Спадок "Вагнера". Що зараз відбувається з найвідомішою російською ПВК

Офіційно "вагнерівці" залишили Україну наприкінці червня 2023 року, оголосивши похід на Москву. Після невдалої спроби заколоту, виходу частини підрозділів до Білорусі та смерті лідерів угруповання, експерти почали говорити, що майбутнє цієї російської мілітаризованої структури невідоме. Частина її бійців продовжує діяти в країнах Африки та Південної Америки, обслуговуючи певні політичні групи та здійснюючи контроль над золотими копальнями. Частина — шукає подібні російські кампанії для співпраці. Наприклад, долучаються до існуючої Групи "Редут" або ж, можливо, увіллються у лави новоствореної. Частина — підписують контракти зі збройними силами РФ. Але наразі немає значення, хто коментуватиме конкретним угрупованням, і як воно буде називатися, адже будь-яке подібне створюється "під парасолькою" російських спецслужб.

І саме російські спецслужби використовують Групу "Вагнера" та інші, менш відомі, структури, як свої проксі сили, тобто неофіційну частину російських збройних сил, залучаючи до різних збройних конфліктів по всьому світу — від Лівії, ЦАР, Малі, Нагорному Карабаху до України, намагаючись обійти відповідальність за свої дії.

Тож нині, окрім перспектив повернення "вагнерівців" в Україну, існує ще два питання. Перше — як довести, що всі ці об’єднання не автономні структури, а частини регулярної російської армії, які мають понести покарання за вчинені злочини. Друге — як протистояти агресивній політиці РФ, яка використовує так звані приватні кампанії як інструмент впливу по всьому світу.

Африканський приклад впливу "Вагнера"

Буркіна-Фасо — країна у західній Африці. Вона одна з тих на контенті, де останнім часом спостерігається політична нестабільність. Наприкінці вересня 2023 року там стався черговий державний переворот. Військові усунули від влади перехідного президента та захопили державне телебачення. Дехто з учасників підтримали ідею звернутися по допомогу до російських найманців. І йдеться про представників Групи "Вагнера".

Про це згадує Умару Пол Коалага з Буркіна-Фасо. Він засновник Інституту стратегії та міжнародних відносин (ISRI). Цей інститут проводить дослідницьку діяльність у трьох африканських країнах — Буркіна-Фасо, Нігер та Малі, зокрема, й вивчає діяльність Групи "Вагнера". Нещодавно він відвідував Київ для участі у міжнародній конференції "Crimea Global. Understanding Ukraine through the south", де говорив саме про неї.

Умару демонструє карту західної частини Африки. На ній виділені контури трьох згаданих країн. "Буркіна-Фасо, Нігер, Малі — є основним епіцентром кризи в Африці. І саме там успішно діє "Вагнера". І має широкі можливості з кількох причин", — пояснює він.

По-перше, йдеться про гроші та вплив. "Нові сили, які приходять на зміну демократичним режимам, нівелюють будь-які домовленості, засади безпеки, демократії та свободи. І тут вони користуються "вагнерівцями", — говорить він. — Росія займає місце західних країн у регіоні. Наприклад, у Буркіна-Фасо, Малі, Нігері Франції. Звучить пропаганда, що французи — колонізатори, тож від них виходить небезпека. А Росія є світлом, яка пропонує нові підходи та свободу. І я про це говорю з власного прикладу — я чув це, і я на власні очі бачив "вагнерівців" у готелях. Можна також почути, що "вагнерівці" більш ефективно працюють у порівнянні з французькими військами".

З його слів, діяльність "вагнерівців" дуже добре фінансується з місцевих бюджетів. Попри фінансові проблеми, влада завжди знаходить можливість сплатити "вагнерівцям" величезні кошти.

По-друге, успіх "вагнерівців" у тому, що вони готові впливати на політику у державах. "У країни, до яких заходять "вагнерівці", нові сили хочуть відмовитися від проведення виборів, бо вони впевнені, що не отримують підтримки населення, якщо це не буде насаджено за допомогою Росії. Якщо ви десь почнете розмову про вибори, ви станете мішенню для цих груп", — додає Умару Пол Коалага.

І третя причина — успішна боротьба за природні ресурси. Зокрема, Група "Вагнера" контролює золоті та алмазні копальні. Частину цих ресурсів Росія забирає як плату за "послуги", поповнюючи свої резервні фонди.

Але що об’єднує всіх їх, то це те, що "вагнерівці" вчиняють на території Африки, і в Україні, воєнні злочини. Умару перераховує довгий список — від вбивств цивільних до захоплення у заручники. Він зауважує, що те саме можна спостерігати й в Україні.

Група "Вагнера" в Україні: особливості росту

Представники Групи "Вагнера" з 2014 року брали активну участь у війні проти України. Протягом 2014-2015 року про них говорили як про учасників боїв за донецький аеропорт та місто Дебальцеве. У 2022-му помічали присутність у Київській області та причетність до вибуху в Оленівській колонії, під час якого загинуло понад п’ятдесят азовців, мінування атомної станції в Енергодарі у 2023-му.

Але це були випадки фрагментарного застосування представників Групи "Вагнера" — окремими групами. Більшість "вагнерівців" були задіяні у країнах Африки. Проте у російського найвищого військово-політичного командування були плани на цей підрозділ. А надто після кількох поразок на поле бою. Тоді Росія вирішила досягти переваги у регіоні міста Бахмут на Донеччині, і саме там з часом зосередивши найбільшу кількість "вагнерівців".

Але перед тим Росії довелося ухвалювати неординарне рішення. Адже швидко залучити у свої ряди велику кількість новобранців вони не могли, навіть через свої рекрутингові центри, відкриті у РФ. І таким рішення стала можливість мобілізувати велику кількість засуджених з тюрем.

Схема вербування була така: представники Групи "Вагнера" приїжджали до випраних колоній на території РФ, йдеться про кілька десятків установ, та пропонували вступати до лав "Вагнера". Засудженим обіцяли грошову винагороду, забезпечення одягом, харчуванням, кому потрібно, лікуванням, а головне — гарантували подальшу амністію.

Витрати на таке утримання бійців були значно меншими, ніж витрати на загальну мобілізацію до збройних сил. А надто обіцянки засудженим можна було не виконувати, вони б не протестували.

Тоді ж перші засуджені, які зголосилися воювати проти України, як елітні підрозділи десантну полетіли до кордону з Україною в Ростовську область. А далі — їх кидали під Бахмут.

Так Росії вдалося знайти, здавалось би, нескінченний людський ресурс, який можна було використовувати не шкодуючи та швидко відновлювати. При наступі у перших рядах завжди були мобілізовані засуджені, а ними командували ті, хто мав значний бойовий досвід.

Операція з захоплення Бахмута з залученням "вагнерівців" тривала з серпня 2022 року по червень 2023 року. За цей час їм вдалося захопити місто Соледар та навколишні села, а також частину Бахмуту.

Після цього бізнесмен Євген Пригожин, якого тривалий час називали власником приватної армії "Вагнера", заявив, що міністерство оборони Росії не надає достатніх ресурсів для боротьби на полі бою — озброєння та техніки, тож Група "Вагнера" змушена завершити операцію та вийти з території України. Далі, як ми знаємо, відбулась спроба заколоту — Пригожин повів армію на Москву, але вона не дійшла. Згодом певна кількість "вагнерівців" перемістилися на територію Білорусі, де розбили наметове містечко. 23 серпня 2023 року літак, у якому летів Пригожин, а також головний "вагнерівець" — засновник і польовий командир Дмитро Уткін загинули під час авіакатастрофи.

ПВК "Вагнер" під керівництвом Путіна

Перебуваючи на території України, "вагнерівці" не тільки воювали, але й вчиняли численні воєнні злочини. Йдеться про катування та вбивство військовополонених, викрадення цивільних, насильницьке переміщення та інше. Масштаби скоєного ще доведеться оцінювати: розслідувати та притягати винних до відповідальності.

Але проблема полягає у тому, що "вагнерівці" позиціонували себе як окремий, навіть приватний підрозділ, який діяв опосередковано під керівництвом Пригожина та Уткіна. А коли ті загинули, управління було втрачено, "вагнерівці" розпорошуються, а відповідно й можуть уникнути покарання.

Експерт Медійної ініціативи за права людини, адвокат, а нині представник юридичного департаменту МОУ Максим Тимочко, переконаний: Група "Вагнера" в Україні, на відміну від інших країн, була доведена до того, що стала потужною збройною силою, яка слугує інтересам Росії.

"Після подій в Україні та невдалого заколоту ситуація щодо Групи "Вагнера" змінюється. Члени групи розкидані по світу, деякі з них перебувають у Білорусі, деякі повторно їдуть в Україну, деякі уклали контракти зі ЗС Росії. Бо це саме те, про що оголосило міністерство оборони. Бо попри те, що Росія фінансувала "Вагнера", у якийсь момент збройні сили втратили контроль, тому вирішено було зробити їх своєю частиною, аби повністю інтегрувати", — говорить він.

Він пояснює: ситуація в Україні довела, що питання "Вагнера" — це не питання приватних військових кампаній. "І нехай вони себе так називають, вони навіть могли повісити табличку з такою назвою на вході до свого штабу. Але насправді — це мережа організованих угрупувань, які діють в Африці, Південній Америці та Україні. Це дуже розгалужена організація. Можливо, не так добре структурована", — додає юрист.

Тимочко зауважує, що наразі час вирішувати, хто ж такі для світу "вагнерівці" та представники інших подібних російських формувань: комбатанти, найманці чи терористи.

"Це складне питання. Бо вони протягом років були причетні і до терористичних дій, і до воєнних злочинів. І зараз все тільки ускладнюється. У Женевських конвенціях сказано, що збройні сили держави складаються із організованих та неорганізованих сил, які підпорядковуються командування. І "вагнерівці" підпадають під це визначення. Бо є беззаперечні факти, які доводять це. Зокрема, постачання їм важкого озброєння, фінансової, логістичної підтримки. А надто сам Путін заявив про підтримку цієї групи", — говорить він.

27 червня на зустрічі з силовиками, які нібито "запобігли" заколоту Пригожина, президент РФ Володимир Путін заявив, що утримання Групи "Вагнера" повністю забезпечувалося з державного бюджету Росії. "Тільки з травня 2022 року по травень 2023-го на грошове утримання і стимулюючі виплати держава заплатила компанії "Вагнера" 86 млрд 262 млн рублів (приблизно $860 млн. — Фокус.). Ми завжди ставилися до бійців і командирів цієї групи з великою повагою", — заявив Путін.

Тобто йдеться про те, що існують докази того, що саме на території України "вагнерівці" діяли як підрозділ армії РФ. Тож за їх дії має відповідати керівництво РФ. І цю справу міг би розслідувати Міжнародний кримінальний суд.

Які можливості для покарання: від найманства до терористів

У країнах Африки їх можна називати найманцями, бо вони за свої послуги отримують велику винагороду. Приміром, за оцінками засновника Інституту стратегії та міжнародних відносин з Буркіна-Фасо Умару Пол Коалаги, присутність у Малі "вагнерівців" коштує приблизно 10 мільйонів доларів на місяць.

А у багатьох країнах найманство — це злочин, за який передбачене суворе покарання.

І, зрештою, "вагнерівців" можна вважати терористами. У серпні 2023 року Велика Британія визнала Групу "Вагнера" терористичною організацією. Тобто країна вирішила притягувати до відповідальності будь-кого, хто брав участь у ній чи іншим чином сприяв її діяльності.

Тож експерти переконані, визначеність щодо "вагнерівців" допоможе зменшити вплив подібних російських формувань на світовому рівні.

Що ж стосується України, то на національному рівні діяльність "вагнерівців" — напади на цивільних та катування військовополонених — можна розслідувати як воєнні злочини. Окрім того, також на національному рівні передбачає відповідальність за організацію, фінансування та участь у терористичній організації, яка може бути застосована як до членів Групи "Вагнера", так і до осіб, які їм сприяють.

Також Україні важливо було б застосовувати доктрину "командної відповідальності". Тобто встановити, що командири вищого рівня несуть кримінальну відповідальність за міжнародні злочини своїх підлеглих, навіть якщо вони не давали прямих наказів на скоєння злочину. Тоді б у суді було б достатньо довести, що командири не вжили заходів, аби запобігти цим злочинам, не покарали винних у них.

Наразі українська розвідка фіксує окремі випадки залучення представників Групи "Вагнер" до боїв в Україні. Переважно в складі регулярних російських військових сил. Експерти говорять: вони небезпечні тим, що вже тут воювали — знають місцевість і мають певний досвід. А ще могли самі вчиняти воєнні злочини або були свідками таких.

Важливо

У полоні у "Вагнера". Де утримують українських полонених і як обмінюють