МИ В СОЦМЕРЕЖАХ:

Головні уроки смертельної ДТП у Києві: чому українські дороги щодня забирають життя

У відповідь на жахливу ДТП у Києві, що призвела до кількох смертей, прем’єр-міністерка Юлія Свириденко ініціювала низку оперативних заходів для наведення ладу на дорогах. Віктор Загреба — експерт з дорожнього руху, автор концепції безпеки на дорогах Vision Zero — вважає ці кроки правильними, але недостатніми, і точно знає, що ще потрібно зробити.

Розбита легкова машина на місці ДТП
Одна з численних смертельних ДТП на українських дорогах | Фото: пресслужба поліції

Жахлива трагедія. Та вона хоч спонукала Свириденко дати команду зробити цю комунікацію. Це вже дуже добре, коли політичного лідерства в цій темі немає (не було досі). Це дає хоч якусь надію.

Фейсбук Свириденко опублікував чотири пункти з анонсами змін. Три з них — давно назрілі, щоб почати бороти шкідливу звичку ганяти, що дурні. Щоб дати сигнал, що держава все ж таки проти. Бо останні років 7 всі сигнали були тільки про те, що держава — за. Всі ці три пропозиції — про санкції, покарання, КУпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення — Ф). Громадянське суспільство загалом їх підтримує. Це необхідні дії з боку держави. Але чи достатні? Ні, недостатні. Вони будуть кроком в правильному напрямку й важливою реальною комунікацією, але самі собою не вплинуть системно на ситуацію.

Відео дня

Тому що досвід та практика засвідчують, що працюють комплексні, збалансовані державні політики…

Що ще бракує в реакції прем'єрки? Давайте пройдемося по кожному стовпу "Безпечна система".

1) Safe Speeds — про це якраз в пості Свириденко йдеться, але безпечна швидкість — це не лише штрафи . Це й розумно встановлені обмеження швидкості, розумно розміщені дорожні знаки. А також це інфраструктурні засоби впливу на швидкість, починаючи із поняття "розрахункова швидкість руху", на основі якого мала б розраховуватися геометрія дороги. В нас це все дуже відстало від сучасних практик.

2) Safe Roads. Тут про проєктування інфраструктури вулиць й доріг, й про їх утримання, й про організацію дорожнього руху, й про інфраструктурні інтервенції, щоб зробити проблемні місця безпечними (й водночас логічними, легкими для сприйняття, геометрично коректними). Наприклад, кругові перехрестя. Робити їх замість звичайних перехресть — це загалом правильно (майже в усіх випадках). Але важливе питання — ЯК РОБИТИ? Якщо так, як робила це держава ("Укравтдор") чи місто Київ останніми роками — то ну його. Робилися вони, ймовірно, недбалими й корумпованими менеджерами з боку замовників, такими ж креслярами, із порушеннями навіть не дуже сучасних ДБН та ГБН України. В результаті такі теоретично гарні інфраструктурні інтервенції, виконані в жахливий спосіб за величезні гроші (наші з вами), зробили ці перехрестя не добрими й безпечними (Vision Zero) , а ще гіршими, ніж до того. Або ж гальмівні острівці на деяких дорогах, або ж точкове освітлення пішохідних переходів із сонячними панелями. Це все дуже часто виявилося марнуванням (а для когось освоєнням) грошей, а ніяким не Safe System Approach. Уряд міг би й без змін законодавства лідирувати зміни у сфері "безпечні дороги". Однак він поки що не лідирує.

3) Safe Road Users — безпечна поведінка учасників руху. Тут, мабуть, був четвертий пункт Юлії, про "самокати". Однак яка там проблема? Хіба Клименко чи Свириденко розбиралися в цьому? Я не думаю. Просто хочуть щось зарегулювати, невідомо що й навіщо. На що справді можна було б впливати — обрання швидкості руху, керування у нетверезому стані, відволікання під час керування, ремені безпеки та мотошоломи, інші поведінкові чинники. Особливий фокус уваги — вплив на свідомих, системних, зухвалих порушників. Їх мають зупиняти суворість і невідворотність покарання (спеціальне стримування). Засоби впливу на широкі кола (загальне стримування) — це насамперед НЕ залякування й штрафи. Має бути просвіта, промоція, пояснення. А також має бути посилення патрульної поліції, щоб патрулів знов було багато й щоб вони мали можливість патрулювати й на позначених, й на непозначених автомобілях. Та автоматично вимірювати швидкість руху зі своїх автомобілів. Це почне відновлювати почуття контролю, яке зараз — на нулі.

4) Порятунок на місці ДТП. Невідкладна допомога, її швидкість та якість. Що тут точно міг би зробити уряд — це завершити розгортання 112 на всю країну та прописати й втілити технічні норми, щоб автівки, обладнані функцією eCall (а також гаджети), самі "телефонували" в рятувальну службу в разі зіткнення й передавали всю важливу інформацію, насамперед локацію й кількість осіб в авто. Зекономлені навіть 5 хвилин можуть мати вирішальне значення.

5) Road Safety Management , або ж державна політика, або ж врядування. У нас з цим — повний провал, який триває вже 7 років. Координаційна рада з безпеки руху існує тільки на папері. Держава не має аналізу, не має плану, не має інституційної спроможності, не має скоординованості, не має відповідальних. На фото — міністр МВС Клименко виглядає як "крайній". Чому Клименко, й загалом, чому МВС? За спогадами з СРСР? Ми ж ніби орієнтуємося на сучасність та ЄС.

ПІДСУМОК. Я та мої колеги з гром сектору позитивно зреагували на заяву Свириденко, тому що (на мою думку):

  1. Всі шоковані нещодавньою жахливою ДТП в Києві й раді хоч якимось змінам, навіть анонсованим.
  2. Свириденко озвучила потрібні й обов'язкові кроки, хоч і недостатні для системного виправлення ситуації.
  3. Це швидка політична реакція, лідерство й commitment.
  4. Це був перший пункт вимог в "Маніфесті за безпечні дороги" (2024).
  5. Ми сподіваємося, що це лише початок шляху до розумної державної політики за принципами Vision Zero та підходом "Безпечна система".

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо
Жінка "не мала шансів", а хлопчик загинув біля дому: ЗМІ розкрили нові подробиці ДТП у Києві
Жінка "не мала шансів", а хлопчик загинув біля дому: ЗМІ розкрили нові подробиці ДТП у Києві