Штурм Покровська відкладається. Що завадило швидкому просуванню військ РФ на головному напрямку

1.

Російське командування, схоже, намагається задіяти на суміжних флангах своїх угрупувань військ (УВ) "Центр" та "Юг" максимально можливий обсяг сил й засобів.

У межах реалізації цього прагнення на лівому (південному) фланзі наступу 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 90-ї танкової дивізії (тд) УВ "Центр", а також південніше, противник, окрім раніше розгорнутих частин та з’єднань, ДОДАТКОВО задіяв значну частину свого 1-го армійського корпусу (АК) зі складу УВ "Юг", зокрема:

• 1-у "славянську" окрему мотострілецьку бригаду (омсбр);
• 9-у омсбр;
• 114-у омсбр;
• низку підрозділів 110-ї омсбр;
• 428-й окремий мотострілецький полк (омсп).

Водночас із півдня (з боку Красногоровки) противник у складі УВ "Юг" задіяв також значні сили:

• 5-у омсбр;
• головні сили 110-ї омсбр;
• принаймні, один батальйон 114-ї омсбр.

У такий спосіб противник намагається оточити наші війська на плацдармі східніше р. Вовча, по напрямку на с. Невельске силами майже всього 1-го АК (без однієї, 132-ї омсбр) + повнокровною танковою дивізією (90-а танкова, яка має на цьому напрямку розгорнутими всі свої 3 танкових полки (тп) – 6-й, 80-й та 239-й тп + 228-й мсп).

По суті, для того, аби вирішити "проблему південного флангу" своєї 2-ї ЗВА (район м. Селидове та рубіж Гірник – Курахівка), яка націлилась на Покровськ та Мирноград, командування противника силами УВ "Центр" та "Юг" створило ще одну, таку собі "тимчасову загальновійськову армію", у складі армійського корпусу та танкової дивізії.

Й це дає свої результати.

Зараз передові підрозділи противника вже ведуть бої в с. Українськ (принаймні у південній та східній його частинах), зуміли витіснити наші війська південніше Новогродівки (ЗСУ, очевидно, залишили с. Маринівка), а також вийшли на північну околицю с. Гірник.

Однак найбільш неприємним у цьому сенсі є факт прориву передових підрозділів противника між Українськом та Селидовим, з боку Мемрика. І хоча просунутись у саме місто Селидове з боку Михайлівки противнику приблизно вже як тиждень не вдається, однак цей прорив південніше міста все одно суттєво ускладнює загальну ситуацію із його обороною. Особливо, якщо пригадати вперті та наполегливі атаки ворога у напрямку Селидового з боку Новогродівки через вже захоплену ним Маринівку, які тривають майже у режимі "нон-стоп".

Але схоже на те, що українське командування цілком усвідомлює всю серйозність нинішньої тамтешньої ситуації.

Очевидно, воно вже розпочало поетапне відведення своїх передових підрозділів зі всього Невельського виступу, аби уникнути їх оточення.

Передові підрозділи ЗСУ відходять поступово, від рубежу до рубежу, ведучі вперті ар'єргардні бої в районі Галицинівки та північніше Красногорівки.

Ймовірно, вони спочатку відійдуть на рубіж Желанне Перше — Зоряне, а потім сконцентруються на рубежі Гірник — Курахівка, вирівнявши лінію фронту. Водночас ключовим фактором для здійснення цього складного та важливого маневру є утримання під контролем ЗСУ селища Гірник.

Якщо противник зможе його захопити найближчим часом, тоді ситуація "дуже різко" й "дуже кардинально" погіршиться.

2.

Щодо, власне, Покровського напрямку, де оперують головні сили 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, а саме — 27-ма мотострілецька дивізія (мсд) у повному складі, 15-та та 30-та окремі мотострілецькі бригади (омсбр) та частина сил 114-ї омсбр, то ситуація тут не те, щоби стабілізувалася (бо противник продовжує вести тут достатньо інтенсивні атакувальні/штурмові дії й має певне просування) а, скажімо так — втратила динаміку.

Просування противника тут мінімальні й переважно обмежуються двома ділянками — районом західніше Новогродівки (у бік Лисівки та Сухого Яру) та, власне, самою Гродівкою (а точніше, її південно-східною частиною).

По суті, ЗСУ тут намагаються скористатися природним бар’єрним рубежем, який їм надають річки Журавка та Казенний Торець.

Зараз найбільш загрозливою у сенсі подальшого просування противника вбачається дирекція Новогродівка — Сухий Яр, де противник зумів просунутись у бік Лисівки, діючи вздовж річки Солона, це найбільш близька до Покровська позначка, до якої просунувся противник.

І хоча очевидно, що зараз увага командування УВ противника "Центр" переважно прикута до відтинку Селидове — Курахівка, де власне й точаться найзапекліші бої, сенс яких полягає у спробі противника відрізати наші передові підрозділи східніше рубежу Українськ — Курахівка, однак на Покровському напрямку ситуація є не менш складною, хоча зовсім не безнадійною.

Річ у тому, що, очевидно, провести стосовно м. Покровськ "класичну" операцію "на обхід та охоплення" наразі противник не може з двох основних причин:

• поки тримається м. Селидове, гіпотетичний південний фас цього "охоплення" — під дуже великим питанням;
• так само, як "теоретично можливий" прорив противника до рубежу Мирноград — Малинівка ("стартовий" для гіпотетичного північного фасу такого роду "обходу") отримає якісь реальні перспективи виключно у разі прориву противника за річки Журавка та Казенний Торець, що поки не проглядається.

Тому, що залишається противнику?

Правильно, продовжувати фронтальний ("лобовий") наступ у бік м. Покровськ із південно-східного напрямку, так, як він це робив до нинішнього моменту вздовж залізниці Авдіївка — Покровськ.

І ми таке саме вже десь бачили!?

(Це ж вже було).

Вірно, те саме відбувалося (і продовжує відбуватися) в районі м. Часів Яр, на Краматорському напрямку, де противник так само "вперся лобом" у канал "Сіверський Донець — Донбас", не маючи можливості обійти місто ані з півночі, ані з півдня, й був вимушений зупинитися, зумівши ціною напруження всіх своїх сил "відкусити" лише східний квартал міста, але не в змозі форсувати (перейти) сам канал в межах міста.

Так і тут.

Допоки ЗСУ контролюють Селидове, а також район Шевченко — Чунишине — Дачинске — Новий Труд та утримують позиції по річках Журавка та Казенний Торець, противнику залишається "прогризати" українську оборону у бік Покровська виключно по обидва боки вищезазначеної залізниці.

Тобто діяти у порівняно неширокій смузі між річками Солоненька та Журавка (це приблизно до 5 км), сподіваючись на те, що йому вдасться доповзти до південно-східної та східної околиць Покровська й там "зачепитися".

І, судячи з усього, російське командування цілком усвідомлює для себе усі принади такого становища. Саме тому воно зараз так різко, сильно та відчутно переймається флангами свого угрупування, яке націлилося на Покровськ. Нікому не хочеться у самий відповідальний момент реалізації всього свого плану літньо-осінньої кампанії отримати раптовий та несподіваний "тичок" у бік на напрямку "головного удару", нехай навіть не дуже потужний, і нехай навіть лише з одного флангу.

Це все одно для змісту всього плану і його головного елементу буде вкрай відчутно. Особливо тоді, коли на його реалізацію саме до цього моменту ВЖЕ було витрачено цілу купу (або, краще сказати, більшу частину) сил і ресурсів, накопичених із такими складнощами раніше.

Тому основну (головну) спробу, таку собі "пАпИткУ" противника заволодіти Покровськом ми побачимо не прямо зараз (тобто найближчим часом), а трохи пізніше.

На сьогодні є дуже висока ймовірність того, що це матиме вигляд порівняно нещодавнього "штурму" м. Часів Яр за умов наявності Кліщіївського плацдарму ЗСУ, зокрема:

• концентрація сил і засобів на порівняно вузькій ділянці;
• їх "запредельное массирование" із високою тактичною щільністю бойових порядків;
• поява оперативних резервів противника буквально "в останню мить" та їх розосередження по всій смузі.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Нью-Йорк тримається із останніх сил. Чому важливо зупинити ворога на підступах до Костянтинівки