За заповітом або за законом. Як правильно оформити право на спадщину в Україні

Незалежно від того, у який спосіб відбувається спадкування (за заповітом чи за законом), у процедурі спадкування є два основні етапи: це прийняття спадщини й оформлення спадщини. Найголовніше в спадкуванні як за законом, так і за заповітом — вчасно прийняти спадщину. І це відбувається саме на етапі прийняття спадщини.

Для того, щоби прийняти спадщину, потрібно звернутися до нотаріуса (у сільських населених пунктах — до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування) із заявою про прийняття спадщини, увага, дуже важливий момент, саме до закінчення шести місяців із дня смерті спадкодавця. Будь-яких виключень щодо строків прийняття спадщини у звʼязку зі введенням на території України воєнного стану на сьогодні в Україні не існує, тому вчасно прийняти спадщину дуже важливо, оскільки від цього залежить в подальшому право особи на оформлення спадщини та, як наслідок, на отримання документів на спадкове майно.

Заява про прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом може бути подана двома способами:

• особисто спадкоємцем в офісі нотаріуса;
• надіслана поштовим звʼязком на адресу нотаріуса.

Якщо заява про прийняття спадщини надсилається поштою, то підпис спадкоємця на такій заяві має бути посвідчений нотаріусом або консулом України, якщо спадкоємець-громадянин України перебуває за кордоном. Днем подання такої заяви буде день відправлення поштового листа, незалежно від того, коли він був доставлений і вручений нотаріусу. Не допускається подання заяви про прийняття спадщини представником за довіреністю.

На сьогодні, відповідно до чинного законодавства, заява про прийняття спадщини може бути подана до будь-якого нотаріуса (приватного чи державного) на території України, незалежно від останнього місця проживання померлого, на підставі якої нотаріус заводить спадкову справу. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику в прийнятті такої заяви та роз’яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи.

Якщо спадкоємці не знають, чи заведена спадкова справа після смерті спадкодавця або ж який саме нотаріус її завів, то цю інформацію вони можуть зʼясувати в будь-якого нотаріуса на території України. Для цього потрібно замовити Витяг зі Спадкового реєстра про заведені спадкові справи.

Можуть не звертатися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений для цього законодавством строк спадкоємці, які:

• є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами й особами, дієздатність яких обмежено;
• постійно проживали та місце проживання яких було зареєстроване за однією адресою разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Такі особи приймають спадщину автоматично, якщо вони від неї не відмовилися в строк, який відведено для прийняття спадщини.

Для подання заяви в офісі нотаріуса про прийняття спадщини необхідні такі документи:

• паспорт і довідка про присвоєння ідентифікаційного коду спадкоємця;
• свідоцтво про смерть спадкодавця (за наявності);
• заповіт спадкодавця (за наявності й за умови, якщо спадкування здійснюється за заповітом).

У випадку відсутності в спадкоємця свідоцтва про смерть нотаріус має змогу перевірити факт смерті особи самостійно за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану. Усі інші документи, які підтверджують родинні відносини, належність спадкового майна померлому й інше, можуть бути подані пізніше на етапі оформлення спадщини.

Якщо спадкодавець помер на тимчасово окупованій території України і його смерть не зареєстрована в органах реєстрації актів цивільного стану, то перш ніж приймати спадщину, потрібно в судовому порядку встановити факт смерті такого спадкодавця. На підставі рішення суду в найближчому відділі РАЦС потрібно отримати свідоцтво про смерть. Лише після цього можна звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в тому порядку, який описано вище.

Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини до закінчення строку прийняття спадщини, то він вважається таким, що не прийняв спадщину та не має права на спадкування. Лише у випадку згоди тих спадкоємців, які вчасно прийняли спадщину, нотаріус має право прийняти заяву від такого спадкоємця після закінчення строку. В іншому випадку такому спадкоємцю, якщо він хоче прийняти спадщину, доведеться звернутися до суду з позовною заявою.

До процедури оформлення спадщини нотаріус переходить після закінчення строку, відведеного законом для прийняття спадщини незалежно від того, спадкування здійснюється за законом чи за заповітом.

Оформлювати спадщину мають лише ті спадкоємці, які прийняли спадщину. Оформлення права на спадщину здійснюється шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину. Для цього вони мають подати нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли декілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Частки кожного спадкоємця в спадщині є рівними, крім випадку, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Отримання свідоцтва про право на спадщину жодними термінами не обмежено. У законодавстві лише зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, кінцевого строку не передбачено.

А тому, якщо спадкоємець прийняв спадщину, то оформити її він може й через рік, і через два чи пʼять років. Спадщина належить спадкоємцям із часу відкриття спадщини, а тому спадкоємці мають право користуватися та володіти нею, навіть не оформлюючи її. Проте, щоби мати можливість розпорядитися спадковим майном, потрібно буде оформити своє право на спадщину й отримати відповідне свідоцтво.

Як правило, оформлення спадщини відбувається на підставі оригіналів правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності на спадкове майно, зокрема, на нерухоме. Це договори купівлі-продажу, дарування, свідоцтва про право власності, рішення суду та ін. Якщо ж у спадкоємців немає оригіналів таких документів, нотаріус може витребувати їхні дублікати. У випадку неможливості отримати дублікат правовстановлювального документа нотаріус не зможе видати свідоцтво про право на спадщину, і для оформлення права власності на таке спадкове майно спадкоємцям доведеться звертатися до суду. Також доведеться визнавати право власності на спадкове майно в судовому порядку, якщо за життя спадкодавець набув у власність майно, проте не оформив його у встановленому законом порядку. Для звернення до суду нотаріус має видати спадкоємцям постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

На відміну від етапу прийняття спадщини, у якій обовʼязкова особиста участь спадкоємця, під час оформлення спадщини інтереси спадкоємця може представляти його представник за довіреністю з правом подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину й отримання його. Тож оформлення спадщини не обовʼязково здійснювати спадкоємцю особисто, він може доручити це довіреній особі або юристу.

Отже, як бачимо, процедура прийняття й оформлення спадщини що за законом, що за заповітом практично ідентична. Різниця полягає лише в тому, що у випадку спадкування за законом для отримання права на спадщину спадкоємці за законом мають підтвердити родинні відносини з померлим і належність до тієї чи іншої черги спадкування. Для цього під час оформлення спадщини вони мають надати нотаріусу оригінали свідоцтв про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, довідки з архіву й інші документи. Спадкоємці четвертої черги мають надати нотаріусу рішення суду про встановлення факту, що вони проживали разом зі спадкодавцем однією сімʼєю не менш ніж пʼять років на час відкриття спадщини. Також у всіх інших випадках, коли спадкоємці не можуть підтвердити оригіналами свідоцтв і довідок із архіву свої родинні відносини з померлим, їм доведеться звернутися до суду для встановлення цього факту.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.