Вчені виявили у космосі примарну "медузу" (відео)

Скупчення галактик — найбільші структури у Всесвіті, пов'язані між собою гравітацією. Вони можуть містити тисячі галактик, величезні океани гарячого газу, невидимі острови темної матерії та іноді, сяючі елементи хитромудрих форм, наприклад, у вигляді медуз, пише Science Alert.

У скупченні галактик Abell 2877, розташованому у південній частині неба приблизно за 300 млн світлових років від Землі, астрономи виявили одну таку медузу.

Видима тільки у вузькій смузі радіосвітла, космічна медуза має ширину більше 1 мільйона світлових років, всередині неї знаходиться надзаряжена плазма, а у якості щупалець виступає гарячий газ.

За словами авторів нової статті, опублікованій у Astrophysical Journal, Медузоподібна вид цієї структури є одночасно "примарною" і "таємничою". Однак, що ще крім форми медузи, здивувало експертів, так це те, як швидко структура зникає з поля зору.

"Ця радіомедуза встановила певний світовий рекорд. Тоді як на одних частотах світло від неї дуже яскраве, на частоті 200 МГц випромінювання майже повністю зникає. Ніяка інша подібна позагалактична структура, яка спостерігається раніше, не зникала так швидко. Саме тому медузу прозвали привидом", — розповів провідний автор дослідження Торранс Ходжсон з Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень (ICRAR) в Перті, Австралія.

Всесвіт наповнений різними енергетичними структурами, які видно тільки в радіохвилях, наприклад, таємничими Х-подібними галактиками, що рухаються у космосі, або ж подвійними згустками у центрі Чумацького Шляху. Однак у такій вузькій смузі радіочастотного спектру ніколи не спостерігалося такої великої структури.

На думку дослідників, ця космічна медуза насправді є дивним птахом, відомим як радіофенікс.

Подібно міфічній птиці, яка загинула у вогні і знову воскресла з попелу, радіофенікс — це космічна структура, народжена у результаті вибуху високої енергії (наприклад, спалахи чорної діри), яка зникає протягом мільйонів років у процесі розширення структури та втрати енергії її електронів, а потім, нарешті, отримує нову енергію від іншого космічного катаклізму (наприклад, зіткнення двох галактик).

Щоб створити радіофенікса, ця космічна подія має бути досить потужною, аби посилати ударні хвилі через сплячу хмару електронів, змушуючи її стискатися, а електрони знову іскритися енергією.

За словами авторів дослідження, це може привести до того, що така структура, як скупчення медуз, буде яскраво світитися у певних радіохвилях, але швидко тьмяніти в інших.

"Наша робоча теорія полягає у тому, що близько 2 млрд років тому жменька надмасивних чорних дір з безлічі галактик викидала потужні струмені плазми. Згодом енергія майже повністю зникла, але плазма зіткнулася з системою м'яких ударних хвиль, що ненадовго повторно її запалило", — зазначив Ходжсон.

За допомогою комп'ютерного моделювання, дослідники показали, що це пояснення є правдоподібною історією походження цієї великої космічної медузи, однак кілька важливих питань таких, як: "Звідки взялися м'які ударні хвилі?", залишаються без відповіді.

Команда сподівається ближче поглянути на медузу в майбутньому, після завершення будівництва Square Kilometre Array — мережі з сотень антен радіотелескопа, яку планується побудувати в австралійській глибинці.