Від Ела Гора до Грети Тунберг. Навіщо екологію використовують у політиці та хто вигадав екологічний саміт

Країни-учасниці ООН справді вже майже 30 років (з 1992 року) збираються на конференцію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, щоб висловити свою стурбованість і змусити одна одну виконувати зобов'язання у боротьбі з глобальним потеплінням.

Кіотський протокол. Торгівля повітрям

Один із основних документів, ухвалених під час кліматичних самітів, — Кіотський протокол 1997 року. Його підписали та ратифікували лідери 191 держави. Документ зобов'язував розвинуті країни та країни з перехідною економікою скоротити та стабілізувати викиди до 2008–2012 років до рівня 1990-го. Для цього Кіотським протоколом виділяли спеціальні квоти. Ті країни та підприємства, які викидали в атмосферу газів менше за встановлені квоти, могли продати ці квоти іншим. Займалася "торгівлею повітрям" для викиду шкідливих газів з 2003 по 2010 рік Чиказька кліматична біржа (ССХ). Схему активно критикували у ЗМІ. Британський вчений Джеймс Лавлок називав ССХ аферою, яка скоріше дозволяє заробляти гроші, ніж знизити викиди парникових газів. На заміну Кіотському протоколу у 2015 році в Парижі країни ухвалили нову угоду.

Видатним акціонером кліматичної біржі Чикаго був віцепрезидент США в адміністрації Білла Клінтона, лауреат Нобелівської премії миру Альберт Гор. Його вважають "батьком" сучасного політичного екоактивізму. У 2007 році він випустив книгу під назвою "Незручна правда" та однойменний документальний фільм, що отримав два "Оскари". В американській попкультурі з Альберта Гора іноді жартують, вважаючи, що він занадто згущує фарби. Гор став персонажем з мультсеріалу "Південний парк", який розповідав школярам про те, що світові загрожує якась істота під назвою Людиномедведосвин (ManBearPig). Колишній віцепрезидент США з іронією ставиться до їдкої критики на свою адресу.

Один із відомих проектів Гора щодо збереження навколишнього середовища — "Кліматична реальність". У ньому беруть участь активісти зі 170 країн. Зокрема шведський PR-фахівець та засновник екологічного стартапу We Don't Have Time Інгмар Рентцхог, який зробив із Ґрети Тунберг зірку сучасного екоактивізму.

За словами Рентцхога, він помітив дівчину у 2018 році біля шведського парламенту із плакатом у руках. Разом із фотографом зробив кілька знімків та відеороликів із Ґретою, виклав їх у соцмережі, після чого вони стали вірусними. Піарник запросив активістку стати частиною молодіжної ради директорів його екологічного стартапу. І в результаті заробив на Тунберг близько 1 млн євро, використовуючи її фотографії в рекламних роликах.

Ґрета Тунберг, ікона екоактивізму

Незважаючи на незручну історію з Рентцхогом, Ґрета Тунберг стала новою іконою екоруху. У 2019 році вона виступила на конференції ООН з викривальною промовою на адресу політиків, які "вкрали її дитинство" своєю байдужістю до зміни клімату. Журнал Тime назвав дівчину людиною року, а західні політики розділилися на два табори — тих, хто підтримує активістку, та тих, хто її критикує. Наприклад, колишній американський президент Барак Обама називав Тунберг "одною з найбільших захисниць планети", а ексканцлера Німеччини Ангелу Меркель щиро зачепила промова Ґрети перед Генасамблеєю ООН у 2019 році.

Серед затятих критиків шведської активістки опинився колишній президент США Дональд Трамп, відомий висловлюваннями про те, що глобального потепління не існує. У 2019 році він навіть наполіг на тому, щоб США вийшли з Паризької угоди, підписаної у 2015 році майже 200 країнами заради боротьби зі зміною клімату. На думку 45-го американського президента, документ вводив надто багато обмежень і спричинив банкрутство американських компаній.

Ґреті Тунберг кілька разів діставалося від ексцентричного політика за активну громадянську позицію. "Охолонь, Ґрето, охолонь!" — писав Трамп у себе в "Твіттері", жартуючи з емоційності шведської захисниці екології. У відповідь дівчина із 12-мільйонною аудиторією у соцмережах закликала американців голосувати на президентських виборах-2020 за конкурента Трампа Джо Байдена. І жартувала над кандидатом у президенти, який нервував під час підрахунку голосів виборців. "Охолонь, Дональде, охолонь", — писала Тунберг.

Зелені на передовій

Незважаючи на непряму участь в американській виборчій кампанії у 2020 році, Ґрета неодноразово стверджувала, що виступає виключно від свого імені та не співпрацює з жодними політичними силами. Проте активізм Тунберг у 2019 році збігся зі зростанням інтересу до партій зелених у Європі.

На виборах до Європарламенту у 2019 році екопартії показали найкращий в історії результат, набравши близько 20% голосів, — кожен третій молодий виборець до 30 років проголосував за зелених. У 2020 році на муніципальних виборах у Франції вперше кандидати від партії "Європа-Екологія-Зелені" стали мерами у Страсбурзі, Ліоні, Марселі та Бордо. На виборах до Бундестагу восени 2021 року німецька партія зелених отримала 14% підтримки виборців, збільшивши попередній результат на 6%.

Експерти, з якими поговорив Фокус, зазначають, що загроза зміни клімату в західному мейнстрімі дуже важлива.

"Зміни почалися десятиліття тому: змінився спосіб життя, загроза зміни клімату стала дуже важливою для західного суспільства. Про це говорять більшість науковців, медіа та політиків. Я ставлюся до цього скептично — як до політичного чинника. Є проблеми політичного характеру, невідкладніші, аніж нинішні питання, які обговорюють на кліматичній конференції", — каже Фокусу Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва.