На замовлення ухилянтів. Чому здається, що закон про мобілізацію не виправили, а кастрували

Ні справедливості, ні мобілізації (аналіз кастрованого законопроєкту)

Весь місяць інфопростір був заповнений словосполученням "справедлива мобілізація". На жаль, внесений вчора законопроєкт не забезпечує ні справедливості, ні мобілізації.

Почнемо зі справедливості

У проєкті, на щастя, залишено головну позитивну новацію, яку ми вже бачили в попередній версії місяць тому: встановлення граничного терміну служби — 36 місяців.

Однак, як і в першій версії, цей термін однаковий для всіх.

Тобто за місяць дискусій автори проєкту так і не змогли збагнути дуже просту річ: що 36 місяців служби в ТЦК на Львівщині або ж діловодом стройової частини в Києві та навіть цілком реальної бойової роботи зі збивання "шахедів" — це абсолютно не те саме, що 36 місяців у Авдіївці або Кринках.

Напевно, життєвий досвід авторів настільки тиловий, що для них усе ділиться на "служба" та "не служба", і перше видається чимось нереально-жахливим і абсолютно однаковим.

У реальному ж житті люди на "нулях" потребують дембеля раніше, аніж військовослужбовці на небойових посадах: і з міркувань етики та справедливості, і з банальних практичних причин — вибачте за формулювання, але вони швидше "зношуються" та суто фізично потребують заміни не через три роки, а швидше.

Також встановлення одного терміну служби для всіх створить серйозну проблему — необхідність одночасно демобілізувати ледь не 700 тисяч людей приблизно навесні наступного року, бо саме стільки вступило до лав ЗСУ в першій хвилі, на початку великої війни.

Усі ці проблеми вирішуються одним рядком, яким слід доповнити пропоновану норму про граничний термін служби — що день на "нулі" зараховується за два або за три.

Це було б і про справедливість, і про реальну боєздатність, і про неодночасний дембель, адже на "нулях" кожний провів різний час, отже, і демобілізувався б кожний у свій строк, а не всі однією хвилею.

Технічно це зробити не складно, адже зараз оплата служби на "нулі" та не на "нулі" дуже різна, і фінансові частини кожної в/ч ведуть відповідний поденний облік.

Але наразі в проєкті цього нема.

Тепер перейдемо до мобілізації

Вітаю всіх ухилянтів країни: новий проєкт явно написаний для них. Із нього прибрали практично всі так звані "репресивні" положення попередньої версії.

Зникли штрафи за ухилення від обліку, які мали нарешті стати відчутними, — отже, за замовчуванням лишаються чинні кумедні 1700 грн.

Зникла кримінальна відповідальність за відмову проходити ВЛК. Отже, лишається та сама величезна дірка в законодавстві — за відмову від служби в армії дають 3 роки, але це стосується лише тих, кого ВЛК визнала придатними для служби, а відмова від проходження ВЛК — це ніби як не відмова від служби, а отже, і не кримінал…

Передбачено накладання в адміністративному порядку навіть не покарання, а лише тимчасових обмежень на кшталт блокування карток, тимчасового арешту рахунків і заборони виїзду з країни (останнє трохи смішно, адже чоловіки призовного віку у воєнний час і так невиїзні). Усі ці "заходи впливу" не мають сили покарання (на відміну від штрафів), а лише мають примусити ухилянта, так тому й бути, виконати свій обов’язок щодо постановки на облік, і автоматом обнуляються, як тільки він, так тому й бути, "соблаговоліл" зареєструватися в ТЦК.

Але навіть цю й так дуже гуманну частину проєкту ухитрилися вихолостити й зробити непридатною до реального виконання.

У першій версії законопроєкту передбачалося, що санкції накладатиме керівник ТЦК (по-простому — військком). Я сам писав, що це необхідна й вимушена міра та що її потрібно врівноважити механізмом швидкого апелювання, щоб уникнути зловживань із боку військкомів.

Однак автори нового проєкту пішли значно далі — вони взагалі забрали в ТЦК повноваження накладати ці санкції. Тепер усе, що може ТЦК, — це звернутися із заявою до суду, і лише суд має в загальному порядку розглянути це звернення та застосувати заходи впливу на ухилянта!

Важливо

Е-повістки, обмеження в правах, військовий облік за кордоном: про що новий закон про мобілізацію

В ідеальній "сферичній у вакуумі" правовій державі саме так має бути — лише суди мали б будь-як обмежувати права та свободи людини. Однак у реальному житті ми чомусь вважаємо нормальним призначення поліцейськими штрафів за порушення ПДР, адже добре уявляємо, що б сталося, якби всі справи про дорожні порушення завалили собою судову систему. А от оскаржити рішення копа можна в суді, що є захистом прав водія.

На жаль, замість того, щоб доповнити норму старого законопроєкту про накладання санкцій ТЦК нормою про можливість швидкої апеляції на ці санкції в суді, автори проєкту вирішили завалити суди загальної юрисдикції десятками, якщо не сотнями, тисячами позовів від ТЦК проти ухилянтів. Можемо вже робити ставки, на якому тижні після ухвалення проєкту в чинному вигляді судова система колапсує?..

Найгірший шлях законодавчих рішень — це ухвалювати норми, які свідомо неможливо виконати в реальному житті. Однак пропонований механізм застосування навіть не покарань, а тимчасових заходів впливу щодо ухилянтів, схоже, саме такий — ідеалістичний, красивий, але непридатний до вжитку.

Отже, законопроєкт, який покликаний вирішити проблеми невідповідності мобілізаційної системи, створеної в час, коли війна вважалася неможливою, реаліям військового часу, явно не здатний цю проблему вирішити.

Із двох головних передумов нормалізації мобілізаційного процесу — встановлення граничного терміну служби у воєнний час і встановлення реального покарання за ухилення від військового обліку — проєкт частково вирішує першу (умовно "десь на дві третини", бо сам факт обмеження терміну служби дуже важливий, це прорив порівняно з чинною ситуацією "квитка в один кінець", однак без урахування різниці між службою та бойовими діями норма сильно недосконала), тоді як друга проблема в проєкті взагалі ніяк не вирішується.

Чинна ситуація, коли людина стоїть перед вибором "одягнути піксель назавжди або сплатити штраф 1700 грн", мала б бути замінена на ситуацію, коли вибір зводиться до "доведеться так чи інакше віддати країні 3 роки життя або в армії, або в тюрмі". Пропонований проєкт далекий від цього десь як "друга армія світу" від Ла-Маншу.

А як же електронний кабінет, зміна віку призову, необхідність носити при собі обліковий документ, зменшення категорій осіб із відстрочкою?

Усі ці норми прописані, як на мене, нормально, але це допоміжні норми. Першочергово мають бути змінені дві засадничі, основоположні речі, про які написано вище. І от якщо це зробити, тоді всі перелічені допоміжні норми стануть робочими, і в комплексі ми дійсно могли б за досить короткий час вийти на зовсім інший рівень ефективності мобілізаційної роботи. Без цих двох засадничих змін усі ці допоміжні норми зависнуть у повітрі.

Це приблизно як встановлення автоматичної коробки передач, кондиціонера, навігатора й інших сучасних "прибамбасів" — дуже зручно й допомагає, але за умови, що авто в принципі має робочий мотор, колеса та загалом здатне їхати. На жаль, із мотором і колесами в проєкті не склалося, тому й гаджети самі собою авто з місця не зрушать.

Підсумовуючи

За місяць переробки сирий і недосконалий кабмінівський законопроєкт "удосконалили" переважно шляхом кастрування та вихолощення.

Складається враження, що під час внесення змін "цільовою аудиторією" були виключно ухилянти, а метою авторів правок — жодним чином їх не роздратувати й не образити. Мета забезпечити нашу армію достатньою для оборони від орди кількістю бійців залишилася десь за дужками.

Складається враження, що наша цивільна влада й суспільство, на настрої якого вона орієнтується, вирішили повторити історію УНР.

Наша держава у 21 столітті так само, як століття тому, не стане притискати права несвідомих громадян і здійснювати примусову мобілізацію, натомість максимально використає потенціал громадян свідомих, аж поки всі вони фізично закінчаться.

Спроможеться до кінця залишатися правовою і демократичною, із популярною популістською владою, гуманними політиками. От тільки не спроможеться захистити тих самих несвідомих громадян (і, на жаль, разом із ними — родини громадян свідомих) від окупації ордою.

І так само, як століття тому, зникне з карти світу, але в пам’яті тих, хто встигне втекти за кордон, назавжди залишиться "теплою та ламповою", "білою та пухнастою".

Що ж, так теж можна. Маємо право й на такий вибір. Тільки потім не кажіть, що не можна було по-іншому та що ніхто не попереджав.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

В армію — вільних людей. Чому ЗСУ потрібні не кріпаки, а мотивовані солдати