100 днів трансформації Зеленського. Як змінився президент під час війни

На початку своєї каденції він спілкувався російською мовою, намагався домовитися з росіянами, хотів зазирнути в очі президента РФ Володимира Путіна та побачити у них мир.

Після повномасштабного наступу Росії на територію України 24 лютого 2022 року президент Володимир Зеленський кардинально змінив свою позицію: називає РФ ворогом, заявляє, що поступки Путіну неможливі, а на ракетний удар по житловому будинку в Одесі реагує більш ніж емоційно: "Подонки смердючі, інших нема слів".

За вчинками та словами українського президента три місяці уважно стежили на всіх континентах, а редакції світових медіа називали його прізвище серед найвпливовіших людей на планеті.

Рішення залишитися

Озираючись у минуле, експерти кажуть: поведінка Зеленського у перші дні і навіть години несподівано змінилася на користь України. Ніхто не чекав, що Україна вистоїть — ані вороги, ані партнери; їй відводили 72 години. За цей час вся влада, на чолі із Зеленським, могла б виїхати або до Львова, або далі — до Варшави, Кракова, Лондона. І там би вже функціонувати як президент та уряд у екзилі. Тим часом у Києві керування державою було б втрачено, а окупанти увійшли б як на курорт.

Експерти наголошують на слові "несподівано", бо знають, як напередодні повномасштабного вторгнення і міжнародні партнери, і охорона президента рекомендували Зеленському покинути Київ. Тиск значно посилився, коли російська армія увійшла до Чорнобильської зони і прямувала до Києва.

"Тоді в урядовому кварталі, а також Брюсселі та Вашингтоні складалося враження, що наступ не утримати. І його мета очевидна: елітні війська армії РФ, зокрема, кілька літаків псковських десантників, повинні були захопити урядовий квартал, а потім або знищити українську владу, або схилити її до співпраці, тому можна говорити, що пропозиції про евакуацію надходили Зеленському з усіх боків, — каже Фокусу політичний експерт Олександр Кочетков. — Але Зеленський несподівано виявив мужність. Він чітко, і це була його особиста позиція, радників тоді не було, відмовився. Він залишився у Києві навіть розуміючи, що його можуть фізично ліквідувати".

І Кочетков припускає: далося взнаки акторське минуле Зеленського.

"Роль особистості у великих процесах Володимиру Зеленському відома. І він її до і під час президентства так чи інакше намагався грати, — уточнює експерт. — Така позиція стала важливим внеском у опір". Те, що президент України залишився у Києві, дозволило столицю не захопити.

Дар переконання

Президент України, за Конституцією, відповідає за військові питання та міжнародну політику.

У колах, близьких до гаранта Конституції, кажуть, що з першої години повномасштабного вторгнення Володимир Зеленський вирішив у військові питання не втручатися, а посилювати рішення військового командування на дипломатичному рівні. Президент зосередився на зовнішньополітичному напрямі.

"До 24 лютого Захід нам викручував руки, особливо це стосується Франції та Німеччини. І Зеленський останніми місяцями поводився з ними, на жах дипломатів, зухвало. Тепер ми можемо говорити: в принципі, правильно вибудовував комунікацію, демонструючи, що Україна не збирається йти на поступки РФ, тоді як європейці підводили до виконання Мінська у російській інтерпретації", — каже політичний консультант Тарас Загородній.

"І знову зіграло його акторське минуле", — упевнений Кочетков. Тому що Зеленський отримав найбільшу аудиторію, яку можна уявити — весь світ. "Жоден артист, навіть Чарлі Чаплін із його фільмом "Великий диктатор", який демонструвався перед парламентами, не мав такої", — пояснює експерт.

Нагадаємо, Зеленський виступав перед багатьма парламентами світу, в Радбезі ООН та на церемонії вручення Греммі та Каннському фестивалі.

Незважаючи на війну, експерти називають Зеленського хорошим актором: але цього разу тексти його виступів були не просто написані блискуче, а й вимовлені від щирого серця. І це спрацювало.

Зеленський переконав не політиків усього світу — їх не можна переконати, вони дбають про свою політичну вигоду — а суспільства різних країн. Український президент, вміючи працювати з масами, пішов у народ. В американський, німецький, польський. І створив ту критичну масу людей, які тиснули вже на європейські та американські еліти.

"Всі ми знаємо, що в адміністрації Байдена є проросійське крило, яке хотіло б здати Україну росіянам. Це ті, які кажуть, що головний суперник США — Китай. Серед них радник з національної безпеки Джейк Салліван і голова ЦРУ Вільям Бернс. Останній — взагалі колишній посол США в Росії, — продовжує Загородній. — Але популярність Зеленського в США настільки велика, що з нею навіть ці досвідчені політики не можуть не рахуватися. Вона навіть більша, ніж у Байдена. Коли 72% американців підтримують ідею надання Україні зброї — це великий результат, який президентська адміністрація не може ігнорувати. І завдяки цій підтримці у нас є і буде зброя та гроші. Зеленському вірять, коли він каже: ми демократична країна, боремося за свою свободу. Україні врешті-решт вдалося сформувати антипутінську коаліцію".

Україні навіть вдалося знайти підтримку в Німеччині, де політичні еліти завжди вважалися більш залежними від Росії, ніж будь-де в Європі.

"Канцлер Німеччини Олаф Шольц змушений щось обіцяти і давати Україні під натиском свого суспільства. І це був найважливіший момент. Зеленський з гідністю цю роль виконав — забезпечив фантастичну підтримку Україні. Складно уявити, хто б міг зробити більше", — доповнює Кочетков.

Коли спринт перетворився на марафон

В одному з інтерв'ю президент Володимир Зеленський сказав, що слово "влада" в Україні більше не викликає "блювотного рефлексу" і що йому не соромно бути керівником держави.

Російсько-українська війна виявилася не спринтерською дистанцією, а стаєрською. Якщо на початковому етапі був настрій на перемогу та максимальну мобілізацію, то для довгої дистанції потрібні додаткові ресурси. І вони залежать не лише від зовнішньої підтримки, а й ефективності української влади. Адже війна, як би там не було, виснажує.

"Я не бачу надійного тилу у вигляді Кабміну, — зазначає Тарас Загородній. — Уряд не думає над створенням нових робочих місць у період коли зростає безробіття, про торгівлю зі світом, коли Росія блокує порти — для нас же зараз ринок відкрили ЄС, США, Великобританії. Головним завданням уряду та місцевих органів влади в такий час має бути організація нормального життя та відновлення економіки, де це можливо. Потрібно знизити податки, дати людям роботу, лібералізувати ринок, визначити пріоритетні галузі, видавати кредити через державні банки".

Українські недоробки помітні на Заході. Там уже натякають, мовляв, підтримка залежить не лише від партнерів, а й від дій України: все має відбуватися заради перемоги, а не власної кишені. Тобто до питання про подолання корупції рано чи пізно доведеться повернутися.

До кінця війни особисто до президента Володимира Зеленського питань не буде. Наразі навіть опозиція показово мовчить. Усі розуміють, доки триває активна фаза війни, Росія намагається робити все, щоб знищити державу — на фронті, на дипломатичному та внутрішньому рівні.

"Але на Банковій не варто забувати приклад прем'єр-міністра Великобританії Вінстона Черчилля. У 1945 році він програв вибори, і на Потсдамську конференцію, яка фіналізувала війну, вже не поїхав", — каже Загородній.