Старша за Стоунхендж: вчені з'ясували, що вік Шигірського ідола більший, ніж вони припускали

Багато матеріалів, які використовуються людьми — дерево, шкіра, тканина просто не витримують і поглинаються Землею під невблаганною дією часу. Шигірський ідол у цьому контексті справжнє диво, пише Science Alert.

Ця деревʼяна антропоморфна статуя з безліччю облич, схожих на маски, була вирізана тисячі років тому і тисячоліттями зберігалася в кислому, антимікробному середовищі торфʼяного болота Шигірь на Уралі. Тепер вчені зʼясували, що артефакт ще старший, ніж дозволяли припустити всі попередні дослідження.

Десять великих уламків статуї були вперше виявлені у 1890 році. Істинну цінність знахідки експерти зрозуміли не відразу, проте поступово вони дійшли висновку, що перед ними — найдавніша деревʼяна статуя на всій планеті.

Радіовуглецеве датування, проведене у 1990-х роках, показало, що Шигірський ідол був набагато старшим, ніж припускали дослідники. Його вік становив близько 9 750 років. Вчені були приголомшені. Не тільки через вражаюче збереження артефакту, багато фахівців вважали, що його стиль був занадто складним для людей того часу.

Однак у 2018 році їх чекав ще один сюрприз. У своєму новому дослідженні, команда вчених провела аналіз, використовуючи зразок, узятий із серцевини артефакту, і виявила, що йому було ближче до 11 600 років.

Три члена цієї ж команди, археологи Томас Тербергер з Геттінгенського університету імені Георга-Августа в Німеччині, Михайло Жилін з Інституту археології РАН і Світлана Савченко зі Свердловського обласного музею в Росії, повторно проаналізували результати множинного вуглецевого датування і зʼясували, що статуя ще старше.

Деревині, використаній у скульптурі, мабуть, близько 12 250 років, а саму статую вирізали близько 12 100 років тому — приблизно на 500 років раніше, ніж показав аналіз 2018 року. Це говорить про те, що скульптуру створили наприкінці останнього льодовикового періоду і на початку голоцену (для порівняння, вважається, що Стоунхендж був побудований всього 5 тис років тому).

"Ідол вирізали в епоху великих кліматичних змін, коли ранні ліси поширювалися по більш теплим пізнім льодовикам і післяльодовикової Євразії. Пейзаж змінився, і мистецтво — фігуративні малюнки і натуралістичні тварини, намальовані в печерах і вирізані у скелях, теж. Можливо, таким способом люди намагалися впоратися зі складними умовами, з якими вони зіткнулися", — сказав Тербергер.

Незважаючи на те, що експерти точно не знають, для чого використовувався ідол, саме його існування наводить на думку про високу оцінку мистецтва і майстерності. Люди, які створили його, цінували символізм, який, на думку експертів, зʼявився набагато пізніше.

Дослідники стверджують, що відсутність в археологічних записах обʼєктів, які демонструють цей рівень культури і духовності, не може розглядатися як свідчення відсутності культури загалом. Люди, які побудували Шигірського ідола, явно мали навичками ліплення і різьблення по дереву і навряд цей артефакт був єдиним у своєму роді.

Насправді геометричне різьблення на статуї збігається з аналогічними візерунками, які спостерігалися по всій Європі у той самий період часу. Також важливо зазначити, що вчених найбільше вражає не сама статуя, а обставини її збереження, які допомогли їй дожити до теперішнього часу.

На думку дослідників, статуя показує, що мисливці-збирачі, що населяли Урал в період мезоліту, жили багатим і складним духовним життям.

"Варто визнати, що мисливці-збирачі мали складні ритуали і були здатні дуже витончено виражати свої ідеї та мистецтво. Все це почалося не з фермерів, а з мисливців-збирачів, до того ж набагато раніше, ніж ми припускали", — уклав Тербергер.