Дата-центри під ударом: 5 цілей, які ставить перед собою Росія, атакуючи вузли зв'язку в Києві
Удари по дата-центрах у Києві — це щось нове в тактиці російського терору. Загалом, військовий сенс і військова логіка таких ударів — мінімальні, вважає військовий оглядач Олександр Коваленко, але певну логіку в них він бачить — і виділяє п’ять напрямків, у яких противник намагається діяти таким способом.
Удари Росії по дата-центрах — це водночас спроба вплинути в кількох напрямках терору.
По-перше, спроба дестабілізувати передавання інформації.
Дата-центри забезпечують роботу хмарних сервісів, вебсайтів, додатків, телекомунікацій та різних державних систем. Пошкодження одного великого вузла може спричинити ланцюгові збої у багатьох клієнтів. Наприклад, після удару 23 вересня 2026 року повідомлялося про погіршення інтернет-зв’язку приблизно у 100 тис. домогосподарств у Києві та області.
По-друге, внести порушення до системи оповіщення.
Напередодні МЗС прямо пов’язало вересневі удари зі спробою порушити інформаційний потік, необхідний для своєчасного попередження населення про ракетні та дронові атаки. Тобто противник має намір також мінімізувати своєчасність оповіщення, щоб підвищити ймовірність збільшення жертв серед мирного населення внаслідок ударів.
Важливий аспект. Якщо повітряні тривоги не лунатимуть вчасно і зросте кількість жертв серед мирного населення, ворог розраховує на зростання внутрішньосоціального невдоволення та звинувачення чинної влади в тому, що її вчасно не попереджають про загрози. Тобто це досить продуманий елемент, що сприяє посиленню внутрішньосуспільного невдоволення.
По-третє, вивести з ладу військову ІТ-інфраструктуру.
Міноборони Росії прямо заявляло, що уражений дата-центр "Бі-мобайл" використовувався для зберігання, оброблення та передавання даних, зокрема розвідувальних, а також для мережевого обладнання в інтересах ЗСУ. Чи відповідає це дійсності? Можу сказати, що Міноборони РФ часто робить заяви, які виправдовують терор проти цивільного населення та цивільних об’єктів, але в будь-якому разі очевидно, що метою є вибірковий терор проти всієї високотехнологічної інфраструктури України.
До речі, подібні заяви лунали щодо київського дата-центру De Novo. Водночас De Novo позиціонує його як комерційний sovereign cloud/AI-дата-центр, де розміщуються, зокрема, великі українські банки. Тобто удар був цілеспрямованим, щоб підірвати роботу банківської сфери послуг.
Важливо
По-четверте, підірвати стабільність української економіки та системи управління.
На думку російського Генштабу, такі удари призводять до порушення логістики, критичної інфраструктури та здатності України вести війну, відновлюватися та керувати країною. Ну що ж, нехай так і думають.
По-п’яте, виключно фізичне руйнування будівлі, призначеної для розміщення великої кількості офісів і компаній.
Сучасний дата-центр — це не просто "серверна". Через нього можуть проходити послуги десятків або сотень організацій. Тому один уражений вузол потенційно здатний спричинити проблеми з банківськими, торговельними, телекомунікаційними та іншими сервісами.
Загалом, військове значення та військова логіка таких ударів є мінімальними.
Але якщо говорити про логіку війни на виснаження глибоко тилової зони, створення перебоїв у цифровій інфраструктурі, зв’язку та повсякденному житті з метою збільшення сукупної вартості війни для України — то так.
Дата-центр — дуже "економічно насичена" ціль. Один відносно невеликий фізичний об’єкт може обслуговувати величезну кількість цифрових систем. Тому удар по ньому потенційно дає непропорційно великий ефект порівняно з розміром самого об’єкта.
На початку 2026 року в одному зі своїх матеріалів я зазначав, що російські удари стали більш вибірковими, професійними та обґрунтованими. Це не удари 2022–2025 років, які були більш хаотичними, за принципом "запусти 100 ракет куди-небудь туди, головне, щоб гарно горіло".
Мене пригнічує те, що на п’ятий рік війни у нас так ніхто й не замислився над тим, що в умовах тривалої війни, так чи інакше, ворог з часом почне завдавати болючих ударів.
А все тому, що в країні не було, немає і, мабуть, й надалі не буде середньострокового та довгострокового планування щодо загроз. Ми щоразу виявляємося не готовими до того, що готують нам вороги, і навіть коли це очевидно й про це говорять, підготовка не ведеться.
Ми завжди можемо, цілком виправдано, законно та морально, звинуватити Росію в тому, що вона є джерелом наших проблем, але й ми самі не докладаємо достатніх і цілком доступних зусиль для мінімізації цих проблем.
Чому так?
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо