Онлайн-уроки "с того света": в канадском вузе лекции вел умерший профессор

Студент Університету Конкордія (Монреаль, Канада) Аарона Ансуїні пройшов тримісячний онлайн-курс з історії мистецтв. Після закінчення курсу в Аарона виник ряд питань, відповіді на які він не зміг знайти в Інтернеті, тому молодий чоловік вирішив звернутися за допомогою до професора, що читав лекції. Але на сайті університету контактної інформації про викладача не виявилося. Тоді юнак погуглив ім'я професора — Франсуа-Марк Ганьон, — і ... знайшов некролог.

На цю історію звернули увагу журналісти із The Verge, і вирішили з'ясувати, як таке могло статися.

Куди пропав професор?

Спочатку Ансуїні подумав, що це могло бути збігом. "Я подумав: "Це дивно, у нього таке ж ім'я", — сказав він у коментарі виданню The Verge. Але подальший пошук у Google підтвердив, що інформація про смерть Франсуа-Марка Ганьона стосувалася саме того самого професора з Університету Конкордія. Виявилося, що Ганьон помер у березні 2019 року — за рік до початку курсу, на який записався Ансуїні.

"Це було дивно і страшно", — сказав Аарон. "Коли я записувався на його лекції, мене не попередили про те, що вони будуть транслюватися посмертно".

І хоча в навчальному плані в ролі офіційного керівника курсу вказувався інший професор, усе одно зазначалося, що лекції читатиме Ганьон. Більше того, студенти, і в тому числі Аарон, отримували на свої е-мейли листи із завданнями з адреси "do-not-reply", але виглядало все так, ніби це були електронні листи від викладача Ганьона.

Після того, як Ансуїні з'ясував, що його лектор помер, йому було складно продовжувати навчальний процес, і перш за все, в емоційному плані. "Я навіть не хочу більше дивитися ці лекції", — говорить він. "Онлайнове навчання взагалі не можна назвати навчанням. Воно більше нагадує майстер-класи на Skillshare".

Студенти і викладачі проти онлайн-формату

Хоча онлайн-освіта існувала задовго до пандемії коронавірусу, все ж саме пандемія зробила його не просто популярним, а необхідним. Це призвело до того, що навчальні заклади змушені були поміняти/адаптувати навчальні програми та зробити всі процеси більш прозорими.

У разі Ансуїні, юридично університет мав право продовжувати використовувати записані лекції професорів після їхньої смерті. Це підтверджує юрист, який спеціалізується на інтелектуальній власності Джозеф Д'Анджело: "У договорах, які викладачі укладають з університетами, вказується, що все, що вони створюють під час своєї роботи, є університетською інтелектуальною власністю".

Однак на практиці не тільки студенти, а й сам викладацький склад не завжди задоволений онлайнової формою освіти. Коли ВНЗ оголосили про свої плани перенести навчання в онлайн-режим на початку 2020 року, багато викладачів висловили побоювання, що їхні університети будуть використовувати записані лекції на свій розсуд. "Немає нічого дивного в тому, що ВНЗ спробують використовувати їх для повторного викладання курсів без участі професорів", — написав влітку у Твітері професор Марта Хікс. "Будьте уважні."

У середині березня 2020-го, коли сотні університетів США перейшли на відеолекції, Американська асоціація університетських професорів і Американська федерація вчителів публічно попередили школи: "Навчальні заклади не повинні використовувати перехід в онлайн для присвоєння інтелектуальної власності, до якої вони не мали б доступу, якби не Covid-19", — говорилося в їхній заяві.

У країнах, де запис лекцій був звичайним явищем до пандемії, це питання залишалося спірним протягом багатьох років. У 2018 році, коли Союз університетів і коледжів Великобританії організував загальнонаціональний страйк у відповідь на запропоноване скорочення пенсій, деякі університети запропонували проводити відеоуроки, поки педагоги страйкують. Тут варто зазначити, що у 2016 році понад 70% навчальних закладів країни використовували відеолекції. Реакція на ці пропозиції була настільки серйозною, що деякі школи змушені були назавжди змінити свою політику щодо онлайн-викладацької діяльності.

Чому студенти повинні платити за лекції, яких повно на YouTube?

Школярі і студенти теж стурбовані відсутністю доступу до своїх учителів. Covid-19 змусив їх задуматися: за що, насправді, вони платять, навчаючись у коледжі? Деякі коледжі США, наприклад, не змінювали розцінки на навчання після того, як перенесли свої курси в онлайн. Керівництво цих ВНЗ вважає, що, врешті-решт, студенти отримають такий же ступінь і такий же диплом, як і до пандемії. Але багато студентів і їхні сім'ї були незадоволені таким рішенням, стверджуючи, що онлайн-лекції не дають таких же переваг, як очна форма навчання.

Студенти, які платять за навчання, розраховують на допомогу викладачів, тому їм важливо брати участь у дискусійних групах, ставити питання в аудиторії, спілкуватися особисто або в чаті, електронною поштою, по телефону. У разі Аарона Ансуїні, усе звелося до того, що студент оплатив контент, який є в безкоштовному доступі на YouTube. Померлий професор не може відповідати на електронні листи, проводити обговорення в класі або надавати можливості для спілкування — і хоча це не є перешкодою для всіх студентів, це може бути проблемою для деяких з них.

У заяві для The Verge прес-секретар Університету Конкордія Ванніні Маестраччі зазначила: "Ми шкодуємо, що не проінформували цього студента, також ми оновили біографію доктора Ганьона в інформації про курс, доступ до якої є у всіх студентів". Маестраччі також повідомила, що Ганьон "розробив цей онлайн-курс кілька років тому спільно з проектом eConcordia", але вона не уточнила, чи давав Ганьон згоду на демонстрацію відеолекцій у разі його смерті.

Юрист Д'Анджело підтримує тих студентів, які вважають, що, оплачуючи навчання, вони платять, перш за все, за "доступ до професорів". Тому вони розраховують на те, що весь викладацький склад перебуває в доброму здоров'ї. "Це не якісь "додаткові пільги", введені ВНЗ через Covid-19. Це само собою зрозумілі речі! Я не впевнений, що ВНЗ виграють, якщо студенти вирішать подати на них до суду", — констатує він.

Попереджати треба...

Потенційна користь від посмертних відеолекцій теж очевидна. Онлайн-навчання дає можливість зберегти роботу відомих педагогів, а попередньо записані лекції необхідні не тільки студентам, а й молодим викладачам у ролі прикладу. Але прозорість має велике значення. Вступний урок одного з курсів, записаного для Технологічного університету Ейндховена, попереджав, що ведучий професор уже помер. Таким чином, студенти були попереджені про те, що за консультаціями їм варто звертатися до іншого викладача.

Аарон Ансуїні завершує вивчення історії мистецтв. Але він сподівається, що його університет по-іншому впорається з подібними ситуаціями в майбутньому. "Ми не живемо у світі, де хтось помирає, а іншим все одно", — говорить Ансуїні. "Я думаю, що керівництву ВНЗ не вистачило такту. Вони повинні були проявити повагу до цього вчителя, до його роботи і його учнів. А вийшло так, ніби це все не варте їхньої уваги", — резюмував він.