Трамп має план щодо України — це план Байдена. Чому не варто чекати на зміни після зміни президента США

Як і невелика більшість американців і переважна більшість експертів, я не згоден із республіканцями з Палати представників, які прагнуть припинити допомогу Україні. Але в Америці двопартійна політична система. Це не політика примусової одностайності.

Джо Байден був проукраїнським тільки порівняно з представниками Республіканської партії. Він постійно відмовлявся від зброї, про яку просили, побоюючись ескалації, начебто Володимир Путін може скоїти глобальне самогубство, тому що війна за межами його кордонів іде погано (чи вдавалися США до ядерної зброї в Іраку?).

Байдену слід було бути заповзятливішим у перші дні, коли Путін був збитий з пантелику невдачею, перш ніж безповоротні витрати й тисячі смертей мали бути виправдані. Але політика Байдена була підозріло неповороткою, і, мабуть, головна інструкція раднику з національної безпеки Джейку Саллівану полягала в тому, щоб війна не привертала уваги американського виборця.

Заморожений результат у корейському стилі, можливо, весь цей час був легковажною метою Байдена. Тепер виходить репортаж Washington Post, який докладно описує "секретний" план Дональда Трампа, що по суті зачіпає ту ж саму ноту.

Минулого разу, коли я писав на цю тему, читач назвав мене прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, який заявив, що Трамп приватно поклявся "відрізати" Україну. Моя відповідь: "Орбан говорить від імені Орбана. Він виступав перед угорською аудиторією. Мене не було там, щоб розпитувати його про те, що саме сказав Трамп або що, на його думку, він чув від Трампа, але якби Трамп хотів сказати щось виразне про Україну, він би це зробив".

У Трампа, як мають рацію його критики, немає фіксованої мети. Він хоче результатів, які прославлять пана Трампа. Ті ж самі критики, нездатні до послідовності щоразу, коли є спокуса вести дешеві розмови, насправді приписують йому одну фіксовану та послідовну позицію: пропутінську й антиукраїнську. Коли ви чуєте це, ви чуєте хакерство. Це повне нерозуміння того, хто такий Трамп і як він діє.

І це не допомагає.

Важливо

Крим та Донбас в обмін на НАТО: чи дійсно таким є мирний план Трампа, — аналітик (відео)

Великий навігаційний "косяк" у цій війні — це інтерес не Росії, а України. Уряд Зеленського не бажає пояснювати громадськості, що навіть якщо російські війська якось і вдасться виставити, це буде тимчасовим результатом.

Україна — слабка держава: вона не говоритиме зі своїм народом про реальну ціну перемоги та тривалу "холодну війну" до зміни Росії, але водночас вона не залучатиме в боротьбу свою молодь.

Держава Путіна є слабкою державою: вона розтрачує свої війська, а не готує їх для вирішального наступу, відмовляється зазіхати на свою міську еліту за допомогою військової повинності. Бюджет Кремля вказує на те, що його зусилля мають досягти піку цього року.

Колективний Захід теж виявляється слабким. Володіючи незаслуженою стратегічною можливістю, із ВВП, що у 20 разів перевищує російський, НАТО міг би зупинити війну завтра, виписавши великий, але доступний чек, щоб позбавити Путіна надії на подальше просування.

У цій ситуації Трамп, якщо сказати трохи спрощено, — це високий ризик і висока винагорода, а Байден — низький ризик і низька винагорода. Насправді важко побачити щось хороше в будь-якому випадку. Із Трампом є невеликий шанс на якусь нестандартну угоду, але ваші основні очікування мають бути дуже схожими, хай би кого обрали: невиразний дрейф доти, доки росіяни не здійснять компетентної загрози захоплення Києва, а потім панічна, непередбачувана реакція.

Керівництво США в недавніх війнах не повинно викликати у виборців довіри. Не слід цього робити й щодо управління феноменом Трампа. Крах кредиту еліти в значної частини нашого електорату, який зараз підтримує ізоляціоністське крило Республіканської партії, безпосередньо пов'язаний із жалюгідними містифікаціями про Росію, які були відповіддю еліти на послання електорату Трампа про невдоволення.

Ніби бажаючи усунути все це, Байден вказав своєю новою програмою роздачу електромобілів і прощення студентських кредитів. Усупереч усім доказам тепер він вирішує, що Америка хоче його переобрати на другий термін, проґавивши можливість, яку історія інколи дає президенту, що працює на один термін, — просувати важкі, непопулярні, необхідні рішення, яких вимагає ворожий світ, навіть якщо електорат ще не усвідомив цих реалій.

За таких обставин дух, що згасає, перетворюється на deus ex machina. Наскільки поганою може бути Камала Гарріс? Троє з чотирьох останніх віцепрезидентів, які несподівано вступили на посаду президента (Теодор Рузвельт, Кулідж, Трумен), спрацювали нормально. Л. Б. Джонсон був винятком: він використовував своє випадкове піднесення для запуску програм, які в більшості випадків виявлялися невдалими для Америки.

Якщо не буде якогось несподіваного сюрпризу, я б порадив європейським друзям України бути готовими до тривалого періоду, протягом якого США не зможуть забезпечити лідерство на тлі зростання небезпек у світі.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Вибори в США винні? Чому Шольц відмовився дати Україні ракети "Таурус"