Трамп, Десантіс або Пенс. Хто протистоятиме Байдену на виборах президента США

Новий рік у США розпочала нетипова "спікеріада". Вперше з 1923 року процедура обрання спікера Палати представників не стала простою формальністю — знадобилося кілька турів. Лише з 15 разу лідеру республіканців у нижній палаті Конгресу вдалося її очолити. Більше турів знадобилося лише у далекому 1859 році. Тоді спікера обрали з 44-ої спроби, а через рік розпочалася Громадянська війна у США.

Що ж відбувається у таборі опозиційної Республіканської партії США? До чого тут Дональд Трамп та хто складе йому конкуренцію на початкових виборах за право стати кандидатом на пост президента США у 2024 році?

Республіканці у ХХІ столітті: нові виклики для старих цінностей

Політична система США, на відміну від європейської та української, доволі вільно регламентована. Кандидати на вибори в Америці висуваються не з’їздами суворо підібраних делегатів, а за результатами праймеріз — внутрішньопартійних виборів, в яких часто участь можуть взяти не лише члени партії. Щобільше, навіть балотуватися можуть не лише члени партії — саме так кандидатом від республіканців став Дональд Трамп. Навіть тим же спікером Палати представників не обов’язково має бути її член. У штатах, які традиційно голосують за республіканців на виборах президента та до Конгресу, губернаторами можуть тривалий час бути демократи — та навпаки. Така свобода у функціонуванні інституцій неодмінно сприяє строкатості та зрештою сегментації політичного середовища, яке об’єднують лише спільні ідеали (як би це пафосно не звучало).

Проте коли ідеали десакралізуються, люди починають сумніватися в них, тоді неодмінними стають відцентрові рухи, а на авансцену виходять радикали, які пропонують прості рішення складних проблем.

Цінності республіканців — це економічна свобода, приватна ініціатива та водночас консерватизм у питаннях релігії, суспільної моралі та сімейних цінностей. Проте нові часи ставлять нові виклики. В усьому світі суспільство розділилося у ставленні до методів боротьби із Covid-19.

"Ліва крайність" — це повна ізоляція усіх хворих та осіб, що контактували з ними. "Крайні праві" ж вважають, що коронавірус потрібно ігнорувати як легкий грип. І так розриви стоять з кожного питання — дозвіл на аборти, рівень відділення держави від церкви, податкове навантаження на бізнес, контроль за міграцією тощо.

Республiканська партiя в США. Основні дійові особи

Так відбулася сегментація Республіканської партії. Епатажний Дональд Трамп, зрозуміло, вдався до крайнощів у розв'язаннi будь-яких питань, в той час як традиційна партійна еліта поміркованіше підходить до реагування на виклики, які ставить перед суспільством сьогодення. Між крайнощами традиційно знаходяться центристи. Кожен табір має своїх фаворитів напередодні перегонів, ранній старт яким задав все той же 45-й президент США.

Останні опитування свідчать, що фаворитами змагань на внутрішньопартійних республіканських виборах зі значним відривом є Дональд Трамп та губернатор Флориди Рон Десантіс. Третім йде колишній віцепрезидент (у часи президентства Дональда Трампа) Майк Пенс. Далі кандидати рухаються в межах статистичної похибки.

Деякі видання називають понад десять ймовірних кандидатів від Республіканської партії, які здебільшого представляють ту ж класичну еліту партії — це колишній посол США в ООН Ніккі Гейлі, ексголова ЦРУ та Державний секретар США Майк Помпео (обидва займали свої посади під час каденції Трампа), донька колишнього віцепрезидента США (в каденцію Джорджа Буша молодшого) Річарда Чейні — Ліз Чейні, сенатор Тед Круз (зайняв друге місце на праймеріз президентських виборів 2016 року).

З огляду на їх рейтинги та підтекст, ціль їхньої участі у праймеріз не перемога, а досягнення інших політичних цілей, для яких потрібно продемонструвати свою популярність (або ж наростити її у процесі кампанії). В таких випадках найбільшим досягненням може стати здобуття права балотуватися у віцепрезиденти, підтримавши переможця праймеріз. Потенційною темною конячкою може бути губернатор штату Вірджинія Гленн Янгкін, який лише у січні 2021 року прийшов у політику з бізнесу й одразу переміг на виборах губернатора. Розглянемо детальніше кілька кандидатур, які представляють різні кути політичного рингу Республіканської партії США.

Гленн Янгкін. Новий політик чи досвідчений бізнесмен

Гленн Янгкін з 1995 року працював у міжнародній інвестиційній компанії Carlyle. У 2020 році він завершив роботу в компанії та подався у політику.

Маючи кілька сотень мільйонів доларів на рахунку, Гленн Янгкін сам сформував свій передвиборчий фонд та здобув переконливу перемогу над кандидатом від демократів у "синій" (штати, які підтримують демократів позначають на електоральних картах цим кольором) Вірджинії. Він, з одного боку, свіже обличчя, людина, яка прийшла у політику зі сторони (так само як Трамп у 2015 році), проте вже має досвід роботи на виборній посаді. По суті, "штат" (state) і перекладається з англійської як "держава", тож крісло губернатора — це ідеальний трамплін для посади президента з погляду досвіду роботи. Адже губернатор має усі можливості проявити себе саме як господарник — політична роль, на яку є попит серед виборців республіканців. Окрім того, він активно співпрацює та допомагає місцевим релігійним громадам, що обов’язково сподобається консерваторам.

У Вірджинії губернатор не має права переобиратися на наступний термін, тож іншої політичної перспективи, окрім як йти на підвищення, у Янгкіна немає. Навряд чи він йшов у політику лише на 4 роки.

Майк Пенс. Єдиний кандидат від істеблішменту

Майк Пенс, який наразі має найбільшу популярність серед "класичних" республіканців, навпаки є зразково-показовим представником Республіканської партії. Його політичний портрет є настільки типовим, що його практично неможливо якось виділити з маси інших однопартійців, і це можна вважати основною електоральною проблемою колишнього віцепрезидента.

Показово релігійна людина, він спирається на консервативний ядерний електорат Республіканської партії. Позаяк Майк Пенс є за своєю сутністю та політичним стилем явним антиподом епатажному Дональду Трампу, то він ідеально підійшов на посаду віцепрезидента для компенсації в очах виборців надмірної імпульсивності та цинізму колоритного 45-го президента США. Проте у самостійне плавання надміру "правильному" Пенсу йти важкувато. Його електоральна база стабільна.

Майк Пенс без будь-якої агітації отримає свої 8% підтримки, проте, яку б кампанію він не провів, йому важко вийти за межі цих 8% відданих релігійних виборців. Хоч бери Трампа у віцепрезиденти — що, звичайно, стало б найбільшим політичним сюрпризом XXI століття. Якщо ж серйозно, то горщики з попереднім американським президентом серйозно побилися під час спроби штурму Капітолія у січні 2021 року, яку тодішній віцепрезидент Пенс засудив, чим підтвердив свій імідж послідовного та передбачуваного політика… що, найімовірніше, закриє йому дорогу до президентства на наступних праймеріз.

Рон Десантіс. Зірка, що сходить

Якби кандидата від партій на президентські вибори висували політтехнологи (як це часто буває в Україні чи навіть країнах ЄС), то республіканців на президентських перегонах 2024 року неодмінно представляв би губернатор Флориди Рон Десантіс. Вище вже йшлося про тренд господарника серед виборців республіканців. Образ, який найлегше проявити на посаді губернатора.

Політична система США якраз передбачає, що побутові проблеми американців мають розв'язувати місцеві уряди, зокрема, губернатори, а федеральний уряд має займатися зовнішньою політикою. Проте багаторічна економічна стагнація у деяких штатах та згортання промислового виробництва у країні призвели до появи так званого "іржавого поясу" — територій, де багато робітників, що втратили традиційну роботу у промисловості, готові підтримати ідеї ізоляціонізму та протекціонізму і — всупереч традиційній політології — голосувати за правих республіканців. Саме ці виборці стали ядерним електоратом мільярдера Дональда Трампа та золотою акцією (виборцями чиї голоси вирішують долю переможця) республіканців на виборах.

Залучення на свій бік цих людей дозволяє республіканцям ламати тенденцію повзучого перехилення шальок терезів у сторону демократів — панівної тенденції останніх десятиліть. Тому пост губернатора, де кандидат може показати конкретні результати, є ідеальним трампліном для участі у президентських перегонах від республіканців.

Окрім того, Десантіс достатньо поміркований, щоб не відлякати нейтральних виборців. Виборці республіканців (які висувають кандидата від партії) — прихильники різких змін, тому вони ладні підтримати радикальних та навіть трохи маргінальних кандидатів, які вже на самих виборах відлякують нейтральних виборців та штовхають їх до табору противників. Така диспозиція ледь не коштувала перемоги республіканцям на останніх виборах до Конгресу, на яких занадто радикальні кандидати сенсаційно поступалися демократам там, де цього ніхто не очікував.

Десантіс достатньо радикальний у принципових питаннях сучасної республіканської парадигми — він категорично проти одностатевих шлюбів та скасовував обов’язкове носіння масок у часи пандемії. Він зразковий сім’янин, а його дружина, яка здолала рак, має усі шанси сподобатися деяким не надто затятим прихильникам демократів (у цьому таборі теж багато своїх проблем, які призводять до внутрішніх чвар та розколів).

Водночас Рон Десантіс схильний до діалогу та не переходить крайніх меж, що дозволяє йому розраховувати на підтримку виборців, що вагаються. Адже закон політтехнології говорить, що вибори з двох учасників виграє той, хто буде менш відразливим для нейтральних виборців.

Трамп. Дональд Трамп

Проте кандидатів від партій у США висувають не політтехнологи та навіть не члени партії на класичних з’їздах. Це роблять звичайні прихильники партії на так званих праймеріз – таких собі попередніх мінівиборах, які по формату схожі на справжні, тільки участь у них беруть лише прихильники певної партії. Тож з однієї сторони – це найсправжніша пряма демократія, проте з іншого боку — це таке собі варіння у власному соці, адже немає ні нейтральних виборців, ні опонентів. Проте в таких умовах гору може взяти не холодний логічний розрахунок, а гарячі емоції, майстром яких є Дональд Трамп.

Коли політтехнологи говорять про нейтральних виборців, думка яких є вирішальною у такому форматі виборів, Трамп залучає нових виборців, які раніше просто не приходили на вибори (ті самі колишні працівники збанкрутілих промислових підприємств, про яких йшлося вище). Провідні ЗМІ створюють йому негативний імідж — а Дональд, якому на момент виборів 2016 року було 70 років i відповідно у 2024 вже буде 78 років, стає зіркою соціальних мереж і набагато швидше достукується до сердець своїх прихильників.

45-го президента США заблокували у соцмережах, проти нього порушили кримінальні справи та його кандидати провалилися на виборах до Конгресу, проте хто сумнівається, що Трамп видумає щось нове для своєї майбутньої кампанії? Наразі Дональд Трамп — єдиний, хто оголосив про свою участь у наступних президентських перегонах. Цього не зробив ще навіть чинний президент Джо Байден (в листопаді 2024 року йому виповниться 82 роки). Проте битва обіцяє бути важкою та непередбачуваною, і кого вибере республіканський виборець цього разу — не береться з високою мірою впевненості передбачати ніхто.

Важливо

Вибори Ердогана, порятунок Британії, новий шлях для Шольца. Що чекає на Європу у 2023 році