Літо під Костянтинівкою: коли росіяни зможуть захопити місто й рушити на Дружківку
Оглядаючи ситуацію під Костянтинівкою, військовий аналітик Костянтин Машовець оцінює її як складну, але не вірить у захоплення міста в липні — а, можливо, й у серпні. Ну, а вже потім, звісно, слід очікувати штурму Дружківки — але для цього РФ доведеться перекинути на цей напрямок додаткові сили, інакше вони не впораються.
Кілька слів про подальші перспективи на Костянтинівському напрямку.
Наразі вони не виглядають особливо позитивно для Збройних сил України. Так, противник у контексті своєї оперативної наступальної операції в напрямку Слов'янськ–Краматорськ, очевидно, дуже запізнюється з Костянтинівкою, а ще більше — з Дружківкою. Але це зовсім не означає, що він не може "додати" темпу тут. У цьому сенсі існує певна ймовірність появи деяких ДОДАТКОВИХ сил і засобів зі складу 41-ї або 51-ї ЗВА УВ "Центр" в смугах 8-ї ЗВА та 3-го АК. Головне питання — це момент цієї появи.
Російське командування на цьому напрямку явно діє на основі свого звичного прагнення "обійти та оточити" залишки Костянтинівського району оборони Збройних сил України і зосереджене для цього насамперед на просуванні "по домінуючих" над ним висотах. У цьому сенсі вклинення російських штурмових груп у напрямку Новодмитрівки–Молочарки та в районі між Довгою Балкою і Костянтинівкою є дуже красномовними. Однак темпи просування російських військ все ж таки не надто високі.
Отже, очевидно, що бої за Костянтинівку триватимуть щонайменше до кінця цього місяця, а найімовірніше — триватимуть й у серпні. Лише після їх завершення російські війська спочатку мають "підповзти" до Дружківки і спробувати її штурмувати. Водночас, ймовірно, російське командування все ще продовжує вважати, що для захоплення Костянтинівки ВЖЕ виділених на цей момент сил і засобів — цілком достатньо.
Але очевидно, що між цими вищезгаданими гіпотетичними подіями російське командування має вирішити ще щонайменше два важливих тактичних завдання — ліквідувати український тактичний виступ у районі Часового Яру та прорватися в район Райського. Без цього наступ і подальший штурм Дружківки просто неможливі.
Як на мене, то саме лише "після Костянтинівки" на Дружківському напрямку й можуть з'явитися додаткові сили та засоби з УВ "Центр". Оскільки російська 8-а ЗВА та 3-й АК після Костянтинівки явно будуть достатньо виснажені, щоб самостійно виконувати все це без додаткового підкріплення. Аби швидко і з мінімальними втратами "підповзти" з півдня до Дружківки, їм буде потрібна пауза, аби посилитись та перегрупуватись.
Іншими словами, чим довше російські війська возяться з Костянтинівкою, тим більша ймовірність того, що їм таки доведеться відкласти у часі момент посилення свого УВ "Юг", аби отримати можливість прорватися з півдня до Слов'янсько-Краматорської агломерації. Ба більше, наразі і 51-ша, і 41-ша ЗВА (частиною сил) досить активно залучені до дій на Добропільському напрямку.
Російське командування стратегічного рівня, звісно, для посилення своїх угрупувань військ, що беруть участь у Слав'янсько-Краматорській наступальній операції, може також "притягнути" щось із Південної стратегічної операційної зони (наприклад, кілька бригад 49-ї ЗВА). Але це може мати непередбачувані наслідки. Я вже писав раніше, що подальше ослаблення російського УВ "Днепр" може стати дуже "жорстоким жартом" для російського командування, враховуючи ті екстремальні події, які там відбуваються у його оперативних тилах. І тамтешнє російське командування, очевидно, судячи з його дій, дуже чітко це розуміє.
Щодо російських УВ "Север" та "Запад", очевидно, що вони зараз також "зайняті по самі вінця". Перше — спробує прорватися до Золотого Колодязя в Харківській області, з боку Вовчанська і водночас утримати власні численні "буферні" вклинення у прикордонні. А друга явно "по саму шию" стурбована Куп’янським та Лиманським напрямками.
Отже, головний висновок щодо Костянтинівського району оборони Збройних сил України наразі очевидний. Російське командування намагатиметься якнайшвидше "покінчити з Костянтинівкою". Ба більше, йому доведеться, у цьому сенсі, поратися переважно лише тими силами та засобами, які ВЖЕ там розгорнуті.
Водночас момент якісного посилення російських груп військ, що там діють, варто ретельно відстежувати. Його настання значитиме початок безпосередньої підготовки противника до прямого прориву вздовж осі Дружківка–Краматорськ.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо