Зеленський або Залужний. Чи може бойовий генерал перемогти на виборах в Україні

"Закид Зеленського вищому генералу сигналізує про розкол в українському керівництві". Під таким заголовком на днях вийшов матеріал у американському виданні New York Times. Він про реакцію на колонку головнокомандуючого Валерія Залужного у виданні The Economist, у якій той заявив, що що війна зайшла в глухий кут, була корисною для росіян.

Критиком виступив заступник голови Офісу президента Ігор Жовква, який в оточенні Зеленського відповідає за міжнародний напрям. "На місці військових я б, напевно, найменше, що робив би — це б коментував для преси, для відкритої публіки те, що відбувається на фронті, те, що може відбутися на фронті, якісь варіанти. Тому що ми ж тоді полегшуємо роботу агресору", — сказав він. Та припустив: це міг бути "дуже глибокий якийсь стратегічний задум".

Наприклад, пояснення ситуації після оприлюдненої інформації у виданні Time, у якому журналіст Саймон Шустер розповів про те, на якому етапі наразі перебуває російсько-українська війна, про відчуття зради партнерами у Зеленського та звільнення одного з відповідальних генералів за контрнаступ, який відбувається повільно.

Пізніше на висловлювання Залужного відреагував і Зеленський — у коментарі журналістам сказав, що ситуація не є патовою.

А далі було звільнення головнокомандувача Сил спеціальних операцій Віктора Хоренка. При чому достатньо успішного командира, який організував операції по знищенню командних пунктів та логістичних цілей росіян, зокрема на території РФ. Деякі експерти назвали це усунення з посади політичним втручанням у військове керівництво. І що важливо — відбулося воно за спиною Залужного — звільнив президент за поданням міністра оборони Рустема Умєрова.

Після цього деякі експерти, зокрема ті, на кого посилаються джерела New York Times, говорять, що Залужний може бути у черзі на звільнення, бо він говорить від імені армії не те, що хочуть чути і в Офісі президента. А саме про відсутність прогресу на полі бою, помітні втрати та замороження конфлікту, якщо армія України не отримує більш досконалу зброю.

Ефект Жовкви: чому інколи коментарі зайві

Політолог Микола Давидюк в коментарі Фокусу говорить, що відносини між Офісом президента та Валерієм Залужним навіть після двох публікацій у медіа були би кращими, аби не лунали сторонні коментарі. Він натякає на вже згадані заяви Ігоря Жовкви.

"Доки Жовква не почав коментувати заяви Залужного, не було негативних заголовків у New York Times про розкол, — говорить він. — Жовкві не варто було втручатися, а так його слова призвели до негативних наслідків і навіть втрати іміджу країни. Після цього президенту довелось все викручувати, виправляти сказане Жовквою. Що ж до Залужного, то головнокомандуючий сказав усе правильно. Це були холодні, чіткі, інструктажні меседжі Заходу, яку зброю треба постачати в Україну".

Експерт переконаний: наразі не може йтися про конфлікт такого рівня, бо в Україні війна.

"І для Залужного, і для Зеленського ворог один. І це Путін. Вони протистоять йому: Зеленський грає на політичному полі, Залужний — на справжньому. Навпаки, мені здається, своєю колонкою Залужний намагався виручити Офіс президента після статті у Time. Вона перебила наратив, що солдатів в Україні мало, тож зброю можна не давати, про що у своєму матеріалі сказав Саймон Шустер. Стаття Залужного також зневілювала твердження, що, мовляв, в Україні корупціонери і треба міняти політику. Тож загалом Залужний посилив імідж країни", — додає політолог.

Нагадаємо, за час війни Залужний виходив у медіа тричі. І щоразу влучно — після його висловлювань в Україну збільшилися поставки зброї.

Водночас складно сказати, чи обговорював раніше свої медійні прояви Залужний з Офісом президента.

"Якщо ми говоримо, що треба погоджувати — це значить в країні диктатура й автократія. Всі, хто виходить в публічний простір, повинен в когось питати погодження? У рамках єдиного марафону ми до цього звикли, але це ніде не прописано. Коли ми говоримо про країну, то маємо на увазі вільну та незалежну, де на такі речі дозволу запитувати не треба", — підсумовує Микола Давидюк.

Водночас політолог Петро Олещук припускає, що подібні колонки можуть бути і частиною єдиних спланованих дій.

"Ми ж не знаємо, чи було погодження, чи ні. І ніхто про це розказувати не буде, — заявляє він Фокусу. — Ми не знаємо яку конкретно мету цю публікація переслідувала. Чи мала вона вплинути на західний істеблішмент з метою стимулювання якогось нового етапу підтримки України. Думаю, можливо".

Чи є цей конфлікт штучним

"Історії про конфлікти із Залужним педалюються з моменту початку повномасштабної війни. Саме тоді основна маса людей дізналась, що в нас є головнокомандувач на прізвище Залужний, який має вплив, — говорить у коментарі Фокусу Олещук. — І з того часу у будь-якій незрозумілій ситуації на фронті чи на Банковій журналісти намагаються писати про конфлікт Зеленського з Залужним. При тому що, всі мають розуміти, що Зеленському потрібні результати на фронті, тому що від цього залежить його політичне майбутнє".

А політичне майбутнє Зеленського неможливе без перемог та дій ефективного головнокомандувача.

"Керівнику ж армії, аби бути ефективним, потрібна політична підтримка, сучасна зброя та інші моменти, які допоможуть забезпечити надійний тил. Адже без тилу жодна армія воювати не зможе. Тому вони спільно мають працювати на результат. Тож всі розмови про розлад я оцінюю як спекуляцію", — додає аналітик.

І такі спекуляції, на його думку, помітні останні півтора року. Деякі представники української політичної опозиції вирішили грати в гру на розколі між політичним і військовим керівництвом суто заради простої мети, щоб одночасно хвалити армію та критикувати політичне керівництво. Для деяких українських політиків педалювання такого конфлікту — це своєрідне заперечення Зеленського: аби не говорити під час війни негативно про президента, можна створити конфлікт.

Звільнення Залужного: рішення, що обговорюється?

Чутки про напругу між президентом і командувачем Збройних сил щодо стратегії та командних призначень з’явились не зараз. А стаття у Time лише їх посилила, звертаючи увагу на можливе звільнення, як написав Шустер, топгенерала за провал контрнаступу.

Проте наразі мало хто повірить у можливість звільнення Залужного, адже, це була б фатальна помилка Банкової — Залужний сконцентрований на війні.

"Якщо Зеленський наважиться на цей крок, це делегітимізує його як президента, — впевнений Микола Давидюк. — Залужний сьогодні найбільш рейтинговий військовий з найбільшим рейтингом довіри до нього, як до військового та людини. Залужному сьогодні більше вірять, ніж церкві. Якщо ми почнемо звільняти тих, кого Україна вважає найкращими, то це буде найбільша помилка і в очах суспільства, і в очах міжнародних партнерів".

Але при цьому експерт не заперечує, що ідеї про можливе звільнення час від часу з'являються на Банковій.

"Про що думає президент, і що йому приносять його радники — написав Саймон Шустер. Є проблеми. Президента оточує велика кількість людей, які йому приносять неякісні рішення. Чи можуть йому "носити" звільнення Залужного? Теоретично — так. Але ми цього напевно знати не можемо, ми не працюємо в Офісі президента, — пояснює він. — Але ті, хто їх несуть — найбільші зрадники. Якщо, приміром, у вас є ядерна зброя, а вам кажуть продати її, то це не ваші друзі. У нас є суперзброя — генерал, якого з руками і ногами заберуть в НАТО. Йому дадуть високу посаду, а ми залишимося ні з чим".

Можлива відставка Залужного — надто теоретичне наразі питання. Про це говорить й Олещук.

"Припускати можна все що завгодно, але я противник впадати в той стан, в якому живуть російські опозиціонери, які кожного місяця хоронять Путіна і потім це обговорюють і породжують пустопорожні розмови, не засновані ні на чому, — зазначає він. — Аби щось серйозно обговорювати, треба мати підґрунтя. Зараз для всіх адекватних українських політиків найважливіше завдання — забезпечення результату на фронті. Саме від цього залежить політичне майбутнє всіх".

Наразі експерти зазначають: в Офісі президента точно є ревнощі в бік головкома, але вони не підстава для такого відчайдушного кроку.

Які політичні перспективи Залужного

У чому експерті одностайні: якщо так станеться, що Залужного "вичавлять з війни", то він точно піде у політику. І перетвориться на головного політичного конкурента Володимира Зеленського.

"Показники позитивного ставлення, довіри до Залужного максимальні, тотальні. Вони точно в районі 90% — як і показники віри у нашу перемогу чи довіру до ЗСУ. У цьому плані Залужний стоїть поряд із Зеленським — вони мають схожі показники. Всі інші — і політики, і громадські діячі — мають набагато нижчі показники довіри чи задоволеності їхніми діями", — сказав в коментарі Бі-бі-сі соціолог Олексій Антипович у червні 2023 року.

Експерти кажуть, це завдяки як особистим якостям, зокрема стриманості та непублічності, так і зваженим рішенням, які були ухваленні під час планування військових операцій. Саме цього завжди не вистачало українській політиці.

"Звертаючись до логіки подій останніх двох років, очевидно, у Залужного один інтерес — перемога на полі бою над Росію. Все решта, як показує досвід, йому нецікаво. Він не робить гучних заяв, у телевізорі не виступає, на публіці не з’являється. Його також не помітно на дипломатичних зустрічах та рекламних плакатах. Аби Залужний прагнув піти у політику, він би був більш активним — прямо чи в прихованій формі. Як військовий і генерал просто робить свою роботу так, аби вороги ще 100 років боялись лізти на цю територію", — переконаний Микола Давидюк.

"Ми з вами не можемо відповісти за Залужного, чи є у нього політичні амбіції, — відповідає риторично на запитання про ймовірне політичне майбутнє Залужного Петро Олещук. — Будь-які політичні амбіції для військовослужбовця означають потребу залишити ЗСУ. Для багатьох з них — це не належна підстава".

У будь-якому разі, аби реалізовувати політичні амбіції будь-кому, зокрема, на президентських виборах, необхідно, аби ці вибори у країні відбулися. Але в умовах збройної агресії, активної фази війни це неможливо. Проте ми не можемо заперечувати те, що навколо головкома Валерія Залужного формується імідж людини, яка може прийти у політику після завершення війни. За його увагу вже змагаються окремі політичні сили, або ж довкола нього вже утворюються міфічні політичні проєкти.