Як з'явився метеорний потік Персеїди і коли його можна побачити

Щороку, починаючи із середини липня, планета Земля починає проходити через величезний потік уламків, який простягається більш ніж на 15 мільйонів кілометрів у космосі: потік уламків комети Свіфта-Таттла. Ця комета, яка прилітає в нашу Сонячну систему і наближається до Землі кожні 133 роки, є джерелом найпомітнішого на Землі метеорного потоку: Персеїд, пік якого припадає на другий тиждень серпня. Цьогоріч будуть відмінні умови для перегляду. Згідно з прогнозом, на більшій частині земної кулі небо буде здебільшого ясним, повідомляє Forbes.

Увечері 11 та 12 серпня, можна побачити метеорний потік Персеїди, найбільше метеорів можна буде побачити з 23:00 до 04:00: приблизно 60 метеорів на годину.

Метеорні потоки з'являються із хвостів комет, що проходять через нашу Сонячну систему. Ось що відбувається з періодичною кометою, коли вона наближається до Сонця:

• вона починає рухатися швидше, точно так само, як усі гравітаційно пов'язані тіла рухаються швидше всього в перигелії (їх найближча точка до Сонця) і найповільніше в афелії (їх найдальша точка від Сонця);
• нагрівається в міру наближення до Сонця, отримуючи більше випромінювання;
• стикається з більш сильним сонячним вітром, оскільки потік частинок від Сонця стає більшим у міру наближення до нього;
• а потім комета стає активною, утворюючи кому з іонізованих частинок у гало, що оточує ядро;
• і, в кінцевому підсумку, з'являються два хвости: вигнутий хвіст із пилу, що виникає внаслідок нагрівання, і прямий іонний хвіст, який завжди спрямований прямо від Сонця;
• хвости стають більшими і помітнішими в міру наближення комети до Сонця;
• і, нарешті, відбувається зворотний процес, коли все, що "вмикнулося", знову "вимикається", коли комета покидає Сонце, повільно повертаючись в свою найдальшу точку від Сонця.

Як і більшість метеорних потоків, Персеїди утворюються залишками кометних хвостів. Незважаючи на те, що комета Свіфта-Таттла наближається до Землі кожні 133 роки, через уламки комети наша планета проходить щорічно.

Коли комета нагрівається, і газ, і пил потрапляють в тимчасову атмосферу комети: кому. Пил просто нагрівається, що збільшує її швидкість. Ця швидкість поєднується з початковим рухом, створюючи хвіст, який наслідує комету та відбиває сонячне світло, яке дозволяє нам її бачити. Цей матеріал поширюється на всій площині Сонячної системи, створюючи зодіакальний пил, який ми бачимо.

З іншого боку, газ іонізується ультрафіолетовим випромінюванням Сонця, в той час як сонячний вітер і магнітне поле Сонця змітають ці іони (здебільшого монооксиду вуглецю) у хвіст, що швидко рухається. Коли електрони рекомбінують з цими іонами, вони світяться, надаючи іонному хвосту блакитний відтінок.

Усі ці крихітні частинки із хвостів комети потрапляють в міжпланетний простір. Коли Земля на своєму шляху навколо Сонця зустрічається з цими частками, вони проникають в атмосферу зі швидкістю понад 150 тис. км/год (середня швидкість Персеїд — 210 тис. км/год).

Персеїди прибувають, досягаючи піку в середині серпня, тому що саме тоді планета Земля проходить через залишки комети 109P, більш відомої під своєю спільною назвою — Свіфта-Таттла, на честь двох учених, які відкрили її в 1862 році.

Кожні 133 роки комета Свіфта-Таттла здійснює повний оберт навколо Землі. Це відбувається вже понад 2 000 років, і в літературі зафіксовані численні спостереження починаючи приблизно із 69 року до н. е. Через тисячі років комета Свіфта-Таттла, що володіє великим розміром і масою, створила найбільш разючий потік уламків, який наразі розкиданий по всій нашій Сонячній системі.