Куди підуть гроші: 5 незручних питань щодо підвищення тарифу

Раніше я не одноразово писав про те, що попередній тариф не покривав усіх витрат на постачання електроенергії населенню, і про те, що фінансового ресурсу на дотування (150-160 млрд грн на рік) просто немає, а отже ситуацію потрібно було вирішити. Перегляд тарифу був вимушеним і потрібним кроком. Проте, при цьому, я робив кілька уточнень стосовно того як, на мою думку, таке рішення варто було приймати, та які додаткові зміни варто було ще здійснити. Отож які проблеми я бачу з новим тарифом.

1. Відсутність диференційованої ставки тарифу залежно від обсягів споживання (окрім категорій споживачів, що користуються електричним опаленням).

Тема тарифу особливо чутлива у нашому суспільстві, від цього нікуди не дітися. І певною мірою, пом’якшити проблему можна було б через запровадження диференційованої ставки – зміна тарифу залежно від обсягу споживання – наприклад, до 150 кВт∙год, до 450, до 1000 чи 2000 кВт∙год. З таким підходом, можна було б підняти мантру імені Віктора Андрійовича про те, що "багаті заплатять за бідних", і тим самим пом’якшити резонанс теми про підвищення тарифу. Росіяни не упустять можливості розкачувати інформаційно ситуацію із тарифом. А тому варто було опрацювати такі схеми тарифоутворення, які б вибивали логіку ворожих вкидів.

2. А де прозорість?

Затвердження нового тарифу мало би супроводжуватись інформаційною кампанією з роз’ясненням чому тариф саме такий. Може, я звісно, щось пропустив, але якось от не бачив офіційних повідомлень з поясненнями та обґрунтування нової ставки тарифу ані до рішення уряду, ані після. Офіційна комунікаційна кампанія з цього приводу фактично відсутня. І це проблема, на тому фоні, що зростання тарифу суттєве.

3. Жодної активності в удосконаленні моделі субсидій та захисту вразливих споживачів.

Зрозуміло, що суттєве підвищення тарифу збільшить кількість слабо платоспроможних громадян. І це не враховуючи послаблення купівельної спроможності населення через кризу в економіці, зумовлену війною. Підвищення тарифу обов’язково повинно супроводжувати захистом вразливих споживачів. І що не менше важливо – активною комунікаційною кампанією зі сторони уряду про те, що такі громадяни будуть захищеними. Сподіваємось, що уряд все ж приділить належну увагу цьому питанню в найближчому часі.

4. Негазифіковані споживачі опиняються у більш дискримінованому становищі, ніж газифіковані.

Фактично, розрив вартості, умовно кажучи, закипʼяченого чайника зріс.

Так, ціна корисно витраченої однієї кВт∙год приготування їжі на газовій плиті складає 1,17-2,35 грн = 7,96 (ціна кубометра газу, грн) / 11,3 (калорійність природного газу, кВт∙год) / 0,3…0,6 (ККД газової плити).

А ціна однієї корисно витраченої кВт∙год приготування їжі на електричній плиті складає 4,80-7,20 =4,32 (ціна 1 кВт∙год електроенергії) / 0,6…0,9 (ККД електричної плити). І така ситуація не якийсь злий умисел. Це тому що держава ще може дотувати ціну газу, а електроенергії вже ні.

5. Ефективність витрачання коштів, освоєних через підняття тарифу та питання цільового їх використання.

Зрозуміло, що зросте тарифна виручка. І от головне – контроль за її використанням. На які напрями вона буде скерована? Які можливості підвищення ефективності здійснення витрат компаній-бенефіціарів підвищення тарифу (а це Енергоатом та Укргідроенерго). За логікою підвищення, додаткова тарифна виручка частково має бути спрямованою на наповнення "фонду" з якого мали би виплачуватись субсидії для вразливих споживачів. Чи підуть вони на створення нових потужностей, і як що так, то чи правильно будуть виставлені пріоритети? Наскільки прозорим та ефективним буде освоєння цих коштів?

Перегляд тарифу повинен вирішити проблему боргів, які накопичувались по механізму дотування тарифу для населення – оператор системи передачу, оператори систем розподілу, постачальники повинні отримувати свої кошти, щоб забезпечити нормальне функціонування системи та енергопостачання.

Що далі?

Повторюсь, що тариф треба було переглянути. Але з прийняттям нового тарифу мала місце низка прорахунків та упущень. І насправді, вони не випадкові. Їх причина, як і взагалі джерело більшості проблем у нашій енергетиці за останні десятиліття – відсутність єдиної, продуманої енергетичної політики.

Але кожну помилку краще пізно, але виправляти, зокрема ті, що стосуються комунікацій. Взагалі на майбутнє уряду потрібно більш відповідально віднестися до комунікації ситуації в енергетиці. Адже ті проблеми, з якими ми зітнулися, і які є наслідками передусім війни, не зникнуть ані завтра, ані через пів року. Ба більше, взимку ситуація з електропостачанням і "графіками" буде значно важчою. Лише одиниці офіційних спікерів про це говорять.

Але і громадяни повинні змінити своє відношення. Потрібно намагатися краще розібратися в ситуації, вивчати як змінити поведінку споживання, щоб і системі допомогти, і мати можливість економити на платіжках. І саме запит свідомих громадян про те, що відбувається в енергетиці, куди і на що йдуть кошти – буде додатковим стимулом для влади, яка буде краще комунікувати, а рішення будуть прозорішими.

Джерело.