Визволення дітей, полонених та розбудова портів: чому Катар хоче стати посередником для України

Недитяча тема: повернення депортованих

Кілька днів тому до України повернуся 18-річний Богдан Єрмохін. З весни 2022 року тоді ще неповнолітній хлопець з Маріуполя перебував на території Росії — туди його депортували окупанти після того, як захопили українські території. У РФ Єрмохіну оформили російське громадянство, намагалися влаштувати у родину. Проте хлопець неодноразово заявляв, що хоче повернутися в Україну, де його законним представником може виступати доросла сестра, намагався приїхати самостійно, але його зупинили на кордоні. Україна своєю чергою вимагала повернути Богдана, але росіяни відмовлялися, мовляв, неповнолітній не може самостійно вирішувати, де йому жити.

Про історію Богдана Єрмохіна заговорили після того, як стало відомо, що у Росії хлопці принесли повістку, аби він став на облік в російському військкоматі. Після цього українська сторона посилила роботу з повернення Богдана. Зрештою це стала можливим.

Про цей факт сказав у своєму традиційному зверненні президент України. Володимир Зеленський окремо подякував Катару за посередництво й допомогу.

Це не перше повернення української дитини при посередництві Катару. У жовтні цього року вдалося повернути в Україну ще чотирьох дітей. Про це першим повідомило міністерство закордонних справ цієї країни. Тоді ж прессекретарка МЗС Катару Лолва Аль-Хатер написала: "Катар продовжить свої посередницькі зусилля в цьому напрямі та в інших, відповідно до своїх принципів розв'язання конфліктів і встановлення миру".

Як зазначив The Washington Post, Катар став посередником на прохання українського уряду. Діти пройшли через посольство Катару в Москві та різними маршрутами вирушили додому.

Відомо, що ще у червні прем'єр-міністр Катару шейх Мохаммед бін Абдулрахман бін Джассім Аль Тані, який також є міністром закордонних справ, відвідав Москву, зустрівся особисто з Путіним та іншими високопосадовцями. У липні він прибув до Києва. Розмовляв з президентом Зеленським та прем'єром Денисом Шмигалем. Останній публічно подякував Катару за готовність виступити посередником у поверненні українських дітей з Росії.

Йдеться про те, що Катар може долучитися до імплементації четвертого пункту Української формули миру, ініційованої президентом Зеленським, — повернення всіх полонених і депортованих, зокрема, й дітей.

Чому політика умиротворення є традиційною для Катару

Катар — невелика країна на узбережжі Перської затоки Аравійського півострова. У минулому вона була неодноразово учасником перемовин у глобальних кризах, а нині грає важливу роль у переговорах щодо війни між Ізраїлем і бойовим угрупованням ХАМАС, яке контролює Сектор Гази.

Експерти говорять, катарські політики раніше більш відверто симпатизували консервативним ісламістам, це полегшувало контакти з фундаменталістськими групами. Зокрема, щодо перемовин щодо звільнення заручників. Останніми роками очільники Катару прагнуть мати більш тісні зв'язки з західним світом, зокрема США. Але не полишають ідею виступати у кризових ситуаціях як перемовники. Країна зробила посередництво в конфліктах центральним елементом своєї зовнішньополітичної стратегії.

"Це найбагатша країна цього регіону. Вони дуже занурені в османські та близькосхідні справи. Еліта цієї маленької країни дуже впливова в ісламському світі", — додає Фокусу й політолог, конфліктолог-міжнародник, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця.

"Катар — один з ключових союзників Америки поза НАТО. На території Катару розташована найбільша американська військова база. Керівництво Катару доволі амбіційне — воно реально хоче впливати на події у регіоні", — говорить Фокусу і директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Він додає, що значною мірою це пов'язано з власною безпекою, тому що на їх думку саме така активна позиція формує безпековий пояс. "Мовляв, чим більше союзників, контактів та взаємодій, тим менше шансів, що хтось спробує, в першу чергу Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати, нав'язати Катару якусь свою волю. А вони неодноразово пробували це зробити", — пояснює експерт.

Відомо, до того як Талібан переміг в Афганістані, таліби відкрили своє посольство в Досі, столиці Катару. Саме за його стінами вони вели перемовини, зокрема, зі США. Ним міжнародна спільнота досі користується для вирішення гуманітарних питань. ХАМАС також має політичне представництво в Катарі. Саме там з ним можна вести перемовини. Частина лідерів ХАМАСу перебувають на території Катару, як гості Еміра. Катар наголошує, що їх майданчик — не прихисток для ймовірних терористів, а перемовний майданчик.

"Катар має на ХАМАС суттєвий вплив. По-перше, вони ідеологічно близькі, оскільки Катар підтримує ісламістські проєкти, пов’язані з рухом "Брати-мусульмани", продуктом якого є ХАМАС. По-друге, вони пов’язані політично. У катарської еліти тісні політичні контакти з політичним крилом ХАМАС. Це так зване їх політбюро. Плюс в них є фінансові інтереси. Катар фінансував ХАМАС, зокрема, й офіційно, через схеми, які були створені в домовленостях між Єгиптом, Ізраїлем та ХАМАС, які дозволяли фінансувати ці території. Так, щоб не напряму, не через ООН. Одним з розпорядників таких фондів допомоги був Катар. По суті через Катар йшло фінансування сектору Гази. Тобто це один з гравців, який має безпосередній вплив на ХАМАС", — говорить Фокусу експерт Інституту майбутнього Ілля Куса.

Він наголошує: йдеться не про контроль, а саме вплив. І цей вплив не лише політичний, а й економічний, продиктований особливостями ісламського світу.

Саме тому після початку нападу Хамасу на Ізраїль експерти одразу говорили, що у конфлікт має вступити Катар як сторона-посередник.

Якою може бути допомога Катару в українських реаліях

Але виникає питання, які можливості може мати Катар, коли доводиться домовлятися не в країнах Близького Сходу, а у Європі, нехай і з Росією.

Дипломатичні відносини України та Катару достатньо обмежені. На цьому наголошує Ілля Куса.

"Є політичні базові контакти на рівні дипломатів і лідерів держав, але стратегічними ці відносини назвати не можна, — пояснює він. — У Катару є можливості грати роль посередника, наявний відповідний досвід, але чи буде він головним посередником в питанні полонених — це питання. З одного боку, я не бачу якихось суттєвих бар’єрів. З іншого, є фактор Ізраїлю. Якщо катарські еліти не захочуть допомагати Україні, вони можуть використати нашу проізраїльську позицію, як аргумент для відмови".

Але наразі, за словами експерта, існує конкуренція за цей статус. Саудівська Аравія, Арабські Емірати та Туреччина також заявляли про можливість відігравати роль посередника.

"Саудівська Аравія, Емірати, Катар і Туреччина — всі вони мають і досвід і можливості, — додає Куса. — Участь їх залежить від переговорів. У нашій історії Туреччина вже зіграла роль посередника у випадку повернення захисників Маріуполя. Саудівська Аравія також брала участь у перемовинах з повернення полонених. Ще є Оман, країна, яка є традиційним посередником на Близькому Сході в регіональних питаннях (була посередником у Ємені, Сирії, — Фокус). На міжнародному рівні вони менше брали участь як перемовник у конфліктах".

Чому такі перемовини цікаві Катару?

"Наразі Катар намагається грати роль. Сьогодні в умовах вже третьої світової війни затребувана миротворчість. Саме тому Катар намагається посилити свій вплив завдяки посередницьким функціям між Ізраїлем та Хамасом. Саме тому застосовують і до України цю модель миротворчості. Цим вони також хочуть посилити свій вплив", — переконаний Перепелиця.

Він зазначає, Ердоган теж експлуатує модель миротворчості для просування власних інтересів. І Китай підготував 12 пунктів мирного плану Сі Цзіньпіна.

"Але питання в тому, наскільки це намагання бути посередниками, взагалі відповідає врегулюванню цих конфліктів в реальності. Такі ідеї дуже далекі від неї. Ще раз: подібні перемовники переслідують свої егоїстичні інтереси", — додає експерт.

Які інтереси перемовників в Україні

Катар допомагає не просто так. Окрім ролі миротворця, країну можуть цікавити економічні інтереси, припускають експерти.

Під час візиту Зеленського в Катар у квітні 2021 року йшлося, що Катар може інвестувати у сонячну енергетику та українські порти, зокрема, "Ольвія" у Миколаєві. Його було передано в концесію QTerminals Olvia, що входить до групи катарського портового оператора QTerminals.

"Наразі ці пропозиції неактуальні, — зазначає Куса. — До війни їх цікавив імпорт зерна, інвестиції в портову інфраструктуру, точніше захист цих інвестицій. У принципі цим все і обмежувалось. В Україні інвестиційна політика завжди була слабкою, а в умовах війни про це говорити вже не актуально".

Проте Ігор Семиволос не погоджується — у Катару є економічний інтерес. І це продовольство.

"Так, перш за все це продовольство. Не слід забувати, що коли країни Перської затоки оголосили Катару економічну, політичну блокаду, саме Україна забезпечувала Катар продовольством. І ми говоримо про потужний товарообіг, враховуючи, що це невеличка країна, і її ринок не такий вже ємкий. У 2021 році ми мали більше ніж 200 млн доларів плюсового товарообігу. І Катар досі цікавлять українська інфраструктура, передусім порти. Тут є також опції для спільної роботи", — пояснює аналітик.

Наразі ж Катару цікаво зайти у велику політику через гуманітарні питання, аби покращувати свій імідж. Катар — країна з великими грошима, яка намагається інвестувати їх у світі, тож підвищити свій рейтинг для них важливо.

Важливо

Третя світова війна вже розпочалася: чому західний світ не хоче її помічати