Бути на місці та виконати обов'язок: чого нас вчить стрімка перемога сирійських повстанців

Після падіння режиму Асада могло скластися відчуття, що за наступом "Хайят Тахрір аш-Шам" (ХТШ) стоять великі гравці, як-от Туреччина і США. Але таке прочитання, як і будь-які впадання в теорії змови і "договорняки", мовляв, це поділ Сирії між Туреччиною і... Ізраїлем? — або те, що еліти, включно з військовими елітами режиму Асада, просто саботували вказівки диктатора і спочатку були готові підіграти Туреччині, відводять фокус від тієї колосальної роботи, яку ХТШ провела, контролюючи невелике місто Ідліб на півночі Сирії.

Історія з тріумфальним маршем ХТШ яскраво ілюструє, що теза і підхід "нехай кожен буде на своєму місці і виконає свій обов'язок" — це максимально правильна стратегія. На що могли розраховувати ХТШ 4 роки тому, коли Росія та Іран повністю домінували в Сирії, а Башар Асад вбачався остаточним тріумфатором, якому вдалося повернути собі 70-80% всієї Сирії? Сирійські повстанці на той момент мали максимально розчавлений вигляд і будь-які припущення про те, що в них є можливість узяти місто-мільйонник Алеппо, здавалися б цілковитою маячнею, не кажучи вже про марш на Дамаск на одному диханні.

Водночас, поки армія Асада, як і весь його режим, спочивала на лаврах, упевнена, що всі небезпеки в минулому, а поруч — могутні Москва і Тегеран, які завжди готові прийти на допомогу, ХТШ за підтримки Туреччини (і, ймовірно, не тільки) ретельно готувалася. Не сумуючи, не покладаючи рук, не посипаючи голову попелом. Поки в Сирійській арабській армії (режим Асада) продовжувала процвітати корупція, придушували будь-які ініціативи і розпускали або урізали найбоєздатніші підрозділи, як-от "Сили Тигра", наприклад, ХТШ провела низку не тільки адміністративних реформ, а й військових. А саме:

• уніфікація внутрішніх позицій — зведення всього в єдиний наратив;
• створення інституційних структур;
• реструктуризація військової компоненти;
• уніфікація військової підготовки;
• дисципліна й організоване ведення бою;
• дотримання єдиноначальності.

Революція, на думку Джулані, лідера ХТШ, — це перехід від хаосу до стану порядку як у цивільних, так і в інституційних питаннях та військових операціях.

Саме ці структурні зміни дозволили ХТШ стати тим катком, який зміг змести режим Асада. Однієї лише допомоги Туреччини було недостатньо. Турки щільно і багато допомагають і оснащують інше сирійське угруповання — Сирійську національну армію (СНА), але вона і близько не становить конкуренцію ХТШ за ефективністю, оскільки СНА не планувала ніяких революцій або маршів на Дамаск. Їх цілком влаштовує та позиція, яку вони займають на півночі Сирії під прикриттям Анкари.

Інший приклад — це допомога США. Американці чимало допомагали і вкладалися в різні угруповання в Сирії, від так званої поміркованої опозиції і аж до сирійських курдів, але за 13 років війни не раз зазнавали фіаско з такими авантюрами, тому що угруповання, в які вони вкладалися, і близько не демонстрували тієї єдності, дисципліни та уніфікації, які змогли створити і продемонструвати ХТШ.

Я вважаю це важливим уроком для всіх нас — і в Україні, і в Ізраїлі, та й у будь-якій схожій ситуації, коли здається, що ти максимально слабкий, твої справи вочевидь ідуть не на краще, вороги сильні, а світло наприкінці тунелю і близько не проглядається. Як я написав на початку, у такі найтемніші часи найвірніша справа — кожному бути на своєму місці і виконувати свій обов'язок, не ховаючи себе передчасно і не посипаючи голову попелом.

Фортуна посміхається тільки тим, хто не здається, не сумує і досить зухвалий, щоб постійно йти наперекір.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Важливо

Диктатори падають швидко. Чому Путіну саме час замислитися після краху режиму Асада