Докази з повітря. Як Україна може використовувати матеріали про загибель боїнга MH-17

Сім років тому, 17 липня 2014 року, у небі над містом Сніжне Донецької області був збитий пасажирський літак рейсу МН17 "Малайзійських авіаліній". Всі 298 осіб, що знаходилися на борту, загинули. Більшість — громадяни Нідерландів. Цю справу розглядає Окружний суд Гааги. Вирок, можливо, почуємо вже цього року.

Випадковий свідок падіння Боїнга над Донбасом

"Літак падав, крутилися клуби диму, а після пролунав сильний вибух, — розповідає Фокусу місцева жителька Ольга Політова, яка в той момент перебувала у своєму будинку в Грабово. — Люди побігли на поле. Через 20 хвилин з Тореза і Нікішинського блокпоста приїхали "ополченці" — подивитися, що трапилося. Почали стріляти в повітря, до вечора перекрили вʼїзд-виїзд в село. Літак, коли падав, розламався. По одну сторону дороги лежали крила, по іншу — багажний відсік, а двигуни — при вʼїзді в село, навпроти першої вулиці. Бойовики організували чергування на місці катастрофи. Наступного дня стали ходити шахтарі — вішали стрічки, де знаходили фрагменти тіл і те, що впало".

Жінка каже, що з самого початку не сумнівалися: лайнер збили бойовики і росіяни: "До того вже стільки розмов і подій було! За день до катастрофи, 16 липня 2014 року, я бачила, як зник український Су. Спочатку він летів в район Саур-Могили — за ним залишався характерний слід, а після зник. Незабаром дізналася, що літак збили. Рівно через добу впав МН17".

Судові деталі і рейс МН17

Розслідування авіакатастрофи починалося стандартно — зі зʼясування обставин катастрофи лайнера. Технічних несправностей у "Боїнга" не було, екіпаж помилок не допустив. Найімовірніша причина падіння — застосування ракети ЗРК "Бук". Про це заявили голландські слідчі і запропонували створити Спільну слідчу групу (Joint Investigation Team, JIT), в неї увійшли представники правоохоронних органів Нідерландів, Бельгії, Австралії, Малайзії та України. Це вона шукала і опитувала свідків, замовляла експертизи, аналізувала дані радарів, супутникові знімки і перехоплення телефонних розмов.

В результаті влітку 2019 року чотирьом фігурантам висунули звинувачення у вбивстві 298 осіб (троє — громадяни РФ, один — України). Це Ігор Гіркін ("Стрілков") — так званий "міністр оборони" угруповання "ДНР", Сергій Дубінський ("Хмурий") — відставний полковник ГРУ РФ і "начальник" "розвідуправління" "ДНР", Олег Пулатов ("Гюрза") — підполковник запасу повітряно-десантних військ Росії, так званий заступник Дубінського, і Леонід Харченко ("Кріт") — член угруповання "ДНР". Нікого з них слідчі не називають виконавцем злочину — хто натиснув на кнопку "Бука", досі не відомо. Гіркін, Дубінський, Пулатов і Харченко, на думку звинувачення, причетні до транспортування російського "Бука" на територію України.

У списку причетних могли опинитися прізвища ще мінімум двох осіб — Володимира Цемаха, так званого командира роти протиповітряної оборони "ДНР" в Сніжному (його передали РФ в результаті обміну полоненими у 2019 році) і Ігоря Безлера, "коменданта" Горлівки. Але в суді стало відомо, що достатніх доказів їх причетності до краху літака слідчі не знайшли.

Проте лава підсудних у спеціальному судовому комплексі на території аеропорту Схіпхол в Амстердамі і без Цемаха і Безлера порожня — жоден з підсудних на процес не зʼявився. Але раніше Пулатов, Дубінський і Гіркін в публічних заявах свою причетність до катастрофи "Боїнга" заперечували.

Незважаючи на те що процес заочний, важливо, щоб слухання проводилися. Суд неодноразово підкреслював, що цей процес — в інтересах суспільства і потерпілих. Він повинен бути публічним і зрозумілим, а вина кожного з підсудних максимально доведена. Тому суд не переобтяжений деталями експертиз і допитами свідків — служителі Феміди заздалегідь проаналізували докази і публічно пояснюють свою позицію. Наприклад, у червні — липні 2021-го судді почали відповідати на три питання: чи збитий рейс MH17 ракетою "БУК", чи була випущена ракета з сільськогосподарського поля неподалік від Первомайського, чи брали участь у цьому обвинувачені.

Одкровення з Донбасу

Паралельно судді демонструють нові докази. У них багато стосується важливого для України питання: хто контролював територію поблизу місця катастрофи. З матеріалів слідства стало б зрозуміло, що до середини липня в районі Саур-Могили та Сніжного, у населених пунктах Дмитрівка, Тарани, Маринівка, Степанівка йшли затяжні бої, а в околицях розташовувалися "сепаратисти".

"Бойовиків Окружний суд Гааги називає саме сепаратистами. Судді вказали, що не готові давати політичну оцінку подіям, але люди заявляли про відділення територій, намагалися пробити коридор до кордону з РФ. Бойовики хоча і утримували там позиції, але зазнавали втрат. В першу чергу через обстріли з повітря — працювала українська авіація. Але її теж збивали. про це можна почути з перехоплень телефонних розмов", — говорить Тетяна Козак, журналістка видання про судові процеси "Ґрати". Вона одна з небагатьох українських журналістів, яка стежить за ходом розслідування і слуханнями в Нідерландах з самого початку. Звертає увагу, що ввечері 16 липня Пулатов доповідав Дубінському, що "їх повітряна оборона збила Су за допомогою ПЗРК о 19:20". Можливо, це той самий штурмовик, падіння якого спостерігала Ольга Політова.

Але бойовикам не вистачало зброї, щоб дістати українські літаки на висоті більше ніж 4 тис. м. У них було лише кілька зенітних установок ЗУ-23 (їх висота ураження — 2,5 тис. м), зенітно-ракетних комплексів "Стріла-10 "(3,4 тис. м) і переносних зенітних ракетних комплексів (3,5 тис. м).

Судячи із записів, "ополченці" не приховували, що влітку 2014 року просили зброю у Росії. Наприклад, 11 липня радник президента РФ Владислав Сурков говорить так званому "премʼєр-міністру" "ДНР" Олександру Бородаю, мовляв, поговорив "з найвищою людиною, відповідальною за військові речі" — "вони зрозуміли ситуацію і зробили приготування".

14 липня Ігор Гіркін обіцяв Леоніду Харченку: "Ось-ось повинна прийти протиповітряна оборона". А через два дні Дубінський питав у Харченко: "Якщо вони сьогодні вночі притягнуть "Бук-М", він відразу прийде туди до тебе. "Бук" — наша єдина надія. Ми нічого більше не можемо зробити, так?" У результаті "Бук", що належав курській 53-ій бригаді ППО російських збройних сил, доставили в Україну. За даними слідчої групи, передача відбулася на кордоні з РФ вночі. В Сніжне, яке стане пусковий позицією, "Бук" доставили з Суходольська через Донецьк.

На користь Росії

"Суд не досліджує умисел — чому "Бук" опинився у цьому полі, а не в якійсь іншій точці, чому бойовикам необхідно було цю зброю саме цього дня, — зауважує Віталій Титич, адвокат. — Якби поруч був якийсь штаб або інший обʼєкт бойовиків — інша справа, а тут — поле".

Тетяна Козак місцезнаходження "Бука" пояснює тим, що територію біля Первомайського контролювало угруповання, яким керував Харченко. Крім того, для застосування цього виду зброї необхідні відповідні технічні умови — відкритий майданчик на височині.

"З ним поруч неможливо перебувати, він випалює територію великого радіусу, це зафіксоване на супутникових знімках", — пояснює вона. Зате Титич вважає, що "Бук", можливо, призначався не тільки для армійських Су, про які кажуть бойовики на плівках, але також для цивільних літаків.

"Якщо вдаватися в конспірологію, то це міг бути російський літак з громадянами РФ на борту, щоб створити казус беллі [формальний привід для оголошення війни]", — продовжує юрист. Цю версію раніше підтверджував Віктор Ягун, заступник голови СБУ у 2014-2015 роках. Він запевняв: у росіян була чітка дата — 18 липня 2014 року, — коли вони повинні були перейти кордон. Підставою для цього міг стати збитий цивільний літак РФ, що летів за маршрутом Москва — Ларнака.

"Це судовий розгляд вигідний РФ, — переконаний Титич. — Поки що все, що відбувається там, вкладається в російський наратив: "Україна вбивала мирних громадян, цивільне населення страждало", були нальоти авіації, через що Росія, виконуючи "гуманітарну місію", не могла не допомогти. А малайзійський "Боїнг" збили випадково, що доводять перехоплення розмов бойовиків, які спочатку самі не розуміли, який літак впав. Та й те, що РФ досі не прибрала свідків, зокрема Гіркіна, створює враження про помилку. Думаю, ця історія закінчиться тим, що в суді назвуть конкретних винних, Росія заплатить компенсації, і на тому все".

Однак сторона обвинувачення про роль РФ у цьому провадженні не заявляла. По-перше, Росія ніколи не визнавала відповідальність, по-друге, обвинувачені про неї теж ніколи не говорили.

"У випадку, якщо б Росія визнала або її роль була доведена, процес міг би бути іншим. Тоді діяли б правила для комбатантів, вони могли б користуватися імунітетом. Тут же обвинувачені не кадрові військові, а цивільні, ватажки сепаратистів", — пояснює Козак .

Але це не означає, що про роль РФ в Нідерландах не говорять зовсім.

"Те, що бойовики раз у раз запитували військову допомогу у РФ, що "Бук" привезений з Росії, супроводжувався її екіпажем, який і зробив постріл, говорить про якийсь контроль РФ, хоча і не доводить її безпосереднього впливу", — доповнює Тетяна Козак. На її думку, бойовики діяли безладно: "Цікаво було чути, як вони намагалися приховати, що збили пасажирський літак. Самі себе переконали у тому, що це зробив штурмовик, хоча вже збили його. Кілька годин розповідали один одному цю історію. Потім визнали, що це їх "Бук", стали його приховувати".

Що ж стосується родичів загиблих, то всі сім років вони заявляють про причетність Росії до катастрофи. Напередодні старту процесу потерпілі влаштували акцію протесту біля посольства РФ в Амстердамі з вимогою до Росії визнати провину. Нещодавно від їх імені Нідерланди подали міждержавний позов до Європейського суду з прав людини.

Висновки для України

Важливим є те, як результатами масштабного розслідування скористається українська сторона. Зокрема, розсекреченими в суді телефонними розмовами. Саме вони — ключові докази в процесі. Тільки по Пулатову таких більше 900.

"Після того як у 2019 році нідерландська прокуратура предʼявила звинувачення у вбивстві 298 громадян Гіркін, Пулатову, Дубінському і Харченку, Генеральна прокуратура України зробила те ж саме, — каже Ольга Решетилова, координатор "Медійної ініціативи за права людини". Ця організація моніторить судові процеси, повʼязані з війною, на національному рівні. — Але провадження по МН17, підозрюємо, виключно формальне: де-юре воно існує, його виділили із загальної справи про агресію РФ, але де-факто без JIT українська сторона мало що може робити. Якщо встановлять нові обставини, наприклад, хто віддавав накази, тоді будуть новини".

Відповідно до міждержавної угоди з JIT, самостійно Україна не уповноважена розголошувати деталі.

Зате подробицями, які прозвучали в нідерландському суді, Україна може вже користуватися. Таку думку висловлюють всі експерти, з якими поспілкувався Фокус. Масив інформації, отриманий Окружним судом Гааги, набагато більший, ніж є у правоохоронців України, їх автентичність не викликає сумніву. Завдяки цьому можна краще зрозуміти природу конфлікту: простежити канали поставок зброї, центри прийняття рішень, які війни були між польовими командирами. Отримані дані також вказують на те, що саме РФ контролювала окуповані території Донбасу.