Велика угода. Чи здає Захід Україну та чому спрацювала тактика військових навчань РФ біля кордону

У першій половині грудня відбулося кілька важливих переговорів між світовими лідерами. 7 грудня американський президент Джо Байден провів відеозустріч із президентом Росії Володимиром Путіним, напередодні поспілкувавшись із європейськими колегами. 9 грудня Байден поговорив із президентом Володимиром Зеленським, який 15 грудня зустрівся з президентом Франції Емманюелем Макроном і канцлером ФРН Олафом Шольцем у Брюсселі. Експерти звертають увагу, що під дипломатичними формулюваннями підтримки України, Захід може піти на продавлювання імплементації мінських угод.

Зняли напругу

Перша зустріч цього року в президентів США та Росії відбулася в липні в Женеві. Якщо тоді, за словами Путіна, питання України "зачепили лише мазком", то під час останньої двогодинної відеоконференції Україна стала центральною темою. Експерти зазначають, що це перші предметні переговори, під час яких сторони обмінялися конкретними пропозиціями та позиціями, хоч і більша частина розмови все ж таки залишається за лаштунками.

Байден укотре нагадав про свою підтримку територіальної цілісності та суверенітету України та закликав до "деескалації та повернення до дипломатії". У Росії зазначили, що важливу роль у розмові зайняла "проблематика, пов'язана із внутрішньоукраїнською кризою та відсутністю прогресу у виконанні мінських домовленостей 2015 року". Також у Москві підтвердили заяву Байдена про санкції в разі нападу на Україну.

Путін дуже вміло використовує психологічні особливості Байдена та недоліки Заходу, але навряд чи Путін захоче воювати, враховуючи рейтинг, що падає, і ті проблеми, які є в нього в країні

Проте в Україні звернули увагу, що після закінчення переговорів із проєкту військового бюджету США зникла згадка про санкції щодо газопроводу "Північний потік-2", як і пункт про запровадження санкцій проти 35 росіян із оточення Путіна. А Україні сенатори вирішили виділити $300 млн військової допомоги.

"Ця сума ні про що. Я вважаю, що переговори конструктивні для двох країн — Росії та США. Підтримка діалогу — це важливий інструмент, щоб запобігти погіршенню ситуації. Але для України особливої цінності я не побачив", — каже Фокусу Андрій Бузаров, експерт-міжнародник.

Ще однією ключовою темою стало можливе членство України в НАТО. Путін заявив, що НАТО робить небезпечні спроби освоєння української території та нарощує військовий потенціал біля кордонів РФ.

"Тому Росія серйозно зацікавлена в отриманні надійних, юридично зафіксованих гарантій, що виключають розширення НАТО в східному напрямку та розміщення в суміжних із Росією державах ударних наступальних систем озброєнь", — заявив російський президент.

Політолог Руслан Бортник звертає увагу на примирливі меседжі з боку Байдена про те, що обговорення з партнерами НАТО щодо російських побоювань щодо розширення альянсу буде. І це незважаючи на те, що ще за тиждень до розмови він стверджував, що не визнає червоних ліній РФ.

"Це показує, що російський спосіб виклику на діалог шляхом проведення навчань на західному кордоні працює. Не можна виключити, що цей спосіб узгоджений із американською адміністрацією. Потрібна загроза, яка виступить обґрунтуванням такої зустрічі. Тому що Байдену не так просто, як Путіну, він перебуває під внутрішнім тиском, і будь-які переговори та домовленості з Росією піддаються критиці з боку республіканців, які намагаються з Байденом зробити те, що демократи робили з Трампом, запустивши процедуру імпічменту", — розповідає Фокусу політолог.

За словами Бортника, будь-які домовленості з Росією, швидше за все, носитимуть закулісний характер, оскільки риторика пов'язана з національними інтересами.

"Сьогодні національний інтерес США — це пошук певного балансу на тлі глобального протистояння з Китаєм, оскільки з РФ легше домовитися, ніж із Піднебесною. Росія слабша, і вимоги її менші, ніж у Китаю. Тому цим двом країнам легше домовлятися — не про дружбу, а про правила холодного світу, або про правила стратегічної стабільності, як вони це люблять називати", — каже Бортник.

Другий момент, на який звертають увагу політичні експерти, — Байден зателефонував Зеленському лише за два дні.

"Українська влада традиційно намагається використати геополітичний розклад у своїх внутрішньополітичних цілях, і створюється імітація, що ми самостійні в багатьох питаннях. Насправді ми залежні від багатьох питань, наприклад щодо Донбасу від Росії, фінансово від допомоги США, влада дуже незграбно використовує зовнішньополітичну ситуацію", – пояснює Бузаров.

Обмін сферами впливу

Політичний аналітик Руслан Бізяєв вважає, що ситуація навколо України була тлом для цієї зустрічі, приводом до розмови. Як зараз це продають у Америці? Завдяки Байдену немає вторгнення російської армії до України.

"Воювати зараз нікому не вигідно. США та РФ домовилися на рівних позиціях, що найближчим часом Європа не буде полем битви. Це ключовий фактор", — підкреслює Бізяєв.

Колишній радник Путіна Андрій Іларіонов вважає, що Байден може пожертвувати безпекою України задля безпеки Європи та всього світу.

"Те, що ми бачили протягом минулого тижня та побачимо наступного тижня, — це спроба здійснення нової змови, але тепер жертвою, очевидно, є Україна, ми бачимо, що, на превеликий жаль, претензії агресора Путіна проти України, Грузії й інших країн виявилися почутими, зрозумілими та прийнятими адміністрацією Байдена", — говорить Іларіонов.

За словами Бізяєва, останні події добре демонструють геополітичний розклад. США формально залишаються лідером західного світу, Байден говорив із Путіним від імені західного світу, а не від себе особисто. Експерт нагадує, що напередодні розмови Байден поговорив із Джонсоном, Макроном, Шольцем і прем'єр-міністром Італії. Аналогічно і Путін не від себе особисто говорив, оскільки перед цим поговорив із Сі Цзіньпіном, прем'єр-міністром Індії, із прем'єр-міністром Ізраїлю, а також лідерами близькосхідних монархій.

Експерт аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ігар Тишкевич зазначає, що ключове посилання, підтверджене з обох боків, — розмова про створення робочої групи "Росія, Європа, Америка з деескалації на східному фланзі НАТО", тобто в Східній Європі.

"Для України це вкрай важливо. Тому що під ескалацією на східному фланзі НАТО мають на увазі ситуацію в Україні та Білорусі. В обох випадках — про ситуацію в конкретних країнах розмовлятимуть без їхньої участі.

Важливо

Референдум по Донбасу, "цинічна" Європа та шлагбаум перед НАТО. Що важливе говорив Зеленський в інтерв'ю "1+1"

Росія планомірно намагається увійти в процес розділу сфер впливу та співіснування різних систем. У такому разі для нас це буде надзвичайно небезпечна ситуація. Тому що ми бачимо провісник, умовно кажучи, "Великої угоди". Де обмін поступками відбуватиметься в різних зонах впливу. Послабивши свою присутність у якійсь із них, менш значущої для даної сторони, просунутися в іншій", — пояснює Тишкевич.

Андрій Бузаров не вірить у конструктивний діалог щодо Донбасу та виключає пожвавлення переговорного процесу щодо ОРДЛО та взагалі з Росією.

"Навпаки, я бачу стійку позицію ще більшого нагнітання ситуації, бо жодних конкретних заяв із боку зовнішньополітичних гравців надихаючого характеру для України не зроблено. Мені здається, найближчі пів року-рік ітиме нагнітання ситуації, у тому числі на кордонах із Білоруссю та Польщею", — каже він.

Переговори в трьох рівнях

За словами Бортника, може бути запущений новий формат міжнародної спеціальної комісії між США та РФ, можливо, що США приєднаються до "нормандської четвірки" та візьмуть на себе роль гаранта виконання мінських угод, і ці переговори стануть каталізатором нової спроби врегулювати конфлікт на Донбасі.

"При цьому формується інша переговорна модель. Думаю, стратегічні питання, як реалізовувати мінські угоди, вирішуватимуться якоюсь комісією Росія — США; тактичні та концептуальні завдання — як реалізовувати, якими прийомами вирішуватимуться на рівні "нормандської четвірки"; а конкретні алгоритми та інструменти їх реалізації залишаться на рівні мінської переговорної групи. Схоже, сформується така архітектура на 2022 рік", — говорить Бортник.

Будь-які домовленості США з Росією, швидше за все, носитимуть закулісний характер

Підтверджує цю тезу заява президента Зеленського, який допустив можливість створення окремого переговорного майданчика, який може співпрацювати з "нормандською четвіркою".

"Це може бути один-єдиний план, коли обговорюються питання на окремому майданчику, де є присутність України та, наприклад, США та Росії, а деякі дуже важливі речі обговорюються в "нормандському форматі", — припустив Зеленський.

Директор Інституту світової політики Євген Магда вважає, що Байден робить помилку, бажаючи створити з країнами старої Європи групу високого рівня для обговорення з Росією безпекових питань, тому що в тих країнах помітний вплив Росії, виняток — Британія.

"Байдену вже доводилося заспокоювати країни Бухарестської дев'ятки через ситуацію з Росією. Путін дуже вміло використовує психологічні особливості Байдена та недоліки Заходу, але навряд чи Путін захоче воювати, враховуючи рейтинг, що падає, і ті проблеми, які є в нього в країні", — вказує Магда.

Тиск наростатиме

Наразі Вашингтон передав естафету з українського питання своїм європейським партнерам. Президент Франції Емманюель Макрон як представник "нормандського формату" має переговорити з Путіним і Зеленським щодо подальших кроків у врегулюванні конфлікту на Донбасі. Також до процесу приєднається Олаф Шольц, котрий змінив Ангелу Меркель на посаді канцлера Німеччини.

Експерти побоюються, що великої підтримки від європейських партнерів чекати не варто, навпаки, очікують на тиск на Зеленського в реалізації політичної частини мінських угод. Також вони згадують нещодавню заяву міністра оборони Олексія Резнікова, який звинуватив Німеччину в блокуванні постачання зброї Україні через НАТО, незважаючи на попередження США про можливе нове вторгнення Росії. Важливо враховувати бажання Парижа повернути Путіна на шлях переговорів і консультацій, оскільки Макрон має наступні президентські вибори та потребує геополітичних перемог.

"Позиція Путіна та Байдена щодо мінських угод — це що, тільки після телефонних переговорів стало відомо? Ні. Про це говорили в Женеві влітку. Те, що вони це продавлюватимуть, було зрозуміло. Після женевських переговорів Нуланд сказала, що Путін попросив, і Байден погодився надати політичну автономію ОРДЛО. Тепер знову порушується ця тема. Що за ці шість місяців зробило керівництво України, щоб не допустити тиску на себе й українське суспільство? Нічого", — стверджує Іларіонов.

Бізяєв зазначає, що нині Офіс президента в дуже складній ситуації, особливо після останньої медійної атаки, яку організовував Держдеп.

"Виконати Мінськ у тій конфігурації буде дуже важко — це може спровокувати внутрішній вибух. Я думаю, після НР розпочнуться рухи в спробі імплементації мінських угод у наше законодавство. Подивимося, як пройде наступне засідання ТКГ, чи будуть якісь рішення", — резюмує політичний аналітик.

Тишкевич каже, що українській владі варто відповісти для себе на ключові питання: які реальні завдання ставимо перед собою? Як ідемо до своїх цілей? Як артикулюємо це нашим партнерам? Адже свої інтереси ми можемо відстояти лише самі. Росія ж продовжить комбінувати економічний тиск, грати у військову загрозу та проводити політичну дестабілізацію.