Путін розкриває карти: за що насправдi торгується Кремль
Путін розкриває карти. І торгується за раніше сказані речі. Дивно, що цього досі не усвідомлюють ті, хто все ще має здатність впливати на геополітику. Про що йдеться? Відповідає Голова правління інституту світової політики Віктор Шлінчак.
Кремль в розмову про закінчення війни починає додавати нові ввідні. І перше з них — це розшифровування "гарантій безпеки для Росії". В розумінні Путіна і його кліки, мирний договір з Україною може бути підписаний, якщо НАТО відступить від кордонів з Росією. Тобто статус члена мають втратити всі ті, хто увійшов до Альянсу, починаючи з 90-х років. Тобто по суті йдеться про 16 країн, які набули членства з 99-го року. Від Польщі-Чехії-Угорщини до Фінляндії та Швеції.
А це — не просто максималістська вимога, яка була артикульована у 2007-му в Мюнхені (про розширення Альянсу), але й відкрите пояснення, що війна в Україні — це привід почати розмову про масштабну геополітичну ревізію. І тому російська війна з Європою є просто неминучою, бо вона також буде екзистенційною за своєю суттю.
Росія постійно говорить про загрози для себе, про те, що Росію обманули, що не рахуються з її місцем у світі. Це при тому, що напад на РФ ніхто і ніколи не розглядав як симуляційну модель. Навпаки, Альянс був якраз побудований, аби був механізм стримування від агресії.
Тому жодної логіки в словах Путіна немає. Жодної підстави вважати, що війна в Україні може закінчитися, як тільки Путін отримає весь Донбас чи навіть записані в Конституцію РФ території, не має сенсу. Росія бачить набагато більші стратегічні цілі. І розвал НАТО — одна з найголовніших.
До 2030-го року ЄС має переобладнати свої армії. Отже, не буде так страшно відмовлятися від американської безпекової парасольки. Це в планах Європи.
У планах же Путіна — встигнути в цей період 2027–2030 років максимально знизити "вартість" Альянсу, спровокувати розкол і в деяких країнах знизити темпи переозброєння. Ми ж у цьому пазлі виконуємо дійсно роль сковування можливостей Москви для проведення СВО у перспективі до одного року. Тому допомога зброєю і грошима від європейців — це, зокрема, плата за виграний для них час.
До березня–квітня наступного року у Москви ще будуть можливості "продавлювати" нас на капітуляцію. В період квітня–травня може виникнути невелике вікно можливостей уже для нас (якщо я правильно рахую). І якщо темп війни не почне вмирати до вересня 2027-го, наступною точкою для кардинальних змін можуть бути вже лише 2029–2030 роки.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.