Олена Зеленська про саміт перших леді, кросівки у Версалі та дипломатію м'якої сили

За минулі два роки Олена Зеленська призвичаїлася до статусу Першої леді України і звикла до публічності. У 2019 році її лише зрідка можна було побачити поруч з президентом у закордонних візитах. Нині Зеленська активно працює над гуманітарними проектами як всередині країни, так і за кордоном. 23 серпня вона буде приймати колег з різних країн на саміті перших леді та джентльменів і разом з ними шукати вирішення глобальних гуманітарних проблем.

Співдружність леді та джентльменів

Ви звикли до публічності?

До всього поступово звикаєш. Я не можу сказати, що я взагалі була публічною людиною, мені це не дуже цікаво. Зараз, думаю, можна помітити по моїх соціальних мережах, що я залишаю для себе особистий простір, бо всі мої дописи стосуються тільки програмної діяльності як дружини президента. У мене є особисте життя, сім'я, діти, їх я оберігаю.

Як ви особисто даєте раду з тими обмеженнями, які на вас накладає статус Першої леді? Що вас більш за все дратує?

Ви правильно сказали про обмеження. Тому що часто думають, що у перших леді дуже багато повноважень. Насправді обмежень набагато більше. Це і дрес-код, і охорона, і обов"язкові протокольні зустрічі. Не подобається, напевно, те, що ти не можеш бути спонтанною – наприклад, поїхати з подружками на концерт. Але до цієї несвободи я ставлюся філософськи. Зараз це частина мого стилю життя.

Роботі, яка, незважаючи на вагомий статус дружини президента, не передбачає чітких повноважень і обов'язків.

Перші леді у всьому світі, на жаль, не мають офіційного статусу, незважаючи на те, що відіграють дуже важливу роль в гуманітарних, соціальних процесах, які відбуваються в їхніх країнах та за їх межами. У нас немає політичного впливу, але є емоційний: нас бачать люди, ми притягуємо увагу, наш голос чути. Є чудовий приклад – Елеонора Рузвельт. Перша леді, яка свого часу ініціювала написання першого в світі документа з прав людини після Другої світової війни. Це головний документ ООН – Загальна декларація прав людини. Це яскраво підтверджує те, що діяльність перших леді існує й буває дуже впливовою.

На 23 серпня ви запланували саміт перших леді та джентльменів в Україні. Що там відбуватиметься?

Спілкування між дружинами президентів відбувається тільки в рамках офіційних візитів, але цього замало. Є великі проекти, якими можна ділитися, є енергія та зусилля, які потрібно об'єднувати. Цього року у нас велике свято – 30-річчя Незалежності України, заплановано багато урочистих подій в Україні, Києві. Однією з них стане саміт перших леді та джентльменів — подія нового типу в контексті світової гуманітарної політики і дипломатії м'якої сили. Ми хочемо створити майданчик для зустрічі, обміну досвідом, об'єднання зусиль в гуманітарних, соціальних, культурних проектах, якими займаємося.

Які країни підтвердили участь?

Почну з того, що ініціативу з проведення саміту схвально сприйняли мої колеги перші леді та міжнародне експертне середовище. Ми задумали саміт в нелегкий період, коли карантинні обмеження у світі постійно змінюються. Частина гостей будуть фізично в Києві, частина приєднається онлайн, декілька запишуть для нас відеозвернення про намір приєднатися в подальшому. Думаю, колеги з країн Балтії точно будуть: Литва, Латвія. У саміті візьмуть участь не тільки перші леді і джентльмени, а й світові експерти та представники міжнародних організацій.

Які головні теми саміту?

Найактуальніша тема у всьому світі — постковідна реальність. Світ змінився, ми зіткнулися з великою кризою, і зараз нова реальність потребує нової системи координат. Про це будемо говорити на зустрічах. Основні теми – охорона здоров'я, освіта, рівні можливості в нових умовах.

Ви спілкується з дружинами президентів поза офіційними візитами?

Звичайно, ніякої близької дружби бути не може. У нас мало можливостей спілкуватися окремо від офіційних візитів наших чоловіків. Це бар'єр. Разом з тим, коли є бажання для спілкування, вихід завжди можна знайти: ведемо телефонні перемовини, вітаємо одна одну зі святами. Було декілька відеоколлів під час пандемії, обмінювалися досвідом щодо ситуації та адаптації своєї діяльності у зв"язку із новими обставинами.

Жінка обов'язково стане президентом

Як поживає ідея з заснуванням в Україні інституту Першої леді?

Поживає (сміється). Під час особистих зустрічей з дружинами президентів інших країн ми це обговорювали. У багатьох з нас та сама реальність: є діяльність, але мало зрозумілих можливостей і правил, якими ми можемо користуватися.

Якщо у суспільства є запит на діяльність першої леді, було б логічно, якщо існував би офіційний формат, як цю діяльність здійснювати. Наприклад, є Хартія дружини президента у Французькій Республіці, яка створена для Бріжит Макрон. Є окремий офіс дружини президента у Білому домі. В Україні було б досить відокремити декілька працівників Офісу президента, які офіційно супроводжували б діяльність Першої леді. Зараз мені періодично допомагають. Але ці люди залишаються співробітниками Офісу президента, я не можу розраховувати на весь їхній час.

Важливо

100 найвпливовіших жінок України за версією журналу "Фокус" 2021

Розкажіть, як відбувається ваше спілкування з органами влади. За якою процедурою? Якщо вам потрібно ініціювати законодавчі зміни, наприклад.

Народні депутати, члени уряду можуть внести на розгляд своїх установ чи органів ініціативи, які я підтримую. Так було з "Партнерством Біарріц", до якого Україна приєдналася минулого року. Це партнерство рівних можливостей для жінок і чоловіків, яке ініціювали країни G7 в 2019 році. Депутати звернулися до мене з пропозицією підтримати цю тему. Я погодилася, і ми почали разом шукати можливості.

Загалом спілкування з представниками влади проходить у форматі консультацій і зустрічей. Я можу напряму зв'язатися з міністром, якщо його знаю. Якщо не знаю, намагаюся познайомитися. У цьому можливість дружини президента – мені навряд чи відмовлять у зустрічі.

Ви з усіма міністрами знайомі?

Не з усіма. Не знайома з міністром оборони, з нинішнім міністром внутрішніх справ.

А з попереднім головою МВС Арсеном Аваковим були знайомі?

У нас з ним не було робочих контактів, але знайомі були.

Минуло два роки, як Володимир Зеленський став президентом України. Що змінилося за цей час в країні, на ваш погляд?

Не можу сказати, що мені легко відповісти на це запитання. Ми всі хочемо бачити найкраще. Я дивлюся з оптимізмом на те, що відбувається, і можу сказати про ті речі, які я особисто ініціювала. Можу перелічити: ми започаткували реформу шкільного харчування, і я сподіваюся, що діти через певний час стануть краще харчуватися в школах і дитячих садках. Ми розбудовуємо безбар'єрну Україну – і я цим пишаюся. В рамках мого проекту культурної дипломатії ми розповсюджуємо українську мову у світі. Мені хочеться, щоб ці зміни, які я започаткувала, стали відчутними і позитивними. Нам є чим пишатися.

Ви безліч разів говорили, що не радите президенту щодо політичних питань. Ви самі стежите за тим, що відбувається в країні? Цікавитесь, як справи на передовій, що відбувається під час зустрічей президента зі світовими лідерами?

Усі українці десятиліттями прикуті до екранів телевізорів та гаджетів, слідкують, що відбувається в країні. Як і всі, хвилююся, що відбувається з нами та навколо нас. Але вважаю, що як дружині президента мені недоречно висловлюватися з політичних питань, робити гучні заяви. Авжеж я слідкую.

Ви довіряєте людям в команді Президента?

Так. Хоча я не зовсім в команді, я поруч. Можу спостерігати, як до своєї команди ставиться Президент, і як його команда ставиться до нього. Якщо бачу, що, на мою думку, люди віддано працюють, ставлюся до них позитивно. І навпаки. Але моєї думки не дуже запитують, тому що це було б недоречним. Це політичні речі, в які я не втручаюся.

Вашим наступником може бути чоловік. Думаєте, наступним президентом України може стати жінка?

Чому ні? Ми йдемо до цього, знімаємо обмеження, що довго були актуальні для жінок. Маю на увазі різницю в оплаті праці, адже у деяких сферах жінка на аналогічній посаді, що і чоловік, отримує до 25% менше. У нас збільшується кількість жінок в політиці, є активні парламентерки. Вплив жінок зростає, я бачу їхню енергію. Хтось обов'язково стане наступною президенткою.

Ви не думаєте про політичну кар'єру?

Я — ні. Відверто ні, дякую (сміється).

Як щодо можливого другого президентського терміна Володимира Зеленського?

Чесно кажучи, намагаюся про це не думати. Ми з ним цього дома не обговорюємо. Я живу сьогоднішнім днем, у мене сьогодні багато роботи.

Поговоримо про жарти. Як ви ставитеся до того, що сатира "Кварталу 95" стала реальністю для Володимира Зеленського? Колись він глузував з політиків, із занепаду економіки в країні, з того, як потрібно або не потрібно вимагати допомоги у західних партнерів. Зараз він сам є заручником власних жартів.

Це два життя: до і після президентства. Не можу сказати, що ми не розуміли, з чого жартували раніше. Люди можуть по-різному сприймати те, що відбувається. І критикувати. Ми завжди транслювали те, що говорили люди навколо нас. Нічого не вигадували. Це сатира, яка не може бути вигаданою. Зараз він (Зеленський) став Президентом і об'єктом таких жартів. І це нормально. Я це розумію, і він також. Добре, коли жарти смішні. Ми оцінюємо з точки зору гумору, і часто нам здається, що можна було зробити і смішніше.

Ви продовжуєте писати сценарії для гумористичних проектів. Над чим зараз працюєте?

У моєї компанії є багато телевізійних проектів. Я б не хотіла про це розповідати, бо це приверне увагу, і проект розглядатимуть як проект першої леді. Це не так. Це мої проекти як людини, в яких я продовжую працювати, бо це моя робота.

Кросівки та гардероб першої леді

У виборі одягу ви надаєте перевагу молодій генерації дизайнерів, як-от Іван Фролов, Артем Климчук. Це ваша концептуальна позиція?

Я і сама належу до молодої генерації. Коли на початку роботи мені треба було шукати нові образи, то на мій запит швидше відгукнулися саме молоді дизайнери. Мені сподобалося з ними працювати, і зараз у нас складаються класні тандеми.

В одному з інтерв'ю ви казали, що є певні критерії, як має виглядати Перша леді. Що це за критерії?

Щойно я потрапила в стіни Офісу президента, то почала шукати інформацію про гардероб Першої леді. Мені здавалося, що тут люди все знають і можуть мені допомогти. Я запитувала про довжину спідниці, висоту підборів, чи можна вдягати брюки. Ніхто мені не допоміг, тому я самостійно збирала інформацію декілька місяців.

Виявилося, що критерії прості, базуються на діловому етикеті. Окрім цього є нюанси традицій окремих країн, які треба враховувати. Наприклад, в мусульманських країнах краще закривати руки, вдягати довгу спідницю. Загалом світ рухається до більшої демократичності: в зарубіжних країнах не звертають увагу на довжину чи фасон одягу, головне – щоб він личив і був доречним. Не можна прийти у пляжній сукні на зустріч з дружиною президента, і навпаки – суто діловий костюм буде недоречним у візитах до дітей чи в лікарню.

Служба протоколу вам не допомагає з гардеробом?

Це не її обов'язок. Служба протоколу займається організацією візитів, прописує сценарій, веде нас всюди, де ми з'являємося. В них багато роботи крім мого зовнішнього вигляду.

Більше допомагають дипломатичні установи країн, які ми відвідуємо. Напередодні закордонних візитів вони надсилають список подій та рекомендації. Якщо це, наприклад, відвідування православної церкви, то в мене повинна бути хустка. Коли запланована довга прогулянка музеями, то мені рекомендують вдягти зручне взуття. І коли мене критикують за кросівки, то маю відповісти, що інакше не можна – на підборах довго не погуляєш.

Частина українського суспільства вважала недоречними кросівки французького бренду Veja, які ви вдягли для візиту до Версалю. Чому ви їх обрали?

Щодо кросівок була настанова від французької сторони, також ми домовилися з пані Бріжит Макрон, що будемо без підборів. Кросівки Veja стали нашим реверансом французькій стороні – і вона його помітила, це було дуже приємно. Veja – демократичний бренд, що базується на екологічності, не витрачає гроші на рекламу і працює з невеликими постачальниками. Тобто цей бренд про екологічність та свідоме споживання. Я вважаю, що зробила правильно, обравши його.

Ви також у попередніх інтерв'ю казали, що у вас з чоловіком один стиліст на двох. З яких питань ви найбільше потребуєте його допомоги?

Я спілкуюся зі стилістом більше за Володимира, адже чоловікам не потрібно так багато його уваги. На початковому етапі ми добрали достатню кількість костюмів та краваток для президента, і зараз тільки підтримуємо якість одягу, додаємо нові сорочки.

Я зі стилістом працюю, в першу чергу, над гардеробом для закордонних візитів. До них готуватися доволі складно через велику кількість подій, потрібно мати від двох до десяти комплектів одягу. Ми маємо їх пропрацювати попередньо і враховувати форс-мажори: наприклад, якщо дощ чи сніг, то потрібен одяг на заміну. Найбільше уваги потребують вихід з літака та зустріч "два на два" з президентом та першою леді приймаючої країни – ці події найбільше фотографують та обговорюють.

Як ви відноситеся до того, що суспільство фокусує увагу у першу чергу на вашому зовнішньому вигляді?

Чесно кажучи, на початку роботи мене це пригнічувало. Я розповідала про свою програмну діяльність, а люди дивилися тільки на мою сукню і зачіску, це змінює фокус уваги. Але потім я зрозуміла, що це природно. Ми живемо в суспільстві, де людину оцінюють в першу чергу за зовнішністю. Спочатку аудиторія звертає увагу на "картинку", а потім заглиблюється у зміст моєї роботи. Я розумію – якщо хочу сказати щось важливе, то не можна не зважати на зовнішній вигляд. Мені здається, що поки ми вдало поєднуємо ці речі.

Рухатися швидше

На якому етапі реформа шкільного харчування? Які зміни будуть у школах 1 вересня?

На сьогодні держава зробила все, щоб проект стартував. З першого вересня вступають в силу нові законодавчі норми, зокрема гігієнічні, що змінили застарілі.

Тепер починається їх впровадження на місцях. Ми розуміємо, що для когось ці зміни будуть мінімальними, а для когось важкими, бо треба змінювати підхід – адаптувати технологічні процеси, оновлювати меню, перенавчати кухарів, переоснащувати харчоблоки та навіть змінювати культуру харчування. Щоб допомогти школам, ми запланували виїзні стратегічні сесії і форуми в областях, і будемо ділитися своїм баченням, чому зміни в харчуванні важливі, адже здоров"я дітей – це здоров"я нації в майбутньому.

Ми сподіваємося, що звичку здорового харчування діти збережуть і в дорослому віці. Батьки можуть бути спокійними, що їх дитина в школі нагодована смачно і корисно. Авжеж, є випадки, коли вдома дитина звикла їсти сосиски, а в школі їх не буде. Але ми всі маємо змінювати звички на краще. Освітянам теж необхідно підлаштуватися до змін. Навчальним закладам, що потребують великої реорганізації харчування, дадуть адаптивний період до 1 січня 2022 року. Також школи можуть розраховувати на субвенції, сподіваюсь на активну допомогу місцевих бюджетів у рамках децентралізації.

Коли ви ініціювали цей проект, як домовлялися з чиновниками, які важелі впливу використовували? Як просували свою ініціативу за відсутності інституту Першої леді?

Спочатку я зустрілася з Євгеном Клопотенком, кухарем, що працює над змінами шкільного харчування та представниками трьох профільних міністерств – МОН, МОЗ, МЕРТ. Вони розповіли про свої зауваження до санітарного регламенту, норм та меню їдалень, матеріально-технічного забезпечення харчоблоків тощо.

Ми почали розбиратися, з чого складається система харчування і хто наповнює тарілку дитини в школі. Виявилося, що школи належать Міністерству освіти та науки, санітарні норми та харчові регламенти – зона відповідальності Міністерства охорони здоров'я. Якість контролює Держпродспоживслужба, Міністерство економіки надає настанови щодо закупівель та системи безпечності продуктів та процесів, є Антимонопольний комітет та Prozorro, що теж беруть участь у цьому процесі.

Велика мережа з різних міністерств і відомств раніше працювала розрізнено, тому ми в першу чергу запросили на перемовини їх представників, щоб об'єднати зусилля. Ми створили робочу групу, і реформа стала просуватися – як мені здається, тільки тому, що ця тема на часі та цікавить всіх. Я натрапила на суспільну больову точку, адже всі ми – батьки, що зацікавлені у кращому харчуванні для своїх дітей.

Важливо

Леді Зе. Як Олена Зеленська справляється з обов'язками першої леді

Загалом моя робота з представниками влади складається з консультацій, перемовин, адже я не можу на них впливати адміністративно. Все, що я можу зробити, – попросити, і це їх ласка і добра воля мені допомагати або сказати, що зміни неможливі. Чиновники виконують свою роботу, але іноді важливо їх заохотити емоційно, і в цьому, мені здається, полягає дипломатія м"якої сили, те, що може робити дружина президента.

Ваші діти задоволені харчуванням в школі?

Загалом задоволені. Мої діти не дуже добре їдять, нагодувати їх чимось новим важко. Але в школі їдять, мабуть, там на них впливає колектив. У школі, де вони вчаться, заборонено приносити свою їжу, водночас там різноманітне меню, і в них є вибір. Але якщо говорити про навчальні заклади в Україні в цілому, то ситуація з харчуванням може бути різною.

Реформа декларує високу якість шкільного харчування, водночас є система Prozorro, де виграють фірми, що годують дітей за вісім гривень на день. Як підтримувати якість в цій ситуації?

Це системна проблема, яка призводить до того, що недобросовісні постачальники годують дітей цілої області. Наразі робоча група у складі Антимонопольного комітету і Prozorro, Міністерства економіки, Держспоживслужби та інших активно працюють над вирішенням питання, де школи будуть закуповувати не найдешевшу моркву, а моркву належної якості. На жаль, нинішня система налаштована на закупівлю труб чи автомобілів, у сфері харчування не працює належно. Адже коли ми йдемо в магазин, то у виборі продуктів ми шукаємо баланс між ціною та якістю.

Наскільки питання безбар'єрності, ще однієї вашої ініціативи, є больовою точкою для українського суспільства?

Кожна людина може стикнутися з проблемою бар'єрів у своєму житті. Сьогодні ми молоді й здорові, а завтра можемо отримати травму, мати проблеми з пересуванням у похилому віці. На жаль, наразі бар"єри є суспільною проблемою, проблемою моралі та визнання, що всі люди рівні. Ми не помічаємо очевидних речей навколо, і це тягнеться десятки років. Змінювати суспільні уявлення про наше різноманіття – один з найважливіших і найважчих етапів реформи безбар'єрності. Будь-які зміни, що ми зараз пропонуємо, викликають захоплення у тих, кому вони близькі, і обурення інших людей, які вважають їх зайвими. Я до програми безбар'єрності ставлюся так, як Іван Франко, коли писав "лупайте сю скалу". Будемо лупати.

Коли будуть зримі результати цієї реформи?

Тут, на мою думку, важливі приклади, що показують, якою має бути безбар'єрність. Як взірець ми взяли наші повітряні ворота, аеропорт Бориспіль. Там непогана ситуація, але ми зробили додатковий аудит, який провели разом з родинами, де є діти з інвалідністю. Ми пройшлися по всьому аеропорту, зрозуміли, що можна поліпшити. От наприклад, якщо людина пересувається у візку, то їй дуже незручно проходити паспортний контроль, бо вона сидить, а стійка висока. Виявляється, що в Борисполі є окрема стійка для таких людей, а вони про це не знають. Тобто є проблема з інформуванням та навігацією. Ми виявили цілий перелік елементів безбар'єрності, що можна довести до ідеалу, і хочемо поширювати цей досвід на інші транспортні вузли України.

Важливо

Високосний рік Зеленського. Президент — про боротьбу за вакцину, тет-а-тет із Путіним і корупцію

Як ви розвиваєте проект інклюзивності в школах, який започаткувала ваша попередниця Марина Порошенко?

На жаль, цей проект ще далекий до завершення, бо ні школи, ні вчителі, ні батьки дітей з особливими освітніми потребами не готові до того, що вони будуть навчатися разом з усіма. Перевагою є те, що вже декілька років існує система інклюзивно-ресурсних центрів, де діток готують до дитсадка чи школи, і вони дійсно допомагають. Але є низка проблем – низька зарплатня працівників, вони дуже швидко вигорають на роботі, і самих центрів замало. В рамках стратегії безбар'єрності мережа таких центрів буде розширюватися, цю справу взяло на себе Міністерство освіти і науки.

Ви часто підкреслюєте, що політична діяльність для вас тимчасова. Чи будете ви продовжувати соціальні проекти після того, як перестанете бути Першою леді?

Я б хотіла, але треба зрозуміти мої майбутні можливості. Зараз мені легше підтримувати контакти з органами влади, бо я дружина президента. Не впевнена, що зможу робити це у майбутньому, бо буде інші Перша леді чи джентльмен, і представникам влади буде з ким спілкуватися. Все ж я маю надію, що встигну щось зробити за ці два з половиною роки, що залишились. Час летить, я вже бачу, що не встигаю, і треба бігти швидше.