Головні уроки смертельної ДТП у Києві: чому українські дороги щодня забирають життя
У відповідь на жахливу ДТП у Києві, що призвела до кількох смертей, прем’єр-міністерка Юлія Свириденко ініціювала низку оперативних заходів для наведення ладу на дорогах. Віктор Загреба — експерт з дорожнього руху, автор концепції безпеки на дорогах Vision Zero — вважає ці кроки правильними, але недостатніми, і точно знає, що ще потрібно зробити.
Жахлива трагедія. Та вона хоч спонукала Свириденко дати команду зробити цю комунікацію. Це вже дуже добре, коли політичного лідерства в цій темі немає (не було досі). Це дає хоч якусь надію.
Фейсбук Свириденко опублікував чотири пункти з анонсами змін. Три з них — давно назрілі, щоб почати бороти шкідливу звичку ганяти, що дурні. Щоб дати сигнал, що держава все ж таки проти. Бо останні років 7 всі сигнали були тільки про те, що держава — за. Всі ці три пропозиції — про санкції, покарання, КУпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення — Ф). Громадянське суспільство загалом їх підтримує. Це необхідні дії з боку держави. Але чи достатні? Ні, недостатні. Вони будуть кроком в правильному напрямку й важливою реальною комунікацією, але самі собою не вплинуть системно на ситуацію.
Тому що досвід та практика засвідчують, що працюють комплексні, збалансовані державні політики…
Що ще бракує в реакції прем'єрки? Давайте пройдемося по кожному стовпу "Безпечна система".
1) Safe Speeds — про це якраз в пості Свириденко йдеться, але безпечна швидкість — це не лише штрафи . Це й розумно встановлені обмеження швидкості, розумно розміщені дорожні знаки. А також це інфраструктурні засоби впливу на швидкість, починаючи із поняття "розрахункова швидкість руху", на основі якого мала б розраховуватися геометрія дороги. В нас це все дуже відстало від сучасних практик.
2) Safe Roads. Тут про проєктування інфраструктури вулиць й доріг, й про їх утримання, й про організацію дорожнього руху, й про інфраструктурні інтервенції, щоб зробити проблемні місця безпечними (й водночас логічними, легкими для сприйняття, геометрично коректними). Наприклад, кругові перехрестя. Робити їх замість звичайних перехресть — це загалом правильно (майже в усіх випадках). Але важливе питання — ЯК РОБИТИ? Якщо так, як робила це держава ("Укравтдор") чи місто Київ останніми роками — то ну його. Робилися вони, ймовірно, недбалими й корумпованими менеджерами з боку замовників, такими ж креслярами, із порушеннями навіть не дуже сучасних ДБН та ГБН України. В результаті такі теоретично гарні інфраструктурні інтервенції, виконані в жахливий спосіб за величезні гроші (наші з вами), зробили ці перехрестя не добрими й безпечними (Vision Zero) , а ще гіршими, ніж до того. Або ж гальмівні острівці на деяких дорогах, або ж точкове освітлення пішохідних переходів із сонячними панелями. Це все дуже часто виявилося марнуванням (а для когось освоєнням) грошей, а ніяким не Safe System Approach. Уряд міг би й без змін законодавства лідирувати зміни у сфері "безпечні дороги". Однак він поки що не лідирує.
3) Safe Road Users — безпечна поведінка учасників руху. Тут, мабуть, був четвертий пункт Юлії, про "самокати". Однак яка там проблема? Хіба Клименко чи Свириденко розбиралися в цьому? Я не думаю. Просто хочуть щось зарегулювати, невідомо що й навіщо. На що справді можна було б впливати — обрання швидкості руху, керування у нетверезому стані, відволікання під час керування, ремені безпеки та мотошоломи, інші поведінкові чинники. Особливий фокус уваги — вплив на свідомих, системних, зухвалих порушників. Їх мають зупиняти суворість і невідворотність покарання (спеціальне стримування). Засоби впливу на широкі кола (загальне стримування) — це насамперед НЕ залякування й штрафи. Має бути просвіта, промоція, пояснення. А також має бути посилення патрульної поліції, щоб патрулів знов було багато й щоб вони мали можливість патрулювати й на позначених, й на непозначених автомобілях. Та автоматично вимірювати швидкість руху зі своїх автомобілів. Це почне відновлювати почуття контролю, яке зараз — на нулі.
4) Порятунок на місці ДТП. Невідкладна допомога, її швидкість та якість. Що тут точно міг би зробити уряд — це завершити розгортання 112 на всю країну та прописати й втілити технічні норми, щоб автівки, обладнані функцією eCall (а також гаджети), самі "телефонували" в рятувальну службу в разі зіткнення й передавали всю важливу інформацію, насамперед локацію й кількість осіб в авто. Зекономлені навіть 5 хвилин можуть мати вирішальне значення.
5) Road Safety Management , або ж державна політика, або ж врядування. У нас з цим — повний провал, який триває вже 7 років. Координаційна рада з безпеки руху існує тільки на папері. Держава не має аналізу, не має плану, не має інституційної спроможності, не має скоординованості, не має відповідальних. На фото — міністр МВС Клименко виглядає як "крайній". Чому Клименко, й загалом, чому МВС? За спогадами з СРСР? Ми ж ніби орієнтуємося на сучасність та ЄС.
ПІДСУМОК. Я та мої колеги з гром сектору позитивно зреагували на заяву Свириденко, тому що (на мою думку):
- Всі шоковані нещодавньою жахливою ДТП в Києві й раді хоч якимось змінам, навіть анонсованим.
- Свириденко озвучила потрібні й обов'язкові кроки, хоч і недостатні для системного виправлення ситуації.
- Це швидка політична реакція, лідерство й commitment.
- Це був перший пункт вимог в "Маніфесті за безпечні дороги" (2024).
- Ми сподіваємося, що це лише початок шляху до розумної державної політики за принципами Vision Zero та підходом "Безпечна система".
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо