Слуга парламенту. Олександр Корнієнко про монобiльшiсть, Дмитра Разумкова та бюджет партІЇ

Про інтерв’ю з Олександром Корнієнком ми домовлялися в жовтні, одразу після того, як він обійняв посаду першого віцеспікера: хотіли обговорити його амбітні плани реформування Верховної Ради та запитати про розвиток партії "Слуга народу". Однак через щільний графік політика зустріч перенесли. За цей час пан Корнієнко склав повноваження голови партії "Слуга народу", щоб зосередитися на роботі у Верховній Раді.

Про відставку та реформи Ради

Майже місяць тому, ставши віцеспікером ВР, ви говорили, що готові поєднувати цю роботу з головуванням у партії. Що змінилося?

— Я на власні очі побачив, що таке Верховна Рада, як вона працює, не з зали засідань як депутат, а з президії. Стало зрозуміло, що багато речей, які з зали здавалися дрібницею, на яку вистачить 5 хв. на день, насправді потребують пів дня. У таких умовах треба робити вибір. Це перша причина. Друга — це сконцентрованість. Рада і партія — два величезних і різних проєкти. "Слуга народу" потребує партійного будівництва, Верховна Рада — реформування, чим я планую займатися. Це буде чергова ­спроба реформувати Раду. Сподіваюсь, успішна.

Якою буде ваша роль у партії?

— Буду її рядовим членом, а якщо мене делегують у політраду, не відмовлюсь, але зараз хочу зосередитися на парламентській роботі. У парламенті потрібні свої люди зі СН, так вийшло, що ми з паном Русланом Олексійовичем [Стефанчуком — головою ВР] є членами партії. Це непогано, коли партія влади бере відповідальність за різні історії: у нас є міністр у політраді, віцепрем’єр Федорів, знаю, що Денис Анатолійович [Шмигаль — голова уряду] має бажання активніше долучитися до роботи партійної, скоро будуть новини на цю тему.

Давайте про реформи. Що таке смарт-парламент, про який ви згадуєте, коли говорите про реформування Ради?

— Поки що це низка дій, що мають покращити комунікацію між виборцями та парламентом. Плануємо новий сайт Ради, а також додаток для мобільних пристроїв, у якому буде доступ до основних законів, новин, можливість отримати інформацію, звідки беруться закони, звідки експертиза знаходить, як законопроєкти потрапляють у комітети, як їх обговорюють. Можна буде ставити галочки навпроти законопроєктів, які цікавлять, і отримувати новини в месенджері або на пошту. Це банальні речі, зрозумілі для найпростіших інтернет-магазинів, але для Ради це поки що ­космос.

Скільки коштуватиме така цифровізація?

— Багато всього можна зробити шляхом оптимізації бюджетів. У нас у ВР залишається багато невикористаних грошей, які можна перерозподілити, зокрема на реформування апарату Ради. Треба вирішити, що робити з депутатськими грошима, які виникають внаслідок того, що депутати не голосують по поправках, або не ходять на засідання комітетів, або не голосують закони. Як результат ми маємо чималий щомісячний "фонд" із десятків мільйонів гривень, заощаджених на заробітній платні.

Про партійне будівництво

Деякі ваші колеги були здивовані щодо інформації про вашу відставку як голови партії. У кулуарах припустили, що причина полягає в тому, що у вас не вистачало сил займатися партійним будівництвом. Незабаром вибори, але представництва СН є не у кожному місті, рейтинги падають.

— Два з половиною роки тому партії "Слуга народу" взагалі не існувало з точки зору виборців. Коли ми займалися президентськими виборами, у нас було 26 обласних координаторів і 15 тис. волонтерів, 95% з яких сказали, що вони волонтери тільки на президентську кампанію. Коли ми розпочали парламентську кампанію, у нас були штаби й ми знайшли нових депутатів, частина захотіла далі приєднатися до партії, хтось — ні, хтось довго вагався. Цей процес тривав протягом всього 2020 ріку, до місцевих виборів, на яких нам вдалося взяти перше місце за сумарною кількістю мандатів по країні, у нас найбільша кількість мандатів — більше 6 тис., фактично навколо цього ми почали будувати регіональну структуру й просити депутатів і голів обласних організацій тісніше інтегруватися зі своїми місцевими колегами. Тому що має бути зв’язок центру з регіонами, передача сигналу згори вниз. Насправді зараз відкрито близько 60 офісів, до Нового року мають запрацювати ще 50. Офіс партії є в кожному обласному й кожному районному центрі.

Скільки людей входять до партії СН?

— До 1 тис. людей, я вважаю. Це члени партії. Ще кілька тисяч місцевих депутатів хочуть вступити до партії. У нас є номінаційні комітети, вони збираються в регіо­нах із різною періодичністю. Якщо більше ніж 6 тис. стануть членами партії, це буде нормально. У нас немає в країні традиції займатися партійним будівництвом. Людям незвично, вони кажуть, мовляв, ми й так депутати від СН у місцевих радах, навіщо нам партія? Але ми хочемо більше людей саме в партії, бо в законодавстві є системна прогалина у відношеннях партій та фракцій. Ми як партія безправні стосовно наших місцевих фракцій. Ми не можемо розпустити будь-яку зі своїх фракцій, починаючи з ВР, закінчуючи місцевою, тому що фракція — це окрема гілка. Уже рік минув із початку присяги, яку принесли депутати на місцях, зараз можна запускати процес відклику, але у нас немає механізму. У нас були випадки, коли в місцевих радах фракції приймали рішення всупереч позиціям обласної або центральної партійної організації. Ми їх збирали на зум, виховували, загрожували, просили. Вони все одно приймали рішення.

Яку оцінку поставите СН за 2,5 роки роботи за 12-бальною шкалою?

— Шість або сім — не знаю, скільки це буде за п’ятибальною шкалою, трійка з плюсом чи четвірка з мінусом. Ми багато зробили, але ще не все.

Назвіть три історії перемоги та три поразки СН.

— Три успіхи: зняття депутатської недоторканності, корупційні реформи, включаючи відповідальність за незаконне збагачення, відкриття ринку землі. Три ще у процесі — пенсійна реформа, економічний паспорт, підвищення соц­стандартів, особливо працівників бюджетної сфери: зарплатня вчителям і лікарям. Вчителям підвищення планується наступного року, лікарям цього року закладено.

Хто найголовніший у партії — Арахамія, Корнієнко чи Тищенко?

— Кожен головний за своїм напрямком. Я був головний як керівник партії. Давид Георгійович [Арахамія] відповідає за парламентську діяльність, ми створили політраду, це новий орган, він набуває сили. Зрозуміло, якщо річ стосується парламенту, я свого часу, коли був першим заступником, слухався Давида по парламенту. Він мене — по партії. Микола Миколайович [Тищенко] головний у Закарпатті як керівник однієї із головних обласних організацій.

Про фінансування "Слуги народу"

Скільки грошей у 2021 році "Слуга народу" одержала від держави? Минулого року ваша партія була найзаможнішою з доходом понад 445 млн грн, з яких 260 млн грн — приватні пожертви.

— Близько 259 млн грн за весь рік із початку 2021-го.

А приватні пожерт­ви?

— У нас був активний 2020 рік, тому що були вибори. Цього року теж були донори, ще не підбивали підсумків, скільки загалом.

У вашому звіті за III квартал 2020 року, де був 41 млн грн приватних пожертв, журналісти виявили фейкових донорів. Як так сталося, що партію фінансували люди, які про це або не знали, або не мали змоги вносити великі суми на партійний рахунок?

— Ми за всіх донорів відповідаємо, 99% — це реальні особи, які давали фінансування, але є різне ставлення людей. Хтось не хоче з журналістами обговорювати ці питання. У нас понад 1 тис. донорів, нехай висновки роблять по всіх. Якщо 1 тис. буде відмовлятися, що вони фінансували, тоді дискутуватимемо далі.

Про монобільшість у Верховній Раді

Ви тиснете руку Дмитру Разумкову під час зустрічі?

— Так, тиснули руки, це нормально. Але далі "добрий день" не заходить. Я не дуже розумію, що Дмитро Олександрович робить, ані як колишній колега, ані як технолог. Не факт, що співпраця зі старими політиками — це те, чого очікують виборці.

Він анонсував створення міжфракційного об’єднання (МФО) "Розумна політика". Згідно з попередніми списками, туди планує увійти орієнтовно 21 депутат СН. Що буде зі "слугами", які увійдуть до МФО Разумкова?

— Цікаве об’єднання, там є колеги зі СН, треба їх запитати щодо мотивів. Деякі до цього ставляться просто: я вступив ще до одного МФО — їх близько 100 штук у ВР. Дійсно, це ще одне з МФО, куди Дмитро Олександрович зібрав всіх, кого зміг.

Я бачив різні пости у Facebook останніми днями, мені цікаво самих колег запитати, бо [до "Розумної політики"] йдуть колеги з ­діаметрально ­протилежним ідеологічним напрямком. Є ­колега Мітя Гурін — він ярий майданівець, працював із Уляною Супрун, комунікував медичну реформу, це людина з цінностями Майдану. Поруч є Артем Дмитрук (нардепа Дмитрука виключили із фракції СН 16 листопада), завсідник каналу Шарія, який постійно ображає покійного пана Ройтбурда. Що може поєднати цих людей, таких різних? Це питання. Може, програма, яку ми не чули поки що — ніби треба виконати все, що не виконала "Слуга народу", але ще два роки, рано нас ховати. Або в них є спільний олігархічний інтерес, доступ до певних медіа, або хтось їм пообіцяв інвестиції в політичну діяльність, це треба з’ясовувати. Чи є це підставою для того, щоб вживати якісь санкції, фракція визначатиметься.

Чи є це загрозою для монобільшості? Якщо певні депутати зі СН підтримують МФО Разумкова, вони не голосуватимуть за ініціативи фракції СН.

— Це буде момент політичної відповідальності, пан Разумков два роки тому в інтерв’ю Гордону казав: якщо в тебе розійшлися думки з партією, ти маєш скласти мандат і йти на перевибори, а не проводити свою політику. Якщо людина обрала інший шлях, вона має чесно сказати про це й вийти [з фракції]. Якщо це стосується мажоритарного депутата, він залишиться депутатом Ради, якщо списковика, то він втрачає мандат, але це чесно.

Важливо

Велосипед на холостому ходу. Що робити партії Зеленського, щоб припинити втрачати рейтинги

Якщо з фракції виключать депутатів і вас лишиться менше ніж 226, з ким СН створюватиме коаліцію?

— Є кілька сценаріїв. Можливо, хтось вступить із позафракційних, тоді нас знову буде 226. Будь-хто може це зробити з мажоритарників. Або мажоритарники з інших фракцій приєднаються до нас. Списковики так не можуть зробити, хоча щодо "Голосу" я не впевнений, тому що в них розлад, і ми не знаємо, як там що працюватиме. Другий розвиток — згідно з Конституцією, якщо нас менш ніж 226, треба запускати коаліцій­ний процес. Будемо розв’язувати питання поступово. Наразі такі питання не виникають.

Про закони: про олігархів, ОРДЛО, столицю України та евтаназію

Президент підписав закон про олігархів. Як ставитеся до цього документа?

— Слава Богу, це сталося, за пів року закон набуде чинності, і ми вже бачимо наслідки: наступного дня після того, як президент підписав закон, один із тих, хто точно підпадає під критерії [йдеться про Петра Порошенка], почав шукати обхідні шляхи — продав телеканали. Це його справи, звісно, як будувати бізнес. До того ж лишилося ще два критерії, під які він підпадає. Але, сподіваємося, це був приклад, як закон змінить політичний ландшафт в Україні.

Згідно з законом, список олігархів модеруватиме РНБО. Останнім часом цей орган влади відмітився некомпетентністю, вносячи до списків санкцій прізвища людей із помилками, як це було зі злодіями в законі — цей випадок Арахамія назвав корупційним. Як ви вважаєте, РНБО вистачає компетентності, щоб складати список олігархів?

— Як ви вважаєте, президент, прем’єр, голова ВР, низка міністрів, голова СБУ, генпрокурор тощо — це компетентний список? Помилки бувають через адміністративні причини. Якщо ми кажемо, що це орган, де зібралися всі керівники держави, у цього органа є конституційний статус, питання про компетенцію не виникає. РНБО має компетентно з’ясовувати будь-які питання стосовно національної безпеки.

Тобто адміністративні помилки у санкційних списках РНБО — це нормальний процес, який ми можемо побачити, коли складатимуть реєстр олігархів?

— Під час підготовки закону про олігархів до другого читання ми внесли норму про те, що "кандидат в олігархи" може оскаржити рішення щодо нього, дати пояснення.

Минулого року в грудні, коли Рада продовжила закон про особливий статус ОРДЛО, ви сказали, що "це важливий закон, який показує, що Україна перебуває в мирному процесі, без якого цей процес буде заблокований". Що буде із законом про ОРДЛО цього року?

— Ця тема листопадно-груднева, вона оновлюється, зараз консультуватимемося з колегами, які займаються мирним процесом. Найближчим часом відбудеться зустріч консультативна між ТКГ та віцепрем’єркою Верещук за участю Офісу президента. Далі з президентом узгодимо, як ми рухаємося. Попередні два роки ми продовжували дію закону, він є важливим актом для мирного процесу.

Ви обіцяєте, що до кінця року Рада ухвалить новий закон про столицю. Не боїтеся політичної та господарської криз у столиці? Може, краще дружити з місцевою владою?

— Чому це викликає кризу? Навпаки, місто нарешті перейде до виконкому, про що всі мріяли, виконком сформує Київрада, він нестиме відповідальність, а голова КМДА писатиме листи, даватиме поради, як меру та його команді краще працювати. Відносини з Кличком у мене робочі. У СН із ним теж нібито не було великих сварок.

Закон про евтаназію. Ви вірите, що його ухвалять?

— Питання чутливе. Не думаю, що з наскоку можна підібратися, треба обговорювати з суспільством — хоча б у форматі соціологічних опитувань. Не впевнений, що тема збере на референдум необхідну кількість охочих. Вона точно не має бути продуктом ані якихось індивідуальних депутатських дій, навіть із партії влади, ані політичних торгів. Вважаю, що думка суспільства буде негативною. Це моє бачення.

Бліц із важливих питань ­держави

Чому так сталося, що провалилася вакцинація?

— Це запитання має два виміри. Перший — історичний. Ще з часів уряду Азарова були історії з вакцинацією, які поступово підривали довіру до самого явища. Це стало підґрунтям для російської пропаганди щодо антивакцинаторських настроїв, починаючи з повної нісенітниці про чипування та закінчуючи якістю різних вакцин. Насправді це серйозна історія. РФ сильно впливає на український медіапростір. Другий вимір — були організаційні проблеми. Ми змінили міністра, зараз достатньо пунктів вакцинації. Але це не є основною причиною, чому не вакцинуються. Ми побачили, що на Заході, коли люди відчувають обмеження, вони починають активно вакцинуватися.

Чому так сталося, що Україна не підготувалася до піку корони взимку? Кисню бракує, лікарів обмаль.

— Ми розуміємо, що нова хвиля стосується невакцинованих людей. Я б не розганяв, що ми зовсім не готові. Скажу цифрами. Проблеми з киснем не мали системних причин. У нас зараз є 75,5 тис. ліжок під ковід, із них зайнято ­46–47 тис. (це на 8 листопада статистика). Кисню треба 37 тис., а ліжок із киснем — 71 тис. Додам, що, за даними МОЗ, вакцинованих госпіталізованих із підтвердженим ковідом — до 3%.

Щодо лікарів. Систему медицини руйнували 25 років, потім була медична реформа, яка щось виправила, щось — ні, але система з підготовки лікарів вихолощувалася, лікарі від’їжджали за кордон, і за рік їх важко знайти. Я був у лікарні в ковідній реанімації, можу поділитися враженнями. Там досить молодий персонал, вони навчалися фактично на нас, щиро кажучи, в таких обставинах мені хотілося просто швидше одужати. Зараз буде краща зарплата, престижніша медична праця, це спровокує протягом ­п’яти-семи років приток людей у медичну систему.

Чому в країні немає вугілля?

— Це треба запитувати в Росії. Країна, що воює з нами, користуватиметься будь-якою можливістю нас блокадувати, враховуючи ціни на енергоносії у світі, враховуючи, що немає вугілля навіть у Китаї.

Це світова енергетична криза. Але контракти складено, їде вугілля зі США, є з Польщею контракти, із ПАР. Інший напрямок — запуск газових блоків, про це говорив міністр енергетики, це вирівнюватиме балансуючі потужності, коли зростатиме споживання, воно зазвичай увечері зростає, у темні періоди року.

Енергетична незалежність — це тема, яка назріла цього року як ніколи, ми маємо вибудовувати власну енергетичну систему, яка мінімально залежатиме від зовнішнього газу, а від російського — й поготів; максимально використовувати потенціал України — це річковий потенціал, відновлювальні джерела енергії; звичайно, треба говорити про атомну енергію, інтегруватися в європейську систему. Ми розуміємо: з нашим енергобалансом ми влітку завжди будемо в профіциті, а взимку, навпаки, у дефіциті. Це оптимістична програма на десятки років: перейти повністю на електричну енергію, використовувати електрику в побуті, для обігріву — це електрокотли, переходити на інші джерела. Це амбітна історія. Я кажу як політик, я мрію так. Щоб ми не були залежні від вугілля й переходили або на відновлювальні джерела, або на ядерну енергетику, або на водень, якщо буде виробничий потенціал. Зараз головна задача міністра енергетики — зберігати енергобаланс. Віялових відключень не має бути. Усі можливості для цього є.