Наступу в 2024 не буде. Як розвиватимуться події, якщо США перестануть допомагати Україні

Уявіть собі, що США не можуть або просто не бажають надавати Україні додаткову допомогу. Це, можливо, не найімовірніший результат, враховуючи, що у Вашингтоні зберігається двопартійна підтримка цієї допомоги. Але він цілком правдоподібний, з огляду на те, що Конгрес зміг уникнути шатдауну, тільки відмовившись наразі від зусиль із поповнення допомоги Києву, яка швидко скорочується.

Політика допомоги Україні, безсумнівно, стає дедалі важчою, оскільки підтримка республіканців коливається, безкомпромісні неоізоляціоністи витісняють спікера Палати представників, а провідні претенденти на висування в президенти від Республіканської партії займають позиції, сповнені скептицизму щодо допомоги або навіть гірші. Отже, якщо адміністрація президента Джо Байдена опиниться в глухому куті на виборах наступного року, що станеться тоді?

По-перше, звичайно, істотно зміниться баланс на полі бою. Україна не здасться просто так: на карту поставлено саме її існування, і її сили билися занадто добре, щоб їх могли збити з пантелику полчища президента Росії Володимира Путіна. Але з огляду на те, наскільки залежить Україна від зброї та боєприпасів, що поставляються Пентагоном, її становище все одно стане жахливим.

У цьому сценарії не чекайте великого наступу у 2024 році: Україні доведеться докладати всіх зусиль, щоб утримати те, що у неї є. Оборона теж стане складнішою.

Прийдешньої зими Україні бракуватиме засобів протиповітряної та протиракетної оборони, оскільки Росія активізує свої зусилля із заморожування населення цієї країни, руйнуючи її енергетичну інфраструктуру. А у війні, де артилерія має найбільше значення, нестача цього потенціалу може мати реальний вплив на лінію фронту — як це сталося, коли українські війська опинилися без озброєння під час східного наступу Росії наприкінці весни та на початку літа 2022 року.

Інші західні країни спробують компенсувати скорочення допомоги США. Південна Корея, Велика Британія і багато європейських країн уже зробили вирішальний внесок. Проте, навіть якщо ці країни зможуть надати Україні більше грошей, вони просто не зможуть забезпечити стільки військових постачань, скільки необхідно Києву до 2025 року.

У кращому разі самоусунення США залишить Україну в жорстокому глухому куті на її власній території. У гіршому випадку це викличе поступову ерозію, яка змусить Київ шукати мир на невигідних умовах.

Психологічні та дипломатичні наслідки будуть настільки ж руйнівними.

Країни ведуть війну й укладають мир, виходячи зі своїх очікувань щодо майбутнього. Якщо Путін дійде висновку, що в майбутньому він зіткнеться з меншою підтримкою Києва з боку США, його теорія перемоги — про те, що він зрештою зможе розтрощити Україну, перечекавши її західних прихильників, — здаватиметься обґрунтованою. У нього буде ще менше стимулів для укладення гідного для України миру.

Україна, зі свого боку, зіткнеться з недвозначними доказами того, що час не на її боці. Президенту Володимиру Зеленському доведеться зробити гострий вибір: укладати угоду з лукавим Путіним чи продовжувати боротьбу, за умови, що баланс ресурсів зміниться на користь Росії.

Звичайно, війна в Україні ніколи не стосувалася тільки України. Від самого першого дня це було випробування на міцність між тими, хто захищає, і тими, хто має намір зруйнувати існуючий міжнародний порядок. Отже, зниження підтримки з боку США матиме глобальні наслідки.

Країнам, які сподіваються, що США битимуться, щоб захистити їх від китайської агресії, доведеться враховувати той факт, що Вашингтон навіть не допоможе іншій країні захистити себе від набагато слабшої Росії. Теза, яка рухає Пекіном і Москвою, про те, що демократичні країни занепадницькі, нефункціональні та легко відволікаються, схоже, підтвердиться.

Очікується, що Путін і президент Китаю Сі Цзіньпін скористаються цим у своїй дипломатії щодо нейтральних держав і союзників США: американці заохочуватимуть вас битися до останнього українця або афганця, скажуть вони, і врешті-решт залишать вас у підвішеному стані.

Самопроголошені "реалісти" на Заході зможуть стверджувати, що припинення підтримки України з боку США є благом, оскільки це дає змогу Вашингтону зосередитися на загрозі Тайваню. Залишимо на мить осторонь стратегічну абсурдність твердження про те, що найкращий спосіб стримати агресію великих держав у Тихому океані — це уможливити її появу в Європі. Просто з політичного погляду дуже складно уявити сценарій, за якого США не зможуть узяти на себе зобов'язання допомогти Україні пережити справжню війну, а потім якимось чином перейдуть у режим підвищеної активності, щоб підготуватися до гіпотетичної війни.

Байден і лідер меншості в Сенаті Мітч Макконнелл розуміють це, тому найближчими тижнями вони зроблять ще один крок, щоб забезпечити допомогу Україні. Проукраїнські республіканці в Сенаті, розуміючи, що жорстке голосування в прийдешньому році не стане легше, навіть говорять про пошук асигнувань, розрахованих на те, щоб Київ протримався до листопада 2024 року.

Їхні перспективи на успіх у політичній обстановці, що погіршується, невизначені. Але наслідки невдачі в Україні та в усьому світі занадто легко передбачити.

Джерело

Важливо

Путін чекає на Трампа. Чому Вашингтону потрібно застосувати нову теорію перемоги