"Люди теж зіграли роль": вчені розповіли, чому насправді вимерли мамонти

Близько 10 тис років тому найбільші ссавці Північної Америки повністю зникли з лиця Землі. У суспільстві широко поширена думка про те, що вимирання мамонтів, наземних лінивців та гігантських бобрів, відбулося через надмірне полювання і швидке збільшення популяції людей, пише Earth.com.

Однак експерти Інституту хімічної екології Макса Планка виявили, що саме зміна клімату стала основною причиною зникнення північноамериканської мегафауни.

Грунтуючись на новому підході до статистичного моделювання, дослідники з'ясували, що різке зниження температури близько 13 тис років тому, ініціювало скорочення популяцій гігантських ссавців.

Дослідники також зазначають, що у них немає достатніх археологічних доказів того, що надмірне полювання було постійним або широко поширеним, щоб привести до вимирання тварин, і що головною причиною цієї події могли стати кліматичні та екологічні зміни.

Приблизно тоді ж коли сталося вимирання ссавців, відбулися дві основні кліматичні зміни. Перша була періодом різкого потепління, яке почалося близько 14 700 років тому, а друга — різким похолоданням близько 12 900 років тому, під час якого Північна півкуля повернулося до майже льодовикових умов.

"Звичайний підхід полягав у тому, щоб спробувати визначити час вимирання мегафауни і подивитися, як він співвідноситься з прибуттям людини до Америки або будь-якою кліматичною подією. Однак вимирання — це процес, а це означає, що він розгортається протягом певного періоду часу, і тому для розуміння того, що стало причиною зникнення мегафауни Північної Америки, дуже важливо з'ясувати, як її чисельність коливалася перед зникненням. Без цих довгострокових закономірностей все, що ми можемо побачити — грубі збіги", — сказав співавтор дослідження Метью Стюарт.

Щоб оцінити чисельність популяцій доісторичних груп мисливців і вимерлих тварин, експерти у своєму дослідженні застосували новий статистичний підхід радіовуглецевого датування подій, розроблений Крістофером Карлтоном, іншим співкерівником дослідження.

Його суть полягає у тому, що чим більше людей і тварин присутні в ландшафті, тим більше вуглецю залишається після їх зникнення. Результати моделювання показали, що чисельність популяцій великих ссавців коливалася у відповідь на різкі зміни клімату.

"У період потепління, який розпочався близько 14 700 років тому популяція збільшилася, а з настанням 12 900 років тому похолодання скоротилася, що врешті-решт і призвело до вимирання", — пояснив Стюарт.

Незважаючи на отримані результати, вчені зазначають, що люди також могли бути причетні до зникнення мегафауни, але головною причиною все ж є зміна клімату.

"Щоб мати правильне розуміння того, що ж привело до цих зникнень, ми повинні враховувати екологічні зміни як у континентальному, так і в регіональному масштабі. Крім того, залишається ймовірність того, що люди теж зіграли у цьому роль, хоч і не таку масштабну", — уклав старший автор дослідження Х'ю Граукат.