Менеджер "слуг". Арахамія про те, чому українці не люблять вибори і чим Рада схожа на Вегас

Давид Арахамія, Слуга народу, фракція
Фото: Кирило Чуботін

Голова парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія розповів Фокусу, чому не довіряє соцопитуванням і вважає, що, хоча "право на Майдан — у нас у ДНК", з депутатами краще вести діалог.

Управляти найбільшою політичною силою в парламенті непросто, зізнається керівник "Слуги народу" (СН) Давид Арахамія. Потрібно всіх почути, з усіма поспілкуватися, усім догодити. Це в ідеалі. Але на практиці чомусь доводиться жертвувати. Через це депутати СН часто ображаються одне на одного, конфліктуючи з керівництвом фракції. Втім, у новий рік, стверджує Арахамія, фракція увійшла згуртованою командою, готовою до будь-якого невдоволення українців.

Більше року ви очолюєте найбільшу фракцію парламенту. Як змінилися за цей час, яких нових навичок набули?

- Головна навичка в цій сфері — комунікаційна. Коли приступав до роботи, мені здавалося, що я непоганий парламентер у бізнесі. Через півтора року розумію, що раніше був у яслах, а тепер потрапив до університету. Потрібно об'єктивно визнати, що тут зовсім інша динаміка, інший рівень переговорів, інші суперники.

До того ж досвідчені хлопці мені завжди розповідали, що в політиці немає ніяких принципів, домовленості не дотримуються. Але я зіткнувся зі зворотним: усі, кому тиснув руки, виконували умови договору. Не знаю, це виняток з правил, або це за рахунок того, що спочатку обраний такий підхід, але я задоволений тим, що є якась прогнозованість у питаннях переговорів.

Ще зрозумів, що дуже часто думка меншості, якщо вона гучна, превалює і впливає на рішення значно сильніше, ніж думка більшості. Той, хто голосніше кричить, може вплинути, особливо якщо супроводити це медіа-підтримкою.

Ви стверджуєте, що в українській політиці все-таки є правила. Розкажіть про них.

- Перше правило — закони жанру. Наприклад, провал голосування по Юрію Вітренку на посаду першого віце-прем'єр-міністра і міністра енергетики багато в чому пов'язаний з тим, що була прискорена процедура ad hoc і порушена традиція спілкування кандидата такого рівня з усіма фракціями.

"Депутат — це більше політик. Але він повинен прищепити собі державне мислення за рахунок спілкування з виконавчою владою. У нас це виходить"

Ще є правило: "Усе, що відбулося у Вегасі, залишається у Вегасі". Те ж саме про парламент. Адже дуже багато переговорів ведуться оффрек, і про них не прийнято говорити навіть на умовах анонімності. Якщо ти цього дотримуєшся, то люди тобі відкриваються і можуть довірливо розмовляти. Це варто поважати.

Третє — парламентський регламент. У цьому скликанні Дмитро Разумков як голова ВР не допускає його порушень. До цього всі звикли і зрозуміли, що потрібно працювати в законодавчих рамках.

Як голова фракції які зміни ви спостерігаєте всередині СН?

- Спочатку ми були недосвідченими, злегка романтично-безпорадними, тому що нас могли запросто обіграти досвідчені політичні групи. Але ми пройшли серйозну школу, коли ухвалювали закони про ринок землі і банки. Тоді опоненти застосували всі накопичені за десять років виверти, хитрощі, маніпуляції. Ухвалення цих великих законів, по суті, і було нашою школою: як сколотити більшість, як правильно зібрати голоси, щоб вони не розгубилися дорогою. Можна сказати, що ми екстерном склали іспит.

Ваші колеги більше стають політиками або державниками?

- Депутат — це більше політик. Але він повинен прищепити собі державне мислення за рахунок спілкування з виконавчою владою. У нас це виходить. Бачу, що люди, які заходили з якимись лібертаріанськими поглядами, трансформуються, тому що розуміють, як це працює в реальності. Депутати бачать, що якісь погляди недоречні, тому що така ситуація.

Ви заговорили про ідеологію. Довгий час СН не могла визначитися, чого вона дотримується, та й зараз з ваших слів стає зрозуміло, що конкретики теж немає. І все ж — чи є в партії якась ідеологія?

- Мені раніше здавалося, що політичні програми існують тільки у вигляді буклетів перед виборами. А потім про них забувають до наступних виборів. У нас вийшло інакше. На кожному засіданні фракції депутати нагадують про нашу програму. Тому ми будемо завершувати програмні речі, які обіцяли.

Якщо говорити про ідеологію, то дуже важко сформувати її, маючи 246 депутатів з різними політичними й економічними поглядами. Наразі усіх об'єднала антикризова програма. Тому важливі конкретні практичні речі, які потрібно виправляти, щоб підвищити наші шанси швидше вийти з кризи.

З огляду на всю складність вашої роботи, вам ще не набридло бути головою фракції?

- У мене, як і раніше, є якась психологічна ломка. Найбільший мій челендж — це усвідомлення, що поки ти голова фракції, ти не маєш права на власну думку. Це дуже важко. Я до цього все життя був незалежним, завжди працював на себе. Тепер свою думку потрібно кудись заховати на полиці і все трактувати винятково з позиції голови фракції. Багато хто не розуміє, що це робота, вони думають, що це просто посада. У мене багато конфліктів з моїми близькими друзями, тому що вони думають, що все, що я озвучую, — моя думка. Насправді це думка більшості.

"У 30% випадків прийняті командні рішення — це не мої рішення. Мої погляди можуть відрізнятися"

Звичайно, мені не завжди це просто робити, але за півтора року я навчився. Спочатку було прямо гостре неприйняття. Зараз розумію, що в мене віртуально є кепка голови фракції. Коли зніму цю кепку, думаю, ви мене не впізнаєте.

Розповісте всю правду про СН?

- Не те щоб всю правду. Просто по-іншому буду поводитися і розмовляти.

Тобто у вас бувають суперечності і незгоди з позицією команди?

- У 30% випадків, коли ми приймаємо групові рішення, це не мої рішення. Мої погляди можуть відрізнятися.

Політичне роздвоєння

Депутати СН кажуть, що, крім організації роботи своєї фракції, ви ведете переговори з іншими фракціями і депутатами для збору голосів під важливі законопроєкти. Як відбуваються такі консультації?

- Намагаюся щодня, коли це не пленарний тиждень, обідати з депутатами інших фракцій. Для того щоб краще розуміти, як вони мислять, які в них прагнення, пріоритети, щоб усвідомлювати, які в них внутрішні течії, хто в них неформальні лідери. Відносини з усіма цими людьми потрібні для того, щоб перед голосуванням можна було швидко підбігти і попросити десять голосів, іноді навіть нічого не пояснюючи. Натомість ми можемо пообіцяти їм наступного разу дати голоси за важливі для них правки або законопроєкти. Ми відразу вивчаємо їх умови, якщо вони не критичні, можемо підтримати. Тобто відбувається бартер.

Чи вимагали інші фракції призначити своїх людей, наприклад, у Кабінет міністрів?

- У нас це не прижилося із самого початку. Ми дали зрозуміти, що кадрами не торгуємо.

Давид Арахамія, Слуга народу, партія, фракція, глава фракції
Соціологія обманює. Арахамія вважає, що українцям не потрібні дострокові парламентські вибори. Але соціологи "правильними" питаннями підштовхують громадян думати інакше
Фото: Кирило Чуботін

Наскільки складно домовлятися з опонентами, наприклад, з "Європейською солідарністю"?

- Я найбільше взаємодію з Артуром Герасимовим [співголовою фракції "ЄС"]. У нас більш-менш продуктивне спілкування, він завжди чесно заявляє позицію їх фракції. Останні три-чотири місяці затихло гостре протистояння в парламенті і почалася більш продуктивна робота.

Як часто в особистому спілкуванні Герасимов говорить гаслами партії?

- Особисте спілкування сильно відрізняється. Коли ви неформально спілкуєтеся з політиком, це одна людина, коли він виходить за трибуну — зовсім інша. До такого роздвоєння особистості потрібно звикнути.

У ОПЗЖ ви найчастіше з ким комунікуєте?

- З лідерами Юрієм Бойком, Віктором Медведчуком, Михайлом Папієвим, Сергієм Льовочкіним.

У неформальному спілкуванні з вами вони також просувають свої проросійські погляди?

- Ви знаєте, ні. У Бойка взагалі дуже проукраїнська позиція практично з усіх питань. У багатьох активи тут, хочуть працювати й інвестувати в Україну.

Коаліційне питання

Як виходить, що депутатська група "Довіра" практично весь час голосує з вами в унісон? Які плюшки вони за це отримують?

- У нас з ними ідеологічна схожість. Коли в них формувалася група, вони відразу сказали, що підтримують програму президента. У нас немає якихось спеціальних плюшок для них.

Чому б вам з ними не об'єднатися в коаліцію?

- Поки в нас є більшість, нам немає сенсу з кимось об'єднуватися. Коаліція — це не тільки права, є ще й обов'язки. У рамках коаліційної угоди вам потрібно весь час узгоджувати з коаліційним партнером практично всі законопроєкти на старті. Це забюрократизує процес.

Як довго ви зможете працювати монобільшістю, ні з ким не об'єднуючись?

- Цей рік протягнемо спокійно.

Проблемні "слуги народу"

З якими настроями закінчила минулий рік фракція?

- Ми стали більш згуртованими.

Що саме вас так згуртувало?

- Напевно, зрозуміли після місцевих виборів, що сваритися всередині — це на руку опонентам. Люди це усвідомили, побачили на прикладах.

У період підготовки до місцевих виборів часто з'являлася інформація, що після виборчого процесу з фракції вийдуть до 50 народних депутатів. Чи справді в деяких ваших колег були такі плани?

- Так, у нас були конфлікти. Не всі депутати отримали належну увагу і можливість якось впливати на партійні порядки в регіонах. В останні два тижні підготовки до виборів ми розрулити 90% конфліктів.

Чи згодні ви, що через ці конфлікти не показали хороший результат на виборах?

- Це теж вплинуло. Коли ми всередині гриземося, це впливає на зовнішню сторону.

Наприклад, у мене по Миколаївській області не було жодного конфлікту, ми чітко розподілили завдання. І в нас хороший результат.

Скільки депутатів планували вийти з фракції?

- Розмови велися про понад 20 чоловік. По суті, у кожному регіоні проблемними були один-два депутати. Багато людей хотіли отримати права, але не хотіли обов'язків. Коли вони зрозуміли, що без обов'язків ніяк, то відмовилися брати і права. Але це нормальний процес, тому що для нас це був перший раз. Думаю, на наступних виборах місцевого рівня ми точно покажемо кращий результат.

Маніпулятивна соціологія

У політикумі давно ведуть розмови про швидкі дострокові парламентські вибори. Особливо вони посилилися в період місцевих виборів. Як вважаєте, перевиборів до парламенту не уникнути?

- Вважаю це політичною маніпуляцією декількох зацікавлених політсил. Був період, коли вони дуже гостро обговорювали це на кожному телеканалі, хотіли розгойдати цю тему. Але вона не злітала, оскільки народ в принципі не розуміє, навіщо після місцевих виборів робити парламентські. Народ взагалі не любить виборів.

Згідно з даними Центру Разумкова, майже 60% українців підтримують дострокові парламентські вибори.

- Я в соцопитування погано вірю, чесно вам скажу. Тому що багато соцопитувань (я не говорю погано про Центр Разумкова) — це маніпулятивна практика. Наприклад, ви людина, яка не цікавиться політикою. Я вас ловлю на вулиці як інтерв'юер. Починаю ставити запитання, які змусять вас думати погано: чи погіршується економічне становище в країні, чи є в цьому вина влади, а далі — чи потрібні дострокові перевибори. Ви говорите "так", хоча раніше навіть не думали про це. Тобто правильним процесом інтерв'ювання можна створити необхідний настрій.

Важливо
Час Разумкова. Спікер Ради — про кнопкодавство, власну політичну гру і Зеленського
Час Разумкова. Спікер Ради — про кнопкодавство, власну політичну гру і Зеленського

Коли я їжджу Україною, то бачу, що люди не люблять виборів. Зараз не до них. Вони хочуть побачити позитивні сплески, побачити їх у своєму гаманці.

Падіння рейтингу СН, відповідно до соцопитувань, — це теж маніпуляція?

- Ні, це звичайна практика. Рейтинг будь-якої партії влади завжди падає.

2020 закінчився протестами представників ФОП, у новому році люди протестують проти підвищення тарифів. Чи не боїтеся ви, що мітинги об'єднаються і переростуть у новий Майдан?

- Ми не боїмося. Ми вже якийсь період пережили. Завжди потрібно бути готовим до переговорів з будь-якими людьми. Але, мені здається, немає зараз напруження в суспільстві. Є напруження, пов'язане з коронавірусом. Я не проти акцій протесту. Але чесно зізнаюся, що чим більше акцій протестів, тим менше бажання в депутатів голосувати під тиском. Це неправильна стратегія, повинен бути діалог. Є культурні методи досягнення своєї позиції. Хоча я не заперечую право українців збиратися, де вони хочуть, ні в якому разі цього не можна забороняти. Тому що право на Майдан записано в нас у ДНК.