Стратегія керованого хаосу: як Росія заздалегідь готувала удари по логістиці України
Недавні атаки на українську логістику та енергетику — це не випадковість і не миттєвість, наполягає військовий експерт Дмитро Снєгірєв. Це частина стратегії "керованого хаосу", який агресор хоче створити в Україні — на ній будує свої дії Росія, і вона розробляється заздалегідь у всіх своїх елементах.
У війні є дві "швидкості".
Одна — для новинних стрічок, які рахують "прильоти" й "збиття".
Друга — для стратегій, які пишуться не в ніч атаки, а за кілька днів, тижнів і місяців до неї.
І якщо ми хочемо зрозуміти, що відбувається насправді, нам доведеться дивитися саме на другу швидкість.
Масовані удари по українській енергетиці й логістиці — це не про "випадкові цілі" і не про "хаотичний терор". Це про керований сценарій, у якому енергетика, транспорт і інформаційні вкиди працюють як єдина система.
"План лежав на столі" ще до удару 3 лютого
Починати тут потрібно з хронології. І вона дуже показова.
Про наміри ворога бити по транспортній логістиці — насамперед по "Укрзалізниці" — було відкрито проговорено ще 31 січня, тобто до масованого удару в ніч проти 3 лютого. Йдеться не про кулуарні сигнали, а про публічний російський Telegram-сегмент.
Зокрема, російські телеграм-канали з аудиторією понад 1,5 мільйона підписників прямо розмірковували, як використати "вікно можливостей" під час так званого "енергетичного перемир’я". І паралельно апелювали до слабких місць української залізниці, посилаючись на відкриті аналітичні матеріали.
Це принциповий момент. Коли подібні речі озвучуються заздалегідь — це не імпровізація і не "реакція на ситуацію". Це спланована кампанія.
І тут постає неприємне, але неминуче запитання: якщо "плани" ворога лежать у відкритому доступі, чому їх не відпрацьовують системно? Бо відсутність превентивного моніторингу в умовах такої війни коштує дорого — особливо тоді, коли мішенню стає логістика.
Єврокомісія, відкриті звіти й питання контррозвідки
У тих самих дописах, які я цитував, ворог оперує цифрами про критичний стан українського залізничного парку: понад 90% техніки зношено, середній вік електротягів — за 40 років і більше. Ці дані вони не "вигадують" — їх підтягують з відкритих джерел, зокрема з публікацій у світових ЗМІ і звітів Єврокомісії.
І тут я ставлю питання публічно й жорстко.
Як так сталося, що інформація про стан стратегічного об’єкта, яким є "Укрзалізниця", опинилася у режимі вільного доступу — в момент повномасштабної війни?
Це питання і до наших європейських партнерів, і до контррозвідувального режиму всередині України. Бо коли ворог планує удари, спираючись на відкриті "аналітичні довідки", — це вже не просто інформаційна недбалість. Це фактор, який напряму впливає на стійкість тилу і життя людей.
Важливо
Від колій — до тяги й ремонтних баз
Далі — еволюція тактики.
Удари противника по коліях виявилися обмежено ефективними. Колії відновлюють швидко — інколи за добу-дві. Країна-окупант це побачила і зробила висновки.
Тому приціл змістився. Не рейки — а тяглова сила, депо, ремонтні бази, підприємства модернізації рухомого складу.
Це вже не про "символічні удари". Це про гру у довгу— про спробу зменшити пропускну спроможність системи на місяці.
Саме цим пояснюється логіка ударів по ключових вузлах на кшталт Фастова. І не випадково удари по Фастову фіксувалися ще раніше — зокрема в ніч проти 6 грудня 2025 року. Логіка вибору цілей читається в часі.
А тепер повернімося до ночі проти 3 лютого 2026 року. Масована атака по енергетиці, яку українські джерела називали однією з найпотужніших за останній час, — і паралельний тиск на логістику. Це не два різні сюжети. Це єдина зв’язка.
Пастка штучного затору
Логіка далі проста і цинічна.
Якщо ламається залізниця — весь вантажопотік падає на автомобільні дороги. А пропускна спроможність автомобільних доріг не витримає одночасно військову логістику й масову евакуацію.
Так формується штучний колапс. Це вже не про фронт. Це про тил як зону керованої штучної кризи. Саме тут виникає ефект затору, зриви перекидання резервів і зіткнення потоків — те, що я й називаю пасткою для тилу.
Недооцінений фактор: КАБи
Поки суспільна увага прикута до Shahed і ракет, найбільш руйнівний ефект для прифронтових міст — це масове застосування керованих авіабомб.
3 лютого з’являлися дані про рекордну добову кількість КАБів — понад 300. І проблема тут не лише в цифрі. Проблема в тому, що КАБи мають значно потужнішу бойову частину, а можливості їх нейтралізації — вкрай обмежені.
За інформацією Головного управління розвідки МОУ, противник ще у 2024 році розпочав застосування авіабомб ФАБ-500Т з модулями підвищеної дальності УМПIK-ПIД. Такi модулі мають збільшену площу крилa тa довшу силову раму, 12-елементну "Комету-М12" і оновлений блок "CMAPT", що дозволяє збільшити дальність планування їх застосування.
За даними української розвідки, ключовим підприємством-розробником УМПК і виконавцем державного оборонного зaмовленняя e корпорація "Tактичне ракетне озбросння". Примітно, що шість підприсмств із оприлюдненого ГУР МОУ переліку досі не перебувають під санкціями жодної з країн санкційної коаліції. Натомість вiдсутність цих компаній у санкційних списках дозволяє противнику налагодити бeзпеpeшкoднe поcтачання товаpів та теxнологій з-за кордону, а також організувати обслуговування фінансових операцій міжнародними банками.
Тому можемо констатувати, що масове застосування керованих авіабомб противником — це ще один елемент тієї самої операції, а саме: удари по містах плюс удари по логістиці = стимулювання штучної міграції. Людей підштовхують до простого й небезпечного висновку: "краще поганий мир, ніж жити без світла, тепла і під бомбами".
Важливо
"Перемир’я" як димова завіса
Окремий блок — політичний.
Країна-окупант намагається демонструвати "договороспроможність": мовляв, "тиждень не били". Але паралельно диверсифікує удари — виносить у пріоритет логістику, ремонтні бази, транспортні вузли, цивільну інфраструктуру. А потім завжди може сказати: "це ж не енергетика".
Саме тому я називаю це дипломатичною виделкою.
І теза про те, що "пауза була потрібна для накопичення ракет", виглядає слабкою. Високоточні засоби не з’являються за тиждень у потрібних кількостях. Це означає лише одне: операції такого рівня готуються завчасно.
Що з цього випливає
Перше. Удари по енергетиці й логістиці потрібно читати в комплексі, а не як окремі епізоди.
Друге. Якщо ворог змістив увагу до рухомого складу, депо і ремонту — захист має реагувати адекватно: розосередження, РЕБ, мобільні вогневі групи, ППО навколо ключових точок.
Третє. Моніторинг ворожих інформаційних майданчиків — це інструмент раннього попередження.
І головне.
Мета Росії — не окремий транспортний вузол і не один блекаут. Мета — зламати волю до спротиву через керований хаос.
Тому відповідь має бути не лише в ремонтах після прильотів, а й у відмові грати за чужим сценарієм — у логістиці, в інформаційному полі й в небезпечних ілюзіях про "перемир’я", яке дуже легко може виявитися ширмою.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо