Не буде миру без балістики: чому удари по НПЗ Росії не зупинять Путіна
Не варто плекати ілюзій — навіть повне зупинення російської нафтопереробки не припинить війну, попереджає економіст Володимир Омельченко. А ось припинення експорту сирої нафти — це інша справа, це справжній game changer. Але щоб вирішити таке завдання, Україні потрібна власна серійна балістика…
Енергетична війна це — математика.
Не треба ілюзій: перемога України ще не така близька, як декому здається. Не можу не погодитися з цією думкою генерала Валерія Залужного...
Дехто вже вирішив, що успішні атаки по російських НПЗ фактично зробили українську перемогу справою найближчого часу. Але це не так.
Так, виведення з ладу, за моїми оцінками, приблизно 40% усіх російських нафтопереробних потужностей — це величезне досягнення Сил оборони України. Це серйозний удар по логістиці, внутрішньому паливному ринку, військовому забезпеченню та економічній стабільності РФ.
Водночас війна — це передусім математика. Це добре розумів ще Наполеон Бонапарт, який цінував математично обдарованих людей, залучав їх до управління й підтримував розвиток інженерної та політехнічної освіти.
Якщо уявити, що Україна знищить навіть усю російську нафтопереробку, це ще не означатиме перемоги. Україна сама фактично залишилася без власної нафтопереробної галузі, але змогла вирішити проблему забезпечення країни нафтопродуктами через імпорт, логістику й адаптацію ринку.
Росія також намагатиметься зробити те саме. Повне заміщення внутрішнього виробництва нафтопродуктів імпортом, за моїми оцінками, може коштувати їй приблизно 35 млрд дол. США на рік за федерального бюджету порядку 550 млрд дол. США. Це болючий, але не смертельний удар для російської економіки.
Важливо
Кремль спробує компенсувати втрати просто: збільшити експорт вивільнених обсягів сирої нафти, отримати додаткову валютну виручку й за ці кошти купувати дефіцитні нафтопродукти. Потреби РФ у дизельному пальному та бензині становлять приблизно 84 млн тонн на рік. Названі 35 млрд дол. США — це моя оціночна різниця між вартістю імпортованих нафтопродуктів і додатковими доходами від експорту сирої нафти.
Для російської економіки це справді важкий удар. Але не критичний. Значну частину цього навантаження Кремль може перекласти на споживачів, які платитимуть за пальне суттєво більше — потенційно майже вдвічі дорожче за літр.
Справжній перелам у війні настане лише тоді, коли РФ втратить здатність стабільно експортувати нафту в промислових масштабах. Йдеться насамперед про нафтові термінали на Балтійському та Чорному морях, через які, за моїми оцінками, перевалюється приблизно 60% усієї російської нафти. Також критичне значення мають ключові нафтоперекачувальні станції, без яких експортна логістика РФ не може працювати у звичному режимі.
У разі системного обмеження цієї інфраструктури Росія може втрачати, за моїми оцінками, до 250 млрд дол. США на рік. Це майже на порядок більше, ніж навіть гіпотетичні втрати від повної зупинки російської нафтопереробки.
Саме це може реально переламати хід війни. Тому що Кремль втратить не просто частину паливного ринку, а головне джерело валютних надходжень для фінансування агресії. Крім того, буде різко ускладнено канали, через які сама Росія зможе отримувати дефіцитні нафтопродукти.
Однак досягти такої мети виключно за допомогою БпЛА буде надзвичайно складно. Саме тому головним game changer для української перемоги має стати серійне виробництво далекобійної балістики.
Перемога потребує не ілюзій, а холодного розрахунку, технологічної переваги, стратегічної витримки й системного знищення економічної бази російської війни.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо