І Хатія з ним. Чому Міхеіл Саакашвілі не знайшов собі місця в українській політиці

Шлях в українську політику грузина Міхеіла Саакашвілі виявився довгим і тернистим. За часів президентства Петра Порошенка він міг зайняти крісло першого віцепрем'єра або увійти в підручники історії як один з авторів українських реформ при Володимиру Зеленському, але врешті-решт виявився непотрібним їм обом. Громадянин України Саакашвілі, якому наш паспорт вручали двічі, зараз перебуває в грузинській в'язниці, і невідомо, коли вийде звідти.

Міхеіл Саакашвілі знову в Грузії. Гучне затримання

4 жовтня 2021 року до будівлі в'язниці в грузинському місті Руставі вийшли близько 3 тис. прихильників експрезидента країни Міхеіла Саакашвілі. Вони протестували проти затримання політика, заарештованого напередодні в Тбілісі, взяття його під варту називали політичним рішенням і вимагали негайного звільнення.

Одна з учасниць — колишня начальниця Національної поліції України, а нині представниця опозиційної партії "Єдиний національний рух" Хатія Деканоїдзе. За її словами, напередодні протесту вона зустрілася із Саакашвілі у в'язниці, залишати Грузію він не збирається, налаштований боротися за демократію: "Він дуже радий, що в Грузії, що близько грузинського народу. Міхеіл знав про всі ризики". Прихильники експрезидента впевнені, що у в'язниці для грузинської влади він більш незручний, ніж на волі за кордоном.

У грузинських реформах він проявив себе як бульдозер, а в українській політиці себе не знайшов

Після восьмирічної перерви Міхеіл Саакашвілі повернувся в Грузію 1 жовтня напередодні місцевих виборів. "Доброго ранку, Грузіє, вже з Грузії", — написав Саакашвілі у Facebook. Його найближчі соратники кажуть, що не знали про деталі повернення експрезидента. Місцеві медіа пишуть, що Саакашвілі перетнув кордон нелегально, сховавшись у вентиляційній кабіні трейлера, що перевозить свіжу зелень на поромі Одеса — Поті. Після на цьому ж авто він доїхав до Тбілісі, де його і затримала поліція.

Причина — кілька кримінальних справ щодо Саакашвілі, зокрема про розгін опозиційного мітингу 7 листопада 2007 року, а також розтрату на особисті потреби $2,9 млн бюджетних коштів. До того ж заочно грузинський суд уже засудив Саакашвілі до шести років позбавлення волі за побиття колишнього опозиційного депутата Валерія Гелашвілі у 2005-му, а також за зловживання владою при помилуванні колишніх співробітників МВС, засуджених за вбивство банкіра Сандро Гіргвліані.

На фото, зроблених одразу після затримання, Міхеіл Саакашвілі перебуває в наручниках і в супроводі двох поліцейських, при цьому посміхається. Через адвокатів передає, що його переслідують з політичних мотивів, вимагає звільнення і до того часу, поки цього не станеться, оголосив голодування. Як громадянина України Саакашвілі відвідав український консул — від можливої екстрадиції політик відмовився.

Саакашвілі, Ющенко, Аваков, Порошенко … Чужий серед своїх

Історія відносин Міхеіла Саакашвілі з Україною триває зі студентської лави. Саме в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка він познайомився з деякими представниками нинішньої української влади. Під час Помаранчевої революції 2004 року підтримував кандидата в президенти Віктора Ющенка, а Ющенко — Саакашвілі у 2008-му під час агресії Росії щодо Грузії. У 2013-2014 роках Саакашвілі кілька разів бував в Україні на Майдані, а після перемоги Революції гідності переїхав до Києва, заявивши, що готовий допомагати Україні і особисто Петру Порошенку. Від посад довго відмовлявся, заявляючи, що виходити з грузинського громадянства не планує. Але в травні 2015-го все-таки отримав український паспорт і очолив Одеську обласну державну адміністрацію (ОДА). Незабаром за це Грузія позбавила Саакашвілі свого громадянства.

На той момент він повністю занурився в українську політику, обіцяв зробити Одесу столицею Причорномор'я, боровся з корупціонерами і кримінальними авторитетами в регіоні, ремонтував дороги. Але з часом Міхеілу Саакашвілі стало тісно в межах Одеської області, він почав конфліктувати на найвищому рівні. Спочатку з олігархом Ігорем Коломойським, потім з представниками влади. Тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова він назвав злодієм, а президента Петра Порошенка — брехуном, готовим відмовитися від демократії, прагнучи узурпувати владу. Ті у відповідь почали звинувачувати його в популізмі, довіра до нього падала. Напередодні відставки з поста глави Одеської ОДА в листопаді 2016 року, за даними опитування групи "Рейтинг", рівень підтримки Саакашвілі як політика становив 22%. За рік до того показник був удвічі більше.

"Для української політики він дивак, та й для світової — теж. Він нестандартний, вибивається із загального ряду. У грузинських реформах він проявив себе як бульдозер, а в українській політиці себе не знайшов", — вважає Олесь Доній, соратник Саакашвілі зі створеної грузинським президентом політичної сили "Рух нових сил". У 2016-му Саакашвілі позбувся посади, а у 2017-му — українського паспорта. Громадянство в нього забрали "через недостовірні дані, виявлені при його отриманні". Після цього він кілька разів намагався повернути документ, проривався в оточення соратників в Україні з боку Польщі, не проходячи прикордонного контролю, після цього тікав по даху будівлі в центрі Києва від представників СБУ перед депортацією, але марно — політику довелося жити в Європі.

Друга спроба Міхеіла Саакашвілі

До Києва Саакашвілі повернувся в травні 2019-го, коли новообраний президент Володимир Зеленський повернув йому громадянство. Ще до перемоги на виборах журналісти запитували в Зеленського, чи буде той співпрацювати з колишнім радником Петра Порошенка, на що він відповідав, що, мовляв, Саакашвілі захищає демократію в Європі і має хороший досвід боротьби з корупцією. У результаті колишній президент Грузії отримав нехай і невелику, але посаду — очолив Виконавчий комітет Національної ради реформ України, а незабаром заснував ще й громадську організацію "Офіс простих рішень і результатів". Весь цей час Саакашвілі часто з'являвся в ефірах політичних токшоу, робив гучні заяви у звичній для нього манері, але результатів роботи видно не було.

"Спочатку Зеленський провів Саакашвілі як елемент боротьби з Порошенком, повернувши йому громадянство. Потім на Банковій подумали, що Національна рада реформ зможе стати майданчиком для формування політичних меседжів, зручних для Зеленського, але, коли добре запрацював механізм РНБО, Саакашвілі став непотрібним. Як сказав класик : "Мавр зробив свою справу, мавр може йти", — говорить Віктор Бобиренко, політтехнолог. Він також зазначає, що в Офісі президента намагалися обмежити вплив Саакашвілі, оскільки через його непередбачуваність працювати з ним дуже складно. З цієї причини в березні поточного року Зеленський звільнив Саакашвілі. "В Україні він збитий льотчик — у нього немає підтримки, прихильники слабкі. Тут він просто колишній політик. Але Саакашвілі так жити не звик, йому важливо бути в активній політиці, він захотів змінити своє життя кардинально, тому і поїхав до Грузії", — упевнений Бобиренко.

Грузинська демократія

Грузинські соратники Саакашвілі твердять, що він зовсім не популіст і готовий пожертвувати собою заради Грузії. Мамука Мамулашвілі, командир "Грузинського національного легіону", який бере участь у війні на Донбасі, зауважує, що Грузія рухається в проросійському векторі: "Передісторія керівної партії олігарха Бідзіна Іванішвілі відома — вона управляється акціонером "Газпрому". Саакашвілі поїхав до Грузії, щоб змінити ситуацію. Він зробив усе, що повинен був зробити для демократичної Грузії, а тепер грузини повинні довести, що вони хочуть жити в демократичній країні". За словами Мамулашвілі, наразі перед Грузією стоїть питання, чи продовжить вона шлях євроінтеграції, чи залишиться під впливом Росії.

Справа в тому, що після парламентських виборів у Грузії 31 жовтня 2020 року не припиняється політична криза. За посередництва Європейського союзу влада і опозиція домовилися, що якщо 2 жовтня 2021 року партія влади "Грузинська мрія" на місцевих виборах набере менше 43% голосів виборців, у країні призначать дострокові парламентські вибори. Для цього Саакашвілі якраз і поїхав на батьківщину. Але підсумкові цифри для опозиції виявилися несподіваними: "Грузинська мрія" набрала 46,56% голосів, у той час як соратники Саакашвілі з "Єдиного національного руху" — 30,7%.

На думку грузинських політологів, приїзд колишнього президента активізував не лише прихильників опозиції, а й влади — люди з більшою охотою пішли голосувати. При цьому в прихильників Саакашвілі все-таки є проміжні перемоги. Наприклад, у великих містах відбудуться другі тури, а в деяких з них, наприклад, Батумі і Зугдіді, кандидати від опозиції випереджають провладних представників. У Кутаїсі Хатія Деканоїдзе набрала 43% голосів. Але навіть якщо другий тур принесе перемогу окремим представникам "Єдиного національного руху", він навряд чи змінить ситуацію в цілому — щоб взяти реванш, прихильникам Саакашвілі доведеться чекати президентських виборів у 2023 році чи парламентських — у 2024-му. Весь цей час експрезидент, ймовірно, сидітиме у в'язниці.

Двосторонні відносини: Саакашвілі і Зеленський

На затримання Міхеіла Саакашвілі президент України Володимир Зеленський відреагував прохолодно, зазначивши, що кожен день звільняє своїх громадян, тому і Міхеіла країна не кине. Про це він сказав на пресконференції в Трускавці, де зібралися депутати від "Слуги народу", зокрема і цивільна дружина Саакашвілі Єлизавета Ясько.

Чи будуть дії президента формальністю або справжньою боротьбою за повернення, нині сказати важко. Українські дипломати дійсно кожен день борються за права тисяч українських громадян, які потрапили в складну ситуацію за кордоном. Часто вони не висувають вимог звільнити людину, але забезпечують їй правову і медичну допомогу, а після винесення вироку просять перевести засудженого в Україну для відбування покарання. Але навряд чи Саакашвілі очікує від України такої підтримки — він хоче чути політичні заяви, а таких немає.

Причин тому кілька. Перша — неоднозначне ставлення до його особистості. Друга — небажання сваритися з Грузією через одного політика. Нагадаємо, що після призначення Саакашвілі в травні 2020 року головою Виконавчого комітету Національної ради реформ Грузія відкликала свого посла з Києва, а президентка країни Саломе Зурабішвілі зажадала від Зеленського його екстрадиції. Тому не дивно, що тепер офіційний Київ висуває лише вимогу судити Саакашвілі неупереджено, а в контексті його переслідування наше МЗС обіцяє не втручатися у внутрішні справи Грузії.

Врятувати політика-революціонера може хіба що тиск Заходу. Але ЄС і США також обмежилися скупими заявами про справедливе ставлення до політика і дотримання його прав.

Міхеіл Саакашвілі та Україна:

експрезидент Грузії (2004-2013) та український політик

2004

Під час протестів у 2004 році підтримував кандидата в президенти Віктора Ющенка, у 2013-2014-му — демократичні сили. Після перемоги на президентських виборах Петра Порошенка Саакашвілі заявив, що збирається допомагати йому з реформами.

13 лютого 2015

Призначений головою Консультативної міжнародної ради реформ, у сфері його компетенції — переговори про постачання в Україну оборонної зброї.

26 травня 2015

Отримав громадянство України указом Петра Порошенка.

30 травня 2015

Призначений головою Одеської обласної державної адміністрації.

16 грудня 2015

Публічний конфлікт з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим.

9 листопада 2016

Відставка з посади голови Одеської ОДА.

28 лютого 2017

Реєстрація партії Саакашвілі "Рух Нових сил".

26 липня 2017

Позбавлений громадянства України "через недостовірні дані, виявлені при його отриманні".

10 вересня 2017

Перетнув польсько-український кордон, після чого суд визнав його винним в адміністративному порушенні — незаконному перетині кордону.

5 грудня 2017

Перша спроба поліції затримати Саакашвілі. Політик ховався на даху будівлі, після чого його таки вивели в поліцейський автобус. Але прихильники заблокували транспорт і звільнили Міхо.

12 лютого 2018

Затримано в ресторані "Сулугуні" в Києві, після чого його депортували до Польщі.

28 травня 2019

Знову отримав українське громадянство після приходу президента Володимира Зеленського.

Важливо

Дві любові Міхеіла Саакашвілі: Сандра Рулофс і Ліза Ясько

7 травня 2020

Призначений головою Виконавчого комітету Національної ради реформ України.

4 березня 2021

Звільнено з посади

До сьогодні

Очолює Офіс простих рішень та результатів.