10 тисяч доларів з кожного українця: як Україна потрапила у боргову яму і коли прийдуть колектори
Війна занурила Україну у стан тотального боргу, який просто неможливо погасити — і в будь-якому разі це стане важким тягарем для майбутніх поколінь, попереджає економіст Анатолій Амелін. Позбавлення від цієї долі він бачить у частковому або повному списанні боргів — тим більше, що в історії таких прикладів більш ніж достатньо, і вони майже завжди призводили до позитивних результатів для всіх.
Ну що, дорогі українці, як борги віддавати будемо? Чим розраховуватись?
І це — найактуальніше питання найближчого десятиліття.
…
Держборг до повномасштабного вторгнення, лютий 2022 — ~$95 млрд. На 1 січня 2026 — $213,3 млрд.
Зріс у 2,2 рази за чотири роки. Приріст — $118 млрд (!)
Мінфін прогнозує $240 млрд до кінця 2026-го. І до 2028–2029 підходимо до позначки $290–300 млрд (по $10 тис з кожного українця, включно з малюками).
Повторюю питання, чим віддавати будемо?
Трамп взагалі нам намагався $350 млрд боргів пред'явити (але на це не звертаємо увагу).
У 2025-му відсотки по боргу були — $11,5 млрд. На пенсії та весь соціальний захист — $10,16 млрд. Вперше в сучасній українській історії держава платить кредиторам більше, ніж пенсіонерам.
Повне обслуговування разом із погашенням тіла — $26,6 млрд, або 42% всіх власних доходів бюджету — тих, що держава збирає всередині країни. Майже кожна друга гривня, яку держава збирає з економіки, іде сьогодні кредиторам.
Не на армію. Не на школи. Не на лікарні…
Для порівняння.
Польща: борг — 55% ВВП, витрати на відсотки — ~2,2% ВВП (~$20 млрд, PLN 80 млрд у 2024-му). Поляки вже переймаються, що за 5 років витрати на борг зросли у 2,5 рази . Але це 2,2% ВВП, а не 42% власних доходів. І борги зростали задля потреб розвитку економіки, а не виживання.
Туреччина: борг — лише 25% ВВП. Відсотки — ~16% бюджетних видатків. Турецькі економісти кажуть: "Ми витрачаємо на обслуговування боргу шалені гроші." За 25%. Уявіть, що вони сказали б про нас.
Тепер те, про що в Україні поки не говорять вголос.
Нам борги нічим віддавати. І підвищення податків задля цього — не вирішення. Стане ще гірше. Коли держава з убитою економікою підвищує податки — бізнес іде в тінь або за кордон — доходи бюджету падають — дефіцит росте — борг зростає. Віддавати нічим. Так це працює по факту, а не в красивих презентаціях.
Аргентина пройшла цей шлях. Ліван пройшов. Обидві країни закінчили дефолтом, знищеним середнім класом і роками економічного колапсу.
Чи виграють від цього кредитори? Ні. Вони отримають нуль (хотів інше слово написати) від країни з найбільш боєздатною армією в Європі, яка не збирається тихо здаватись на вимогу банкірів з Брюсселя чи Нью-Йорку.
Або в нас буде цивілізоване рішення. Або дефолт. Третього, на жаль, немає.
Важливо
…
Тепер про логіку, яку чомусь публічно не озвучують.
Борг за час війни виріс на $118 млрд. Ця сума — пряма вартість нашої оборони. Вартість нашого виживання. І вартість безпеки ЄС за кошт України. І весь цивілізований світ визнає: Україна воює не тільки за себе. Ми стримуємо загрозу, яка без нас прийшла б до Варшави, Таллінна, Берліна. Ми захищаємо всіх — ціною власного ВВП, власних людей, власних боргів.
Якщо це правда — а це правда — тоді приріст боргу від війни має бути покритий пропорційно тими, хто цим захистом скористався. Або прощений. Повністю. Або частково. Але точно — не повішений на шию кількох десятків мільйонів виснажених війною українців, які ще й бронежилети за власний кошт купували. І на наших дітей.
І це нормальна адекватна логіка.І прецедентів — повно.
За 200 років задокументовано понад 300 суверенних реструктуризацій. Середній NPV-списання по всіх угодах — 45%. Медіана — 38%. Це можна вважати нормою.
Іншими словами: більшість країн, що опинялись у борговій пастці, виходили з неї через часткове або повне списання. Кредитори це знають. Питання тільки в переговорній силі і моменті:
- Німеччина 1953 — союзники списали 50% боргу (15 млрд із 30 млрд дойчмарок). Країна, яка сама розв'язала дві світові війни. Підписали угоду США, Франція, Велика Британія — і навіть Греція, яка найбільше постраждала від нацистської окупації. Чому? Бо відбудова Европи була важливішою за принцип "завинив — плати повністю." Результат: +8% ВВП на рік у 50-х, "Wirtschaftswunder", повна зайнятість.
- Польща 1991 — Паризький клуб списав 50% (~$8,25 млрд із $16,5 млрд двостороннього боргу) в обмін на реформи та курс на ЄС. Лондонський клуб списав ще ~45% комерційного боргу. 28 років безперервного зростання після цього. Найкращий результат у Східній Европі.
- Ірак 2004 — США організували списання 80% боргу (!) через Паризький клуб (~$29,7 млрд із $37,2 млрд двостороннього). Найглибше списання в історії Паризького клубу на той момент.
США самі списали свої $4 млрд — повністю. (Congressional Research Service RS21482)
Геополітика вирішила те, що економіка сама вирішити не могла.
Важливо
Нас ніхто не захищав безкоштовно — ми самі платили власною кров'ю. Але фінансовий тягар цієї оборони має бути справедливо розподілений між усіма, хто захистом скористався.
Що значить "справедливо" в цифрах. Наша ціль-мінімум: витрати на відсотки по держборгу — не більше 3–4% ВВП. Саме стільки у більшості країн зі здоровими фінансами. Середнє по країнах OECD у 2024-му — 3,3% ВВП. Зараз тільки відсотки — 5,5% ВВП, удвічі вище за середнє по OECD. А повне обслуговування — 42% власних доходів. Це вже боргова яма.
Для цього потрібно:
- Списання щонайменше 30–50% офіційного двостороннього боргу G7 (~$15–20 млрд),
- Розтягнення решти на 20–30 років,
- ERA-кредити ($50 млрд) мають погашатись виключно із заморожених активів Росії, а не з українського бюджету. Це не Україна брала ці гроші у борг заради власного збагачення. Це нам позичили, щоб ми воювали за спільну безпеку.
Щодо заморожених активів Росії — $280–330 млрд у Euroclear — давайте чесно, сподіватись, що їх просто "віддадуть" — наївно:
- Немає правової бази.
- Росія оскаржує замороження в судах.
- Трамп і Путін ведуть переговори, і ніхто не знає, про що домовляться (ці гроші — частина з них).
Тому на них я б не розраховував. Якщо буде — добре, але готуємось до гіршого сценарію.
Отже, або переговори з позицією, або дефолт.
Вікно для переговорів відкрите в нас до березня 2027 — до закінчення GCU-стендстілу і програми МВФ. Після — умови стануть гіршими (для нас). Кожен рік зволікання — ще +$40–50 млрд боргу.
В нас вибір простий: або Україна сідає за стіл з чіткою позицією і аргументами — або за нас вирішать інші, і результат буде відповідний. І України, яку ми хочемо бачити, в нас не буде.
Кредитори повинні добре розуміти: дефолт країни з найбільш боєздатною армією в Європі, яка захищає весь цивілізований світ і має критичні мінерали та ресурси — нікому добре не зробить.
Як перемовник з 30-ти річним досвідом, я би почав з простої ставки "50% зараз — або 0% потім". І показував би реалізацію саме гіршого сценарію з дефолтом, хаосом…
50% зараз — або 0% потім. Вибір за ними.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо