Політика

Даля Грибаускайте українцям: "Політиків, які прийшли красти і заробляти — знімайте"

Її часто порівнюють із Залізною Леді — Маргарет Тетчер, але називають Сталевою Магнолією. Вона каже, рішення двічі балотуватися в президенти Литви було бажанням служити своєму народові і протистояти агресії РФ.

Допомога народу

Грибаускайте заходить до зали в компанії посла Литви в Україні Вальдемараса Сарапінаса і особистої охорони. Спочатку направляється до стенду видавництва. Навколо збирається невелика юрба — через карантинні обмеження на Форум пускають обмежене число людей. Кілька фотографій і автографів, і президент Литви направляється в зал презентацій.

— Дозвольте сказати кілька слів, — підходить до президента високий чоловік у вишиванці. — Я б хотів висловити вам подяку за те, що 2014 року ми не втратили свою незалежність.

Це — Олекса Сокіл, доброволець, ветеран, командир протитанкового взводу в 46-му штурмовому батальйоні ЗСУ "Донбас-Україна".

— Я вдячний за врятоване моє життя. Після отриманого важкого поранення на фронті проходив реабілітацію в Литві, і тільки завдяки цьому вижив.

Сокіл отримав наскрізне кульове поранення в області серця у червні 2016 року, піднімаючи прапор в Марʼїнці.

— Кожен раз, коли я приїжджаю в Україну і зустрічаюся з людьми — і з президентами, і з перехожими на вулиці, всі однаково починають говорити зі мною: "Спасибі". І я все одно відповідаю: це вам спасибі, тому що це ви, українці, боретеся за свою свободу, сидите в окопах, в яких стріляють, боретеся з тими, хто розкрадає вашу країну, — каже Грибаускайте. За її словами, лідери інших країн, коли бачать, що "українці хочуть захистити свою країну, створити нову процвітаючу Україну", вважають своїм обовʼязком допомогти.

"Не важливо, хто буде при владі, хто буде президентом, — зауважує вона. — Я працювала з чотирма вашими президентами — реакція була одна: якщо українці будуть знати свою дорогу, боротися за себе — ми завжди будемо допомагати", — переконує вона.

Уроки президентства

— У будь-якого керівника — підприємства, заводу, або у президента країни завжди є вибір — куди, для чого і навіщо йти. Якщо політик йде на пост, щоб заробити собі в кишеню, нехай краще не йде. Політика — не вигода, це робота на благо громадян. Вона має сенс, якщо ти повністю віддаєшся і жертвуєш собою, — каже екслідерка Литви.

Як відомо, країни Балтії, зокрема Литви, згідно з соціологічними опитуваннями, українці вважають державами-союзниками України поряд з Польщею та США. І така довіра до Литви обумовлена і діями колишнього президента Литви Далі Грибаускайте. Поки Європа і США думали над тим, як називати події 2014 року, лідер Литви говорила про агресію РФ і окупації Криму. Саме Литва надала Україні першу військову допомогу.

— Всі ми трохи діти, ми готові прийти на допомогу, — так пояснює вона бажання Литви допомогти Україні. — У 2014-му на Заході на мене дивилися такими очима! Захист України був захистом Литви і всієї Європи. Я усвідомлено йшла і брала вогонь на себе за всю Європу і Україну. Можна спокійно жити красиво, дипломатично з реверансами, або приймати вогонь на себе.

Грибаускайте згадує, як саме Литва хотіла допомогти Україні з військовою амуніцією.

— Не буду згадувати імена, — зазначає вона, — але українське Міністерство оборони нам тричі відмовило прийняти її. І я, президент Литви, була змушена звертатися безпосередньо до президента України, щоб сказати, що відбувається прямий саботаж. І це після окупації Криму! Чому? Тому що частина бюрократичного апарату була корумпована — вона не знала, як прийняти подарунок, і не отримати вигоду для себе. Мені потім розповідали, як деякі були змушені купувати за десять євро на складі подаровані кимось речі. Але наша мета не залежала від подібних подій, ми хотіли допомогти людям, які боролися з Росією. І це була моя мотивація.

Під час розмови з читачами Даля тримається впевнено і твердо. Каже, що кращий спосіб змінити погану владу — прийти на вибори.

"Молодь так часто скаржиться, що при владі дилетанти, але не приходить на вибори. Тих політиків, які прийшли красти і заробляти — знімайте", — рекомендує Грибаускайте.

Саме про це і книга. "Про безкомпромісних для Литви десяти роках президентства", — зауважує один з читачів, інший питає, як Україні та європейським лідерам треба розмовляти з Путіним.

Розмова з Путіним

— Канцлер Німеччини Ангела Меркель вирішила запросити Путіна на саміт ЄС, це здача інтересів України? — цікавиться чоловік в першому ряду.

Даля пояснює, чому великі геополітичні гравці змушені часто мовчати: "Маленькі народи можуть говорити голосніше, яскравіше, агресивніше, бо за ними стоять тільки вони самі".

— В геополітичному сенсі є відповідальність малих і великих країн. Наприклад, ми бачили зустріч Джо Байдена і Володимира Путіна. Є питання, які потрібно вирішувати разом — роззброєння, клімат. Але розуміємо, чому була така зустріч, і знаємо про червоні лінії, які були яскраво позначені. Після саміту відразу і США, і Європа ввели нові санкції проти Росії. Ці країни відповідальні за глобальні процеси, і ігнорувати навіть тих керівників, про яких критично думаємо, не можна. Це їхній обовʼязок — вирішувати глобальні проблеми. У маленьких країн немає ноші геополітичної відповідальності, — пояснює Грибаускайте і згадує про Меркель, мовляв, теж була здивована, чому вона зустрічається навіть тоді, коли терпить явне приниження з російської сторони.

— Я її запитала якось про це. І знаєте, що вона відповіла?.. "Я буду зустрічатися з ним, навіть якщо мене будуть принижувати, якщо це призведе до миру", — сказала вона. Це ціннісна позиція, коли людина жертвує навіть своєю гідністю, щоб досягти миру в Україні, в мінській трійці. Тому, думаю, зараз можна говорити про такий елемент підходу і з боку Байдена, і з боку Меркель.

На питання, що вона порадила б при зустрічі президенту Володимиру Зеленському, Грибаускайте зауважила: "Радити дуже складно, ваша країна воює".