Секрети валютного ажіотажу: як Нацбанк спонукає українців до купівлі доларів
Грудень б'є всі рекорди зі скуповування валюти населенням. Економічний оглядач Олена Лисенко не вбачає тут випадковості — навпаки, вважає те, що відбувається, закономірним наслідком політики Нацбанку України
Українці нагрібають долар. Поки ополоником, але відчуваю, що скоро почнуть і лопатою. Це доводить останній звіт регулятора щодо продажів Нацбанком доларів із золотовалютних резервів. Ці ЗВР, як всі пам’ятають, не наповнюються завдяки український економіці, а переважно з того, що ми збираємо по світу, коли ходимо с простягнутою рукою. А ще це ті борги, які в майбутньому повертатимуть діти та онуки. Тож це долари — не НБУ чи пана Пишного, а народу України.
Так от: минулого тижня (з 9 по 13 грудня) Нацбанк продав $1,076 млрд. Це другий пік таких продажів за увесь 2024 рік. Перший був у травні (з 27 по 31 травня) на рівні $1,091 млрд після хвилі девальвації гривні, коли офіційний курс стрибнув з 39,3 грн/$ до 40,5 грн/$, а готівкові цінники танцювали й вище. Що маємо і тепер.
В Нацбанку валять гривню крадькома, ніби ніхто не помітить. 1 жовтня офіційний курс був 41,3 грн/$, вже на 14 грудня — 41,7 грн/$. Звісно, що гривневі вкладникі, які за чисельністю поки що переважають інвалютних, не в захваті. Мало того, що їм платити більший податок із доходів по вкладах (не 19,5%, а 23%), а реальні ставки банків (за вирахуванням податків) не покривають поточну інфляцію, то ще й регулятор наввипередки девальвує гривню. В НБУ люблять повторювати, як повністю контролюють валютний ринок і яка класна їхня політика керованого гнучкого курсу. Тож це все — його квіточки.
Звісно, що гребуть долар не лише прості люди, для яких банки закуповують бакс під поповнення кас, це в них називається "на валютну позицію". Гребе й бізнес. Тим паче, що великомудрий Нацбанк останнім часом додав власними постановами можливостей для таких покупок. Хто саме на це просив/отримав найбільше, напевно з часом можуть зацікавитися й правоохоронні органи та перевірити безкорисливість нацбанківців.
Кажуть, що деякі банкіри почали тихесенько давати доволі цікаві свідчення про окремі кроки Нацбанку. Пан Пишний чомусь вирішив, що гаркати на голів правлінь на п’ятничних нарадах системних банків — найкраща ідея. Що хлопці з мільйонними зарплатнями настільки не мають самоповаги, що не почнуть із-під ковдри "стукати" на нього. Дивне відчуття безкарності, тим паче, що ніхто зараз і не згадає, хто з понад десятка керманичів Нацбанку відробив на вул. Інститутьській, 9 повний термін повноважень. Чи 5, чи то 7 років. Переконана, що Пишний вже точно не стане першим за багато років.
Особливо, коли за умов страшної війни тиснутиме на всіх одразу (людей та бізнес), чомусь вважаючи, що в нього звідкись є таке право. Просто феєричний ідіотизм. Відкривати дедалі більше можливостей для бізнесу з купівлі долара (і даючи їх не всім) та й затискати населення посиленням фінмону, лімітами 50-150 тис. грн, секретними вимогами з миттєвим покаранням і скасуванням банківської таємниці.
Починала писати про фінансові кризи в Україні ще за часів Ющенка в Нацбанку, перша така криза в моїй кар’єрі — 1998 року. Нажаль, не один раз бачила, як надліквідна банківська система (коли грошей навіть більше, аніж потрібно) сипалася, банки закривали, а НБУ був вимушений латати дірки своїми кредитами рефінансування, не всі з яких потім поверталися. Тобто спочатку гроші друкували (проводили емісію через таке рефінансування), а потім і розкрадалися.
Дуже не хочу, щоб так сталося й тепер, але це можливо в контексті посилення фінмону та лімітів 50-150 тис. грн (гроші будуть забирати з рахунків і купувати готівковий долар, що наші люди давно навчені робити). Утім, від нової хвилі закриття банків постраждають прості люди, попри 100% державну гарантію на вклади фізосіб. Оскільки бізнес таких гарантій не має. За нової хвилі закриття банків багато компаній збанкрутують, коли залишаться без грошей із рахунків. Їм перекривають кисень, вони закриваються, людей звільняють і борги по зарплатах не повернуть.
Впевнена, що знайдеться багато таких, хто скаже, що роздмухую проблему з одного провального місяця валютних продажів. А ще спробують щось розповідати, що у грудні попит на долар зростає чи не щороку. Хоча це не так, якщо вивчити ту саму звітність Нацбанку за аналогічний період: торік із 4-го по 8 грудня НБУ продав лише $546 млн, а з 11 по 15 грудня — $864 млн. А за увесь передвоєний грудень 2021-го нацбанківцям довелось віддати на ринку лише трохи менше $200 млн. Зараз топменеджери НБУ зверхньо розповідають, що могло б бути й гірше, а за місяць могли б продати навіть $3,5-4 млрд. Звісно, могло б. Все могло би бути й гірше під час страшної війни та бомбардувань. Бомба впаде — і пусте місце. І від моєї багатоповерхівки, і будівлі Нацбанку, і тих зверхніх панів, і від будь-кого.
Та це не значить, що можна грати на всі та недооцінювати український народ в складних умовах випробувань, який перетравив вже не одного дурноверхого хвалька. Особливо, коли той забагато на себе бере та розкидається золотовалютними резервами народу України, як грошенятами із власної кишені. Грошенята не його власні й боргом висять на всьому народові, та ще зовнішні кредитори будуть за них питати. Про що, до речі, слід частіше питати наших міжнародних партнерів, зокрема, як їм подобається, коли доларами тут розкидаються, ніби п'яні феодали.
Думаю, що колегам у журналістській спільноті, які розуміють увесь побічний ефект, не варто приховувати реальні наслідки від читачів, особливо за відверто брехливих пояснень про те, як посилений фінмоніторинг і ліміти 50-150 тис. грн майже нікого не зачеплять. Якби вони були не потрібні — їх би не запроваджували. Звісно, кожному журналісту самому вирішувати, що робити, і якась там Лисенко не може вказувати. Просто висловлюю власне ставлення. Водночас раджу пам’ятати, що працюєте не на псевдодержавників, які самі інвестують переважно в валютні активи (НЕ гривневі), а все ж таки на читачів, багато з яких постраждають від сумнівних заходів. Втратять саме вони, а не державники (є немалий побічний ефект з тих, хто отримає по макітрі разом зі зловмисниками, за якими полюватимуть). Цих державних персонажів знову замінять, і нові бовванчики втиратимуть те, що буде вигідно вже їм. Вони живляться брехнею.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо