Ердоган вірить у свою роль посередника між Росією та Заходом, — експерт

Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган прагне здаватися посередникам між Україною та Росією, Заходом і Росією. Його мета — не просто вирішити економічні проблеми, які наразі є в Туреччини, але й мати імідж політика світового масштабу. Про це у коментарі Фокусу сказав політичний експерт Максим Джигун.

"Ердоган така людина, яка намагається будувати свій особистий імідж політика світового масштабу, який то відкриває газові родовища в Чорному морі, то запускає електрокари, розбудовує космічні програми, — говорить він. — Окрім того, що витягти країну з кризи, в нього зараз є ще одне завдання — залишитися в історії як великий лідер Туреччини. Звичайно, він хотів би масштабуватися та може використовувати Росію, як фактор тиску на Захід і навпаки. Це питання довгострокових задумів, а він думає про найближчий час. Ердоган реально прагне відновити перемовини про вступ країни до ЄС, адже розуміє, що це його останній термін, він більше не зможе балотуватися, якщо не змінить конституцію. Але потрібно завершити на позитивній ноті, а зробити це можна лише за сприяння Заходу".

Проте зараз експерти зазначають, що в Ердогана наразі немає важелів впливу на Захід, які можуть цікавити Путіна. А той якраз тисне, що Захід має "виконати свої зобов’язання щодо власного експорту зерна Росією". Мовляв, російський експорт зерна й добрив не підпадає під санкції Заходу, накладені через агресію в Україні, але в Кремлі заявляють, що "обмеження на платежі, логістику та страхування були перешкодою для постачань".

Раніше журналісти дізналися, що замість української "зернової угоди", Росія, Туреччина та Катар готують нову тристоронню домовленість щодо російського й українського краденого зерна.

Нагадаємо, що, за даними ЗМІ від 18 серпня, офіційні особи США ведуть активний діалог із Анкарою, щоб запобігти її сприянню Росії в обході міжнародних санкцій. Водночас Вашингтон прагне уникнути введення санкцій проти Туреччини.

Більше читайте в матеріалі Фокусу "Зустріч Ердогана та Путіна: чому переговори потрібні Росії більше, ніж Туреччині".