Народжуються в хаосі. Учені назвали механізми, які відповідають за формування планет

А зробили вони це за допомогою вивчення молодої зірки Elias 2-27, розташованої на відстані 400 світлових років від Землі в сузір'ї Змієносця.

Дослідники вже знали, що протопланетні диски, ті слабо згущені газ і пил, які обертаються навколо молодих зірок, поступово зливаються разом, створюючи тим самим нові світи, пише Futurism.

Але які конкретні механізми відповідають за цей процес, довгий час залишалися для експертів загадкою, поки кілька нових досліджень, опублікованих у The Astrophysical Journal, не показали, що гравітаційна нестабільність і загальна хаотичність (можливо, через те, що новий матеріал втягується в гравітаційне тяжіння зірки) грають в цьому безпосередню роль.

Команда, яка зробила це відкриття, опинилася в потрібний час у потрібному місці — вони вивчали молоду зірку Elias 2-27, розташовану на відстані 400 світлових років від Землі в сузір'ї Змієносця. Оскільки вона все ще нова й активно формує нові планети, вона є осередком космічної діяльності.

"Можливо, на диск все ще потрапляє новий матеріал із навколишньої молекулярної хмари, що робить систему ще більш хаотичною. Зоряна система Elias 2-27 дуже асиметрична за газовою структурою. Для нас це було абсолютно несподівано, і ми вперше спостерігаємо таку вертикальну асиметрію в протопланетному диску", — зазначила провідна авторка дослідження з Лейденського університету Тереза Паньок-Карреньо.

Це неймовірне відкриття показує, наскільки мінливим може бути порожній простір, а також наскільки наукові відкриття засновані на удачу.

"Вивчати, як формуються планети, важко, тому що їх формування триває мільйони років. Для зірок, які живуть тисячі мільйонів років, це дуже короткий часовий масштаб, але для нас цей процес — довгий", — додала Паньок-Карреньо.

Якщо вченим не вдасться знайти ще один Elias 2-27, це може стати серйозною проблемою, оскільки експертам буде важче дізнаватися про формування планет і перевіряти ще раз свої нові відкриття.

"Що ми можемо зробити, так це спостерігати за молодими зірками з протопланетними дисками і спробувати пояснити, чому вони виглядають так, як вони виглядають", — підсумувала Паньок-Карреньо.