Світ готується до великої війни 2027 року. Чи змусять Україну заморозити конфлікт?

Аналітик Анатолій Амелін намагається передбачити тенденції найближчого майбутнього. Він передбачає сповзання України на периферію світового інтересу, але водночас бачить і потенційні можливості для країни та нації.

Байден, Зеленський, США, Україна
Україна – у сфері інтересів Америки. До чого це призведе?
Related video

Що я вам скажу за наше майбутнє…)

З поганих новин:

- Підтримка Заходу, на жаль, падатиме. Чим далі, тим більше маємо розраховувати на себе.

- Наступний рік – більш ніж у 40 країнах вибори. Ми не перший пріоритет.

- Зокрема вибори у США. Трамп має шанси, і він свою позицію вже показав. Вона не проукраїнська.

- Світ готується до великої війни 2027 року і вже відчуває дефіцит озброєнь та боєприпасів для цього.

- В поточній війні і Україна, і Росія не самостійні, а пішаки у великій шаховій грі (термінологія Бжезінського).

- Початок війни в Ізраїлі показав, що ресурси обмежені та боєприпаси, призначені для України, були відправлені до Ізраїлю.

- Зростає ймовірність нових конфліктів: Ізраїль – Іран; Туреччина — Греція; Кавказ (Вірменія-Азербайджан); Індія Пакистан. Кожен із них знижує підтримку Україні.

- Зростає втома від війни не лише у Світі, а й у нас.

- Наша економіка показує незначні ознаки зростання, але вони надто малі, щоб надолужити втрачене, щоб бути самодостатніми і щоб самим фінансувати війну.

- Ми все більше залежимо від західної допомоги та МВФ, а наш держборг дедалі ближче до річного обсягу, створюваного ВВП.

- Наступного року з ймовірністю, близькою до 90%, нас змусять заморозити конфлікт…

- І в нас (в України) досі немає свого амбітного плану майбутнього… навіть менш амбітного плану "б" на такий випадок…

Важливо
Україну – у НАТО, але не всю. Чому не варто відкидати ідею ексгенсека Расмуссена
Україну – у НАТО, але не всю. Чому не варто відкидати ідею ексгенсека Расмуссена

Тепер до добрих новин

- Головна — ми потрібні Америці (!)

Цитата Байдена: "Успіх Ізраїлю та України життєво важливий для нацбезпеки США".

Нас вперше протиставили разом з Ізраїлем – осі зла: Росії, Ірану, Китаю та Північної Кореї.

І це дуже гарна новина. Ми сьогодні є частиною національних інтересів США.

Такий же інтерес, як Південна Корея в Азії, Ізраїль на Близькому Сході (ці країни-союзники США за межами НАТО)

- Друга гарна новина. За наявності свого амбітного плану на нас може чекати доля Південної Кореї – успішна процвітаюча сильна країна. Але цей план можливий як частина великої американської гри (хай навіть шахової).

- І, нагадаю, у шахах пішак може стати Ферзем, але… треба попрацювати.

- До добрих новин віднесу — згуртованість та єдність української нації, якої не було ніколи в нашій історії.

- Попри потенційну "заморозку" конфлікту, це також дасть Україні час для перезавантаження економіки, оборонного комплексу.

- "Зупинка" війни відчинить двері для сотень мільярдів доларів для відновлення інфраструктури та відновлення економіки.

- Досвід наслідків інших військових конфліктів показує, що Україна має шанс списати не менше 50% державного боргу і реструктуризувати те, що залишилося, на вигідних умовах.

- Зруйнована економіка дасть чудові умови для зниження податкового та адміністративного навантаження та створить додаткові стимули для інвестицій у країну.

- Ключовими драйверами зростання економіки будуть — екосистема ОПК і інновації світового рівня, що там створюються, будівництво, інфраструктурні проєкти, створення нових машинобудівних виробництв, енергетичні проєкти, вільні економічні зони в депресивних регіонах, IT, зокрема продуктовий, ну і звичайно, напівпровідники;)

- Війна показала нам усім, наскільки важливо думати про майбутнє і про те, як правильно формувати політичні еліти. Це стане розквітом справжнього проукраїнського парламентаризму.

На завершення нагадаю, що будь-яка криза — це не тільки втрати і біль, це ще й можливості.

І вони наче відкриваються перед Україною!

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігаатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело