Аеродром під Миргородом — що далі? Які уроки має здобути Україна з ворожого удару

Недавній удар росіян по аеродрому у Миргороді — ще одне болюче нагадування про те, що у нас відсутня система військових інновацій. Нам потрібна система, котра б дозволяла знаходити нові рішення і негайно їх впроваджувати у війську.

Але все, що поки робиться — робиться неофіційно, партизанськими способами. І, як правило, лише після багаторічного визнання усім суспільством, легалізовується чиновниками.

Спочатку технічна сторона трагедії Миргороду.

Літак-розвідник треба було побачити і збити. Це далеко не перший літак із системою зв’язку, працюючою на великій висоті (кілька км), яка дозволяє транслювати відео у режимі, близькому до реального часу. Є декілька нових рішень, котрі дозволяють подібні потоки даних виявляти.

Є декілька розробок, котрі дозволяють збивати такі дрони без залучення класичних сил ППО. Дронами. Є колективи, на рахунку яких уже — десятки успішних уражень подібних розвідницьких дронів.

Нарешті, є факт будівництва бетонних ангарів росіянами на своїх аеродромах. На щастя, поки що не на усіх. Така споруда здатна захистити від касетного "Іскандера", принаймні примусити тратити ворога набагато більше ракет і зменшити обсяг наших втрат.

Тепер управлінська сторона. Отже, рішення, що протистояти подібним атакам, у нас УЖЕ Є. Чому їх не впровадили? Та тому, що система побудована так, що фактично у ній немає необхідної якості і кількості відповідальних за негайне впровадження необхідних інновацій!

Важливо

Удари по аеродрому в Миргороді: як РФ бачить цілі в реальному часі, — Defense Express

Винуватих не буде, розслідування їх не знайде. Тому що всією повнотою влади, необхідної для застосування нових видів озброєння і обладнання, володіє тільки головком, але він просто фізично не має шансу вдатися в усі проблеми. Є його заступник по інноваціях, але його функціонал нині зводиться лише до вивчення інноваційних рішень. Ні бюджету, ні повноважень віддавати бойові накази по родах військ у нього немає.

Є роди військ (приміром, Повітряні сили чи артилерія), котрі кожен діють по своїх лекалах. Якщо поруч працюють групи ССО, котрі збивають ворожі дрони — то взаємодія з ними можлива хіба на низовому рівні за приватною ініціативою.

Інакше, щоб запровадити правило "Кожен аеродром має бути прикритий загоном ФПВ-пілотів з швидкісними висотними дронами-камікадзе", то треба декілька разів потрапити до головкома, переконати всю бюрократичну верхівку видати необхідні папери. Це шлях тяжкий, довгий і невдячний, тому ним не усі йдуть, якщо говорити м’яко.

І це я кажу про уже існуючі рішення. А що вже казати про те, що потрібно створити? Який шанс в таких умовах вибити бюджет, вибити дозвіл задіювати особовий склад для допомоги в таких розробках? Мені такі випадки взагалі невідомі.

Я вже разів сто говорив всюди, що в процес управління інноваціями слід втрутитися політичному керівництву країни, бо інновації — це завжди стик тилу і фронту, цивільних і військових, грошей і зброї.

І тільки у вищих урядових інституцій є необхідні повноваження концентрувати і перенаправляти ресурси конструкторів, виробничників, фінансистів і військових (а також спецслужб і дипломатів), щоб ми ефективно воювали.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Смерть дронам-розвідникам: як бразильські літаки Embraer допоможуть захистити аеродроми ЗСУ