Новий цар. Що змінить Путін в Росії після своєї перемоги на виборах

Вибори в РФ. Чому вони важливі для нас?

Говорячи про березневі вибори Путіна, у нас зосереджуються лише на двох аспектах: на тому, що Путін виграє і тому це не цікаво, та на тому, що Путіну, під вибори, потрібно взяти хоч якийсь населений пункт (поки в його планах це Авдіївка).

Насправді, такий підхід є величезним спрощенням всього того, що відбувається зараз у російській політичній системі.

Почнемо з того, а "про що ж ці вибори?". І відповідь тут значно виходить за рамки простого вкидування бюлетенів і доведення результату до "більше 80%". Це вибори про утворення нової системи управління, яку сміливо ми можемо називати абсолютизм. Після маршу Пригожина Путін несподівано для себе зрозумів, що в елітах не існує навіть натяку на змову. І ще він зрозумів, що йому не потрібно надалі бавитися в таку умовність, як любов народу. Народ, як виявилося, і так нікуди не дінеться, бо в нього нема ні ідеологічної альтернативи, ні якогось конкурента для самого Путіна. І тому, в трикутнику "любов-договір-страх" Путін, сміливо відкинув на другий план любов і ставить на страх. Народ, при цьому, погодився зі створенням залізної завіси та переходом до радянської системи контролю за населенням, але без створення ГУЛАГу (така репресивна машина в нинішніх умовах просто економічно не вигідна і тому вона не буде відтворюватися). В цілому — новий суспільний договір (проміжковий) передбачатиме повний контроль держави над населенням (включно з відправкою на фронт) в обмін на збереження "вєлічія" і підтримки мінімального набору необхідних економічних благ (треба потерпіти в обмін на збереження статусу великої країни та не сильного погіршення життя).

Але не це найголовніше. Найголовніше те, що цими виборами, Путін повністю обнуляє всі попередні договори з елітами. Еліти це розуміють, але вони заручники страху і системи, яку вони й створили. Це не значить, що відразу після виборів полетять голови. Але це значить, що кожен високопоставлений гравець знає: та система балансів і рівноваг, яка працювала раніше, більше не працює. А якою буде ця нова система — ще невідомо.

З великою долею імовірності ми можемо говорити, що автором цієї майбутньої системи, яку можна вважати системою пізнього Путіна — транзиту до постПутіна — є Сергій Кірієнко, який дуже хотів би стати в межах цієї системи сірим кардиналом. І, між іншим, за основу він бере не модель СРСР, а сучасну модель КНР (і тут росіяни не готові вигадати щось нове), але при цьому, він її максимально примітивузує.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело.

Важливо

Путін готовий заплатити будь-яку ціну за Україну. Чому для Заходу найдешевший варіант — покінчити з диктатором