Популісти дiстали усіх: чому поразка Орбана — найважливіший поворот у світовій політиці
Поразка Орбана та прихід до влади Мадяра в Угорщині — це надзвичайно важлива подія для всього світу, вважає політолог Олександр Сушко. Вона свідчить про те, що світ втомився від нахабних популістів і хоче надалі обходитися без них. Це стосується, до речі, й Трампа зокрема…
ПРАВИЦЯ У ПОШУКАХ ЖИТТЯ "ПІСЛЯ ОРБАНІВ"
Праві ті, хто сприймає поразку Орбана як перемогу ліберальної демократії над правим популізмом. Очевидно, новий уряд Угорщини здійснюватиме кроки з відновлення верховенства права, свободи медіа і громадського сектора, системи стримувань і противаг, повернеться до конструктивної поведінки в інституціях ЄС.
Але частково праві також і ті, хто вказує на ново-консервативне (орбанівське) походження Мадяра і хто не очікує докорінних змін ані, скажімо, в міграційній політиці, ані в питанні розширення ЄС чи військової допомоги (що дуже важливо для України). Хтось навіть вже каже про новий орбанізм-лайт, але без Орбана.
Безумовно, Мадяр не відмовиться від своєї "правої" політичної ідентичності навіть з огляду на те, що зараз за нього масово проголосував зокрема й лівий угорський виборець. І це нормально.
Але історія перемоги "Тиси"виводить цю партію та її лідера на дуже важливу історичну розвилку.
Поразка Орбана трапилася в моменті, коли загалом правий політичний спектр в демократичному світі потроху (а десь і швидко) "орбанізується" (трампізується, вайделізується, окамурізується — як завгодно). "Старі" правоцентристи (Мерц, Торі, Макрон) продовжують втрачати ґрунт.
Буквально днями відкрилася перспектива появи нового колективного орбана-лайт — тепер уже в Словенії, де формується правопопулістська коаліція під старого-нового премʼєра Янеза Яншу.
Важливо
Тож поки немає відповіді на питання, чи перемога Мадяра є історичною випадковістю (зумовленою серією грубих помилок самого Орбана), чи початком нового політичного тренду. А цей тренд — якщо він насправді зʼявиться — життєво важливий як для майбутнього європейської демократії, так і для України.
Йдеться про шанс на перезавантаження політичної "правиці" без трампізму-орбанізму. А з ним — і шанс на демократичне відновлення та злам глобального негативного тренду до несвободи.
Належить отримати відповідь, чи можливе нині в Європі і світі життєздатне поєднання консерватизму і лібералізму (без трампізму-орбанізму). Тобто чи можливе "перевинайдення" правоцентризму після потужної хвилі правого популізму, яка ще котитиметься світом, ймовірно, тривалий час, але поступово втрачатиме свій імпульс.
Від відповіді на це питання залежить багато чого, зокрема й для України.
В минулому саме досвід України давав позитивну відповідь на питання про ліберально-консервативні коаліції (обидва Майдани, феномен "націонал-демократії", неформальні союзи ідеологічних різнодумців за реформи, за Європу, проти російської загрози). Але то були інші часи.
Мадяр проти Орбана — це потенційно "нормальні" праві (підтримані лівими) проти правопопулістів, які дістали всіх. Причому це не "реванш старого мейнстріму" (це не спрацює), а саме пост-орбанівська і пост-трампістська хвиля, з усіма рисами динамічної політики 21-го століття, епохи соцмереж, політичного карнавалу і кризи традиційних ідеологій.
Поки що це не тенденція, а лише перший кейс. Тому що далеко не всюди правопопулісти всерйоз "дістали" широкі маси людей. Десь вони лише на підході. Комусь безумство орбанів здається єдиними ліками проти демонізованих "старих еліт" та міграції. Багатьом країнам ще доведеться пройти через своїх орбанів. Бо чужі травми зазвичай не вчать.
Але розвилка світу "після орбанів-трампів" вже намалювалася.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо