Посмішка, ввічливість і сумні очі: як відрізнити розумну людину від дурня в будь-якій країні світу
Дивно, але розумні люди в різних країнах дуже схожі між собою, зазначає блогер Дмитро Чернишов. Їх усіх об’єднує те, що недоступне для нерозумних — а ось ці, навпаки, дуже різняться залежно від місця проживання.
Досвід проживання в кількох країнах привів мене, можливо, до банальної думки: розумні люди в різних країнах дуже схожі між собою. У них у всіх є спільні риси: ввічливість, самоіронія, доброта, тактовність, вміння слухати співрозмовника, начитаність, нелюбов до глобальних узагальнень тощо. Ви одразу впізнаєте таких людей за посмішкою та трохи сумними очима.
А ось дурні скрізь різні. Дурність у кожній країні має власне обличчя, власний акцент і власний фольклор. Російські дурні, одержимі геополітикою, зовсім не схожі на ізраїльську "ковбасну алію" з її наріканнями на розбавлення дорогоцінної єврейської крові: "а ти громадянство за кішку отримав". І вони принципово відрізняються від італійських дурнів, для яких футбол, макарони та мода — справжня релігія. Дурні обожнюють монологи, стадіони та гасла. Розумні віддають перевагу діалогам.
Можливо, тут вся справа в конвергентній еволюції. Дельфін і акула належать до різних класів тварин, але виглядають схоже, бо вода однакова для всіх. І тому розумні люди поводяться майже однаково. Уміння уважно слухати — це спосіб отримувати інформацію, якої у тебе немає. Самоіронія — страховка від власної помилки: людина, яка здатна іронізувати над собою, швидше її помічає. Тактовність — умова для продовження діалогу. Начитаність — доступ до досвіду тих, хто вже помилявся до тебе. Ввічливість — це протокол обміну даними тощо.
А дурість влаштована інакше. Вона орієнтована не на реальність, а на оточення. Дурник думає не про те, як влаштований світ, а про те, що скажуть сусіди, і про те, що прийнято в його селі. А оскільки сіл багато і кожне переповнене своїми забобонами, своїми міфами, своїми героями та ворогами, своїми золотими унітазами, то й дурість у всіх різна.
Трохи спрощуючи, можна сказати, що розум — це здатність відрізняти форму від функції. Дурість — це звичка триматися за форму, навіть коли функція давно зникла — "наші предки завжди так робили, а вони ж не дурні були" і "нагорі ж теж не ідіоти сидять".
Розум — це готовність змінити свою думку за наявності переконливих доказів. Дурність вимагає стояти до кінця і називає це доблестю — ми, мовляв, не піддаємося тиску. Румі писав, що можна перемогти сорок вчених одним фактом, але неможливо перемогти одного ідіота сорока фактами.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо