, нам уже не розповідають, що залишилося потерпіти два-три тижні. То чому вся державна машина працює так, немов завтра всі вирушать на парад перемоги?

Відплата для ворогів неминуча. Але коли понесуть покарання ті наші співгромадяни, наділені владою, через чию недбалість сталися смерті, яких можна було уникнути?

Джерело.

Важливо

Ні армії, ні царя, ні совісті. Як сталося, що Росія втратила все, чим можна було пишатися