Примус до Мінську. Які угоди щодо Донбасу перетворилися на інструмент тиску на Україну

Останні два місяці західні ЗМІ системно нагнітають ситуацію довкола України. Посилаючись на власні джерела, вони стверджують, що Росія готується до повномасштабного вторгнення. Згодом про це почали заявляти політики США, ЄС, Великої Британії, указуючи на дані своїх розвідок. Попри спроби офіційного Києва заспокоїти, що загрози немає, дипломатичний маховик було вже не зупинити. Під час переговорів Володимира Зеленського та Джо Байдена, зустрічі на рівні радників лідерів "нормандського формату" ще гучніше почав лунати заклик виконати Мінські домовленості.

Інструмент примусу

"Відбулась змістовна та непроста розмова, аудит виконання мінських домовленостей і нормандських домовленостей 2019 року. Сторони визнали, що існує багато розбіжностей між Україною та РФ щодо виконання мінських угод та їх трактування, але є бажання над цим працювати", — сказав Андрій Єрмак, керівник Офісу президента, 26 січня в Парижі після зустрічі радників лідерів країн "нормандської четвірки".

Переговори тривали понад сім годин. Заступник керівника адміністрації президента РФ Дмитро Козак заявив, що, поки будуть різні щодо трактування Мінських угод — реалізації, послідовності відповідних дій, — "нормандський формат" навряд чи зможе відіграти будь-яку істотну роль у сприянні врегулюванню конфлікту на сході України й у контактній групі.

Від Мінських угод ми відмовитися не можемо, бо до них прив'язані насамперед санкції Євросоюзу з питань, пов'язаних із Донбасом

"Першочергове завдання в "нормандському форматі" — вийти на єдине розуміння всіх положень Мінських угод щодо політичних умов урегулювання, дотримання режиму припинення вогню, гуманітарних питань. Доки будуть розбіжності, ми не зможемо надіслати жодних позитивних сигналів контактній групі, не зможемо сприяти врегулюванню конфлікту", — заявив Козак.

У розмові з Фокусом політичні аналітики сходяться на думці, що "аудит", як "Нормандії", так і "Мінську", про який говорить Єрмак, — міф, оскільки ніякого прогресу чи досягнень на цьому дипломатичному фронті немає. Хоча політичний оглядач Тарас Семенюк зазначає, що повернення переговорів до "нормандського формату" навіть на найнижчому рівні — плюс.

"Поки говорять дипломати, гармати мовчать. "Нормандський формат" безплідний, і те, що там відбувається, не несе розуміння того, що буде далі. Взяли два тижні паузи перед новою зустріччю в Берліні, щоб потім говорити було про що? Що може змінитися за ці два тижні, якщо нічого не змінилося за два роки?" — підсумовує Семенюк.

Політичні аналітики вказують, що тема необхідності імплементації Мінських угод ритуально лунає з усіх боків із 2015 року, коли їх підписали. Але те, що зараз відбувається, носить новий формат, і в цьому бачать небезпеку. На їхню думку, західні країни можуть тиснути на Україну з метою реалізації повною мірою мінських угод, і вигідно це насамперед Росії.

"Інтерес західних країн — це налагодження відносин із РФ, вирішення за рахунок України власних стратегічних питань. Також вони хочуть перетягнути Росію як союзника протидії Китаю. За умов такого розкладу ми залишаємося слабкою ланкою, і тому на нас починають тиснути. До речі, Китай на нас також тисне і вважає Мінські угоди "вихідною точкою" вирішення українського питання", — розповідає Тарас Загородній, керівний партнер Національної антикризової групи.

Погоджується з такою думкою й Олег Жданов, військовий експерт. За його словами, російський лідер хоче укласти з Китаєм союз, це б дозволило Росії повернутися б її на олімп світової політики.

"Зараз усе йде до біполярного світу. Китай і США намагаються ділити світ, а Україна — головний інструмент у руках Заходу, розмінна монета в переговорному процесі. Але я не думаю, що Захід дуже сильно тисне на виконання мінських домовленостей, я думаю, цього хоче й Офіс президента. Зеленський уже готується до виборів, йому треба перемога, треба якісь зрушення щодо Донбасу. А поруч є ще Єрмак, який протягує всі ці ініціативи, згадаймо навіть так звані кластери, все це пагубно для країни", — пояснює Жданов.

Сергій Гармаш, учасник переговорів із урегулювання на Донбасі, зазначає, що це тривожний сигнал, коли Росія намагається зараз за допомогою Франції та Німеччини змусити Україну прийняти текст мінських угод таким, як його трактує Москва.

"Я говорю, як це відчуваю. Хоча навіть той факт, що Україна відкликала свій законопроєкт, який уже був зареєстрований у парламенті, про політику перехідного періоду, свідчить про те, що тиск є. Тому що президент Зеленський на останньому пресмарафоні відверто казав, що під тиском чи під впливом наших партнерів цей законопроєкт не треба розглядати, тому що в них була така, можливо, не вимога, але прохання було. І ми бачимо, що цей законопроєкт відкликано", — говорить він.

Політолог Андрій Золотарьов зазначає активну роль у зовнішній політиці Великої Британії та візит в Україну британського прем’єра Бориса Джонсона.

"Київ з огляду на специфічні відносини з Вашингтоном шукає точку опори. І небезпідставно намагається знайти її в Лондоні. У Британії підтримують США щодо тез про Російське вторгнення. Можливо, Борис Джонсон додавлюватиме Київ щодо Мінська. Тут можна погодитися з Юлією Тимошенко, що вся ця ситуація із шантажем військовою загрозою є інструментом примусу виконання Україною Мінська", — зазначає Золотарьов.

Експерти вважають, що Мінські угоди можуть виявитися тією точкою, яка стане компромісом між Росією та США. Тому що Байден, у якого в цьому році вибори до Сенату, може втратити все чи майже все, тому йому важливо показати, що він не відступив. Мовляв, ми врятували світ від третьої світової війни. Особисто для Росії Мінські угоди знімають питання вступу України до НАТО та перетворюють її на гібридну, ручну державу.

Немає інших форматів

Якщо простежити публічну риторику США щодо України, то за останні тижні чи не кожна заява, наприклад, Ентоні Блінкена з приводу російської агресії, супроводжувалася закликами до Москви та Києва почати виконувати Мінськ. В інтерв’ю Фокусу керівник ОП Андрій Єрмак зазначив, що Україна готова виконувати мінські угоди щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, але є питання, які можна по-різному інтерпретувати.

"У документах є суперечливі питання, є деякі положення, сформульовані так, що трактуються сторонами по-різному. Тому Україна пропонує і пропонуватиме шляхи виходу з ситуації, що склалася, — головне, щоб було бажання "з того боку", — пояснив Єрмак.

Нормандський формат безплідний, і те, що там відбувається, не несе розуміння того, що буде далі. Взяли два тижні паузи перед новою зустріччю в Берліні — для чого? Що може змінитися за ці два тижні, якщо нічого не змінилося за два роки?

Експерти зазначають, що через різночитання угод із 2015 року ніякого прогресу немає, навіть щодо пункту дотримання режиму тиші. Українська влада неодноразово підкреслювала, що не може погодитися на надання особливого статусу самопроголошеним "республікам" та узаконення їх через вибори без отримання контролю над кордоном. Росія, з другого боку, не хоче погоджуватися на передавання Україні контролю над кордоном, адже це позбавить її можливості підтримувати бойовиків. Тому, на думку експертів, виконання мінських угод можливе лише на умовах РФ, або продовжуватиметься заморожений формат, який існує всі ці роки.

"Мінські угоди хоч і не є актом міжнародного юридичного характеру, але це політико-дипломатичні домовленості, більше того, вони були схвалені, не затверджені Радою безпеки ООН", — заявив міністр оборони Олексій Резніков. Але, не зважаючи на такий юридичний статус, усі сторони перебувають в патовій ситуації через те, що не можуть вийти чи відмовитися від них. До Мінська прив’язані санкції проти Росії, а тому винними в зриві домовленостей не хочуть бути ні Київ, ні Москва.

"Від Мінських угод ми офіційно відмовитися не можемо, бо до них прив’язані насамперед санкції Євросоюзу з питань, пов’язаних із Донбасом. Будь-яке офіційно зафіксоване порушення мінських угод із нашого боку може спричинити перегляд санкцій проти РФ у бік послаблення. Не заперечую навіть накладення санкцій на Україну. У багатьох країн давно сверблять руки це зробити, тому що ми для них є проблемою", — говорить Тарас Загородній.

Він додає, що інтерес мінських угод для Росії та Заходу ще й у тому, що після повного виконання їх пунктів з РФ знімаються санкції і з нею продовжують торгувати, ніби нічого не сталося. А Україні залишається купа проблем, зокрема з представниками "ДНР" і "ЛНР" — будь-яка суперечка із ними сприйматиметься як громадянський конфлікт. При цьому поки перемовини по Мінську формально продовжуються, стримується можливість "значного військового конфлікту з Росією".

Експерт із зовнішньої політики Українського інституту майбутнього Ілля Куса вважає виконання мінських угод руйнуванням країни. За його словами, останній візит держсекретаря Блінкена свідчить про те, що саме Штати мають намір, використовуючи начебто масштабну агресію Росії, переконати Офіс президента Зеленського виконувати політичну частину Мінських угод.

"Нехай навіть ціною болысних поступок із подачі влади у нас створили ілюзію, що "Захід завжди буде з нами" і що національні інтереси США прямо корелюють з інтересами України", — говорить він.

За словами Куси, сприйняття цих угод усередині України може відрізнятись від того, яким бачать їх реалізацію американці та європейці. Із погляду інтересів України, "особливий статус" для ОРДЛО з правом вето на зовнішню політику є перетворенням країни на федерацію, залежну від рішень, що ухвалюються в Кремлі. Олег Жданов додає, що сподіватися на "захист" західних партнерів не варто, оскільки їх може влаштувати будь-який варіант, який дозволить уникнути затяжного військового конфлікту в Європі.

Відсіч імплементації

Попри те що Україна декларує готовність і надалі виконувати Мінські угоди, але за умов наявності чіткого плану роботи з деокупації частини території двох областей країни, експерти вважають, що позиція влади гратиме ключову роль.

"Примусити Україну виконувати будь-що сьогодні майже неможливо. Ми бачили за ці роки щодо Донбасу, коли намагалися щось протягнути, як реагувало суспільство", — пояснює Ігор Петренко, експерт МЦПД.

Ціною болісних поступок із подачі влади у нас створили ілюзію, що "Захід завжди буде з нами" і що національні інтереси США прямо корелюють з інтересами України

Варто зазначити, що в самої влади немає єдності щодо Мінських угод. За інформацією Фокусу, в Офісі президента є план, як реалізувати кожен пункт цих угод, і вони готові йти на певні компроміси задля їх реалізації. Але частина команди вже робить гучні заяви, наприклад секретар РНБО Олексій Данілов.

"Виконання мінських угод означає руйнування країни. Коли вони були підписані під дулом російської гармати — а німці і французи дивилися, — усім розумним людям уже було зрозуміло, що реалізувати ці документи неможливо", — зазначив Данілов.

Тарас Загородній вважає, що навіть теоретично в парламенті не знайдеться голосів за імплементацію мінських угод. Імовірно, немає їх навіть у "слуг народу" з різних причин. Вони розуміють, що голосування за це може викликати обурення в значної частини суспільства — аж до застосування зброї, зокрема й проти депутатів. А це призведе до краху влади президента. З іншого боку, вони розуміють, що щось треба робити. Але позиція влади залишається млявою, і вона нічого не пропонує.

"Варто нагадувати нашим союзникам, які підписували з нами Будапештський меморандум, що вони мають зобов’язання насамперед щодо нього, а не за мінськими угодами. Ці зобов’язання стосуються передусім гарантій збереження нашої територіальної цілісності. Такий хід цікавим може бути подвійно, якщо знайде підтримку у влади. Тим більше не забуватимемо, що Мінські угоди, хоч і підтверджені резолюцією Ради безпеки, не ратифіковані нашим парламентом. Ми ніби й хочемо їх виконувати, але маємо при цьому великі труднощі. Потрібно наполегливо вимагати від наших шановних американських друзів виконувати свої зобов’язання перед Україною", — говорить експерт.

Андрій Золотарьов вказує, що спроба натиску або хоч намагання наблизитися до виконання Мінську може детонувати дуже гостро. Перехід цих червоних ліній — шанс для Порошенка й інших представників опозиції, до цього додадуться ще економічно-соціальні фактори.

"Захід у цьому плані цинічний: підписали — виконуйте. Україна тут опиняється в ролі розмінної монети. А для США важливо не допустити союзу Росії й Китаю", — пояснює він.

Експерти резюмують позицію українського суспільства: входження так званих "народних республік" до складу України на російських умовах дозволить їм просувати інтереси Кремля, блокуючи наміри країни щодо вступу до НАТО та Євросоюзу, через що мінські угоди ніколи не користувалися популярністю в країні.