Стародавня "людина-лускунчик" насправді не дуже любила горіхи і тверду їжу, — вчені

Нове дослідження, проведене Університетом Отаго, Нова Зеландія, розвінчує давнє переконання про харчові звички наших предків, пише Forbes.

Більше 60 років учені вважали, що парантроп (також відомий як масивний австралопітек), наш близький викопний родич, який жив приблизно 1-3 мільйони років тому, розвинув масивні задні зуби, щоб споживати тверді продукти харчування, такі як насіння і горіхи.

Експерти називали парантропа навіть людиною-лускунчиком, вважаючи, що цей гомінід еволюціонував паралельно з людиною в сторону більш рослинного харчування. Вважається, що в представників роду Homo, враховуючи сучасних людей, зуби стали меншими через вживання більш м'якої їжі, такої як варені продукти та м'ясо.

Однак, відвідавши кілька великих інститутів і музеїв у Південній Африці, Японії, а також Великобританії та вивчивши відколи більш ніж 20 000 зубів скамʼянілих приматів і видів, які живуть нині, доктор Ян Тоул, біолог-антрополог із Нової Зеландії вважає, що ця картина набагато складніша, ніж вважалося раніше.

"Вивчаючи кожен зуб окремо та реєструючи положення і розмір будь-яких тріщин, ми з'ясували, що відколи зубів не пов'язані з регулярним вживанням твердої їжі у Paranthropus robustus, тому можна покласти край аргументу про те, що ця група в цілому харчувалася твердою їжею", — зазначив доктор Тоул.

Отримані результати кидають виклик нашому розумінню змін у харчуванні та поведінці в процесі еволюції людини.

Результати дивні, оскільки досі вивчені людські скам'янілості — ті, що належать до нашого власного роду Homo, демонструють надзвичайно високу частоту відколів зубів, але у парантропів їхня кількість виявилася на надзвичайно низькому рівні, подібно до приматів, які їдять м'які фрукти або листя.

Той факт, що люди демонструють такі контрастні моделі відколів, не менш важливий і вплине на подальші дослідження, особливо вивчення змін у харчуванні під час еволюції, і чому зуби людини еволюціонували таким способом.

Регулярні відколи зубів у викопних рештках парантропа можуть бути викликані не харчовими предметами, а піском або кам'яним знаряддям. Однак, незалежно від причини, їхні зуби піддавалися значним сколам.

Так, виникає питання, чому наші зуби зменшилися в розмірах, особливо порівняно з такими групами, як парантропи. Дослідження Тоула тепер будуть зосереджені на тому, чи не зменшилися наші зуби через інші фактори, щоб дозволити іншим частинам черепа розширюватися.

"Ми хочемо з'ясувати, чи могла зубна емаль у людиноподібних мавп мати різні характеристики. Наше дослідження також може допомогти краще зрозуміти гігієну ротової порожнини, оскільки зразки скамʼянілих людських особин зазвичай демонструють бездоганний стан зубів", — підсумував доктор Тоул.

Оскільки надмірний знос зубів і відколи були нормою, наші предки, ймовірно, розвинули стоматологічні характеристики, щоб не тільки впоратися з втратою зубної тканини, але й використовувати її. Наприклад, без істотного зносу зубів наші зуби можуть зіткнутися з різними проблемами, зокрема з видаленням зубів мудрості, дістопії і навіть підвищеною сприйнятливістю до карієсу.