#9 Євген Карась в рейтингу «Рейтинг найвпливовіших українців: топ 100»
У грудні кожного року київська публіка чекає на відкриття виставки "А4, кулькова ручка" — проєкту, який Євген Карась запустив ще у 2006-му. За майже двадцять років у ньому взяли участь понад тисяча авторів, а колекція виросла до шести тисяч робіт. Торік ретроспективу проєкту показали в Кельні під назвою "Український щоденник" — перший вихід "А4" на таку публічну міжнародну сцену. Саме ця здатність тримати один формат десятиліттями, нарощуючи навколо нього і колекцію, і аудиторію сьогодні визначає вплив Карася в українському мистецькому середовищі.
Його вага в артсередовищі спирається не на окрему подію, а на роль довгострокового будівничого інфраструктури. У 1995 році Євген разом із батьками заснував "Карась Галерею" на Андріївському узвозі — одну з перших приватних галерей сучасного мистецтва в Україні, яка працює й донині. За тридцять років там зібрано колекцію з сотень творів. Як президент Асоціації діячів сучасного мистецтва України він впливає не лише на власну інституцію, а й на середовище загалом.
Окремо варто виділити спільноту "Сіль-Соль", яку Карась разом із Маратом Гельманом заснував у квітні 2020 року як реакцію на карантинну кризу. Задум був простий: майданчик, де автори продають роботи напряму, без посередників за доступними цінами. За шість років спільнота виросла до майже 100 тисяч учасників і стала найбільшою мистецькою спільнотою в історії українського сегмента Facebook. Це перетворило експерта з галериста окремої інституції на модератора цілого ринку.
Інший аспект – його публічна експертна позиція. Карась регулярно проводить відкриті артогляди, де пояснює аудиторії, чому одна робота вартісна, а інша ні, і послідовно критикує слабкість інституційної основи українського артринку — брак музеїв сучасного мистецтва, розвиненого аукціонного середовища, прозорих механізмів ціноутворення. У 2024 році ця експертна робота отримала й формальне визнання: Національна академія мистецтв України нагородила його срібною медаллю за кураторську діяльність.
Сьогодні роль колекціонера в мистецькому середовищі не звузилася, а трансформувалася. У 1990-х і 2000-х він був серед тих, хто буквально створював інфраструктуру приватного колекціонування там, де її не існувало. Тепер Євген Карась швидше навігатор уже сформованої, хоч і досі недосконалої системи — людина, чия експертна оцінка впливає на те, які імена й роботи потрапляють в увагу колекціонерів і музеїв.